Справа№570/4453/21
Номер провадження 2-а/570/62/2021
15 листопада 2021 року м. Рівне
Суддя Рівненського районного суду Рівненської області (як місцевого адміністративного суду) Коробов С.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом представника позивача - адвоката Оспанова Р.О. в інтересах ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, посилаючись на те, що 21 вересня 2021 року інспектором взводу №1 роти № 4 батальйону управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Романюк С.В. щодо ОСОБА_1 винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18№ 635128 за ч.1 ст.122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.
В поданій до суду позовній заяві представник позивача, посилаючись на те, що постанова інспектором поліції винесена незаконно та з порушенням процесуальних норм, а також на те, що правопорушення ОСОБА_1 не вчинялось, просить суд скасувати постанову ДП18 № 635128 від 21 вересня 2021 року.
Позивач та його представник - адвокат Левченко К.В. (кожен окремо) до суду подали заяви, в яких позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять провести розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином та в установлений строк був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи у суді. Позиція відповідача щодо даного позову, викладена в поданому відзиві, який надіслано до суду поштою (відправлено 10.11.2021, надійшов до суду 15.11.2021 вранці).
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених даною статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в межах наявних в справі доказів в письмовому провадженні.
Суд, дослідивши зібрані по справі докази, приходить до наступних висновків.
Як встановлено дослідженими по справі доказами, позивач 05 вересня 2021 року о 12 годині 50 хвилин, рухаючись по автодорозі М-06 «Київ-Чоп» 326 км керував транспортним засобом "OPEL ASTRA", державний номерний знак НОМЕР_1 , перевищив встановлені обмеження швидкості руху більш як на 31 км/год., а саме в населеному пункті Колоденк, позначеному дорожніми знаками 5.45, 5.46 рухався зі швидкістю 81 км/год. Швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху TruCam LTI 20/20 № ТС008350.
Відповідно до оскаржуваної постанови позивач визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КпАП України та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.
Відповідно до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.122 КпАП України адміністративна відповідальність настає у випадку перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
Позивач, як в поданій до суду позовній заяві, так і в поясненнях до протоколу про адміністративне правопорушення заперечував вчинення ним адміністративного правопорушення. Позивач в поданому позові вказав суду на те, що відповідач зафіксував швидкість лазерним вимірювачем швидкості руху TruCam LTI 20/20 № ТС008350 в ручному режимі, також вказує, що вимірювання швидкості не проводилося безпосередньо лейтенантом поліції, яка склала протокол, а іншою особою. Позивач вважає, що на відеореєстраторі вказаного вимірювача швидкості видно значне дрибізжання приладу, що на думку позивача, може дати значну похибку.
Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Верховний Суд у своїй постанові від 14.03.2018. по справі №760/2846/17 притримується позиції, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема про порушення правил дорожнього руху (частини 1 статті 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 року №1395. Згідно з п.2 розділу III зазначеної Інструкції постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 4 ст. 161 КАС України позивача зобов'язано додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази) - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Сама незгода позивача щодо його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.
З відеозапису № 20210905202714000414 вбачається, що після виявлення факту порушення вимог Правил дорожнього руху України та зупинки транспортного засобу відповідачем було встановлено особу правопорушника, ступінь його вини, позивачу були роз'яснені його права, якими користується особа, що притягується до адміністративної відповідальності під час розгляду справи, жодних переконливих доводів своєї невинуватості ним не надано, а навпаки під час ознайомлення з відеозаписом на приладіTruCam LTI 20/20 № ТС008350 погодився з правопорушенням та наголосив, що «..іншими правами скористатися не бажає, виписуйте, я поїхав».
В постанові серії ДП18 № 635128 від 21 вересня 2021 року зазначено, що відеофіксація на момент зупинки та в процесі розгляду справи проводилась на портативний відеореєстратор поліцейського ВК-00042, ВК 00122 від 05.09.2021 про що у постанові міститься відповідний запис.
Оскільки постанова не передбачає пункту в якому зазначався технічний засіб, який застосовувався при фіксації правопорушення поліцейський дописує серійний номер пристрою вручну.З боку інспектора патрульної поліції не здійснювалося будь-яких перешкод щодо реалізації позивачем своїх прав, як особи, що притягується до адміністративної відповідальності. Крім того, в постанові серії ДП18 № 635128 від 21 вересня 2021 року вказано пристрій, яким проводилась фіксація перевищення швидкості громадянином ОСОБА_1 , а саме сертифікованим приладом лазерним вимірювачемTruCam LTI 20/20 № ТС008350.
Згідно технічних характеристик прилад, за допомогою якого проводився замір швидкості TruCam LTI 20/20 № ТС008350 спроможний робити фото- та відеозйомку, тому його покази можливо розцінювати як беззаперечний доказ по справі.
Водночас, порушення позивачем ПДР зафіксовано пристроєм вимірювання швидкості TruCam в ручному режимі, а не в автоматичному, тому вимоги ч,2 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» не розповсюджуються на спірні відносини.
При цьому, приписи ч.2 ст.40 вказаного Закону щодо розміщення інформації на видному місці стосується лише розміщеної автоматичної фототехніки і відеотехніки.
Відповідно до листа «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (ДП «Укрметртестстандарт») від 01 жовтня 2019 року за № 22-38/49, лазерний вимірювач TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів в автоматичному режимі.
Отже використання приладу TruCam відбувається як у мобільному, так і у статичному положенні. Про це свідчить правова позиція, висловлена у постановах Першого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року у справі №219/14834/19, Першого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року у справі №243/1340/19, Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року у справі № 154/1640/19, Пятого апеляційного адміністративного суду від ЗО вересня 2020 р у справі № 522/4183/20, Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 127/22136/19, Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2019 року у справі № 361/2340/19, Другого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2019 р у справі № 640/12059/19, Третього апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року № 404/4550/19, Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2020 року у справі 753/104/20, Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року у справі № 562/1679/20,
Отже, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що доводи представника позивача є безпідставними, обґрунтовані виключно посиланням на формальні підстави для скасування спірної постанови, проте такі не підтверджені жодним належним і допустимим доказом. До постанови не додано доказу, що підтверджував пояснення, надані в адміністративному позові.
Представник позивача та позивач в поданому ним позові не довели обставини, якими вони обґрунтовують позовні вимоги, відповідач у своєму відзиві спростовує факти, якими позивач заперечує вчинення ним адміністративного правопорушення.
Таким чином, аналізуючи зібрані в судовому засіданні докази та норми чинного законодавства, суд приходить до переконання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, вказаного в оскаржуваній постанові. Доказів, які б спростовували факт вчинення позивачем правопорушення, судом здобуто не було, а ті обставини, з яких останній просить скасувати постанову, на думку суду.
За таких обставин, приймаючи до уваги, те що дотримання ПДР України є невід'ємною частиною організації процесу дорожнього руху з метою створення безпеки для інших учасників дорожнього руху, уникнення дорожньо-транспортних пригод та їх наслідків, суд приходить до переконання, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
При вказаних обставинах, суд вважає, що постанова в справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 № 635128 від 21 вересня 2021 року відповідає вимогам ст.283 КУпАП, є законною та обґрунтованою, оскільки при її винесенні виконано усі вимоги чинного законодавства та на підставі повного і всебічного з'ясування обставин вирішено справу, а тому скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 287-289 КУпАП, ст.ст. 2, 6, 72, 77, 205 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову представника позивача - адвоката Оспанова Р.О. в інтересах ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Коробов С.О.