Справа № 357/11107/21
2/357/4486/21
Категорія 67
іменем України
15 листопада 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Орєхова О.І.,
за участі секретаря - Сокур О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментах та виплату неустойки за прострочення сплати аліментів,-
Стислий виклад позиції позивача
У вересні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментах та виплату неустойки за прострочення сплати аліментів, посилаючись на наступні обставини.
Вона, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 11 січня 2011 року по 22 серпня 2014 року. Підставою розірвання шлюбу є рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2014 року № 357/7323. Від шлюбу вони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після розлучення син ОСОБА_3 проживає разом із позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .
З відповідачем у них склалися досить складні відносини. Син ОСОБА_3 знаходиться повністю на вихованні та утриманні позивача. Відповідач з сином ОСОБА_3 не підтримує ніяких стосунків, не цікавиться життям та навчанням сина, не приймає ніякої участі у його вихованні, ніякої матеріальної допомоги чи підтримки ОСОБА_3 не надає, крім виплати аліментів, призначених рішенням суду (виконавчий лист Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2018 року, справа № 357/11954/17 2/357/841/18). Аліменти відповідач сплачує не вчасно, та не у повній мірі. Останнім часом, вже протягом десяти останніх місяців, з листопада 2020 року по серпень 2021 року включно, відповідач взагалі не сплачує аліменти на сина ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою про неотримання аліментів № 161 від 07.09.2021 року, виданою Білоцерківським районним відділом Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області.
Невиконання відповідачем судового рішення стало причиною виникнення заборгованості відповідача по сплаті аліментів, яка станом на 31.08.2021 року становить 48290 грн. 10 коп., про що свідчить розрахунок заборгованості зі сплати аліментів по АСВП № 56802310 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 , виданий Білоцерківським відділом Державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції № 162 від 07.09.2021 року, згідно виконавчого листа Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2018 року, справа № 357/11954/17 2/357/841/18, який видано Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини.
Розмір заборгованості за аліментами, визначений державним виконавцем, відповідачем у судовому порядку не оскаржено.
Вищевказані дані свідчать про наявність вини відповідача у виникненні заборгованості по сплаті аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , та ухилення від їх сплати без поважної причини.
Згідно ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) в розмірі 1% від суми не сплачених аліментів за кожен день прострочення.
Відповідно до правового висновку, який був винесений Верховним судом України на засіданні Судової палати по судових справах 11 вересня 2013 року за результатами розгляду цивільної справи № 6-81 цс 13, предметом якої була суперечка про стягнення заборгованості по аліментах та пені від суми не сплачених аліментів, оскільки зобов'язання по сплаті аліментів носить періодичний характер і має виконуватися щомісяця, то при розгляді спорів про стягнення пені від суми не сплачених аліментів на підставі ч. 1 ст. 196 СКУ, суд повинен з'ясувати розмір не сплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити термін, до якого кожне з цих зобов'язань мало бути виконано, і з урахуванням встановленого розрахувати розмір пені, виходячи із суми не сплачених аліментів за кожен місяць окремо з дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня винесення судом рішення про стягнення аліментів, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожний з прострочених платежів і визначивши їх загальну суму. Аліменти сплачуються протягом 3-х днів з дня отримання зарплати (ч. 2 ст. 187 СК Україна).
Загальна сума неустойки (пені) на заборгованість по сплаті аліментів ОСОБА_2 на її користь за період з липня 2018 року по серпень 2021 року, станом на 31.08.2021 року, становить 16129,73 грн. (шістнадцять тисяч сто двадцять дев'ять грн. 73 коп.).
А тому, просила суд стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 на її користь, заборгованість по виплаті аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 48290 грн. 10 коп.; стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 16129 грн. 73 коп.; всі судові витрати покласти на відповідача (а.с. 1-7).
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 вересня 2021 року указана позовна заява передана для розгляду судді Орєхову О.І. (а.с. 20-21).
Згідно із вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до відділу адресно-довідкової роботи ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (а.с. 25).
До суду 11 жовтня 2021 року надійшла інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 26).
Ухвалою судді від 13 жовтня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі. Розгляд справи у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України постановлено провести в порядку спрощеного позовного провадженням з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 27-28).
В судове засіданні позивач ОСОБА_1 не з'явилась, надала заяву, отримана судом 15.11.2021 року за вх. № 53227, в якій просила справу за її позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментах та виплату неустойки за прострочення сплати аліментів, розглядати без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. У разі неявки відповідача не заперечувала проти заочного розгляду справи (а.с. 31).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Із зазначеного поштового повідомлення вбачається, що відповідач особисто отримав ухвалу про відкриття провадження по справі, копію позовної заяви з копіями додатків до неї 26.10.2021 року та повідомлений про слухання справи, яке відбудеться в Білоцерківському міськрайонному суді 15 листопада 2021 року о 15 годині 30 хвилин (а.с. 30).
Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Отже, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 про слухання справи, яке було призначено на 15.11.2021 року був повідомлений завчасно, у відповідності до вимог Цивільно-процесуального кодексу України.
З боку відповідача ОСОБА_2 жодних заяв та клопотань на адресу суду не надходило.
Також, не надходив і відзив на позовну заяву ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, оскільки сторони не з'явились в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Ухвалою суду від 15 листопада 2021 року постановлено провести розгляд справи в заочному порядку.
Стаття 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин,крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по аліментах та виплату неустойки за прострочення сплати аліментів, підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Фактичні обставини встановлені судом
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебували у шлюбі, який був зареєстрований 11 січня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області.
На підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області віл 22 серпня 2014 року, даний шлюб було розірвано, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища (а.с. 12).
Встановлено, що від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що в матеріалах справи свідчить наявна копія свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , видана Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області 12 січня 2011 року, актовий запис № 38, де батьками дитини є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 13).
Відповідно до рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 11.06.2018 року за № 357/11954/17, провадження 2/357/841/18, було змінено розмір аліментів, які стягуються за рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04.12.2012 року у справі № 1003/18961/12, провадження № 2/1003/5093/12, з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на 1/4 частину заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня набрання рішення суду законної сили до повноліття дитини, та 13.07.2018 року видано виконавчий лист (а.с. 14).
Встановлено, що син ОСОБА_3 проживає разом з позивачем ОСОБА_1 та перебуває на її повному матеріальному утриманні. Відповідач ОСОБА_2 з сином ОСОБА_3 не підтримує ніяких стосунків, не цікавиться його життям та навчанням, не приймає ніякої участі у вихованні.
Відповідач ОСОБА_2 ухиляється від сплати аліментів та відповідно до розрахунку № 162 від 07.09.2021 року, виданого Білоцерківським відділом державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), має заборгованість по аліментах, станом на 31.08.2021 року у розмірі 48290 грн. 10 коп. (а.с. 15-17).
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведена позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов'язання в натурі. Примусове виконання зобов'язання в натурі, - це спосіб захисту, який випливає з загального принципу повного і належного виконання зобов'язання та полягає в зобов'язанні здійснити дію, або утриматися від її здійснення, незалежно від застосування до боржника інших заходів впливу.
Згідно ч. 1 ст. 196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Так, розраховуючи розмір пені згідно з положеннями ст. 196 СК України, суд виходить з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, а пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.
При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.
Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року (справа №6-94цс15) та від 16 березня 2016 року (справа №6-300цс16).
Пленум Верховного Суду України в п. 22 постанови № 3 «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року роз'яснив, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилась з незалежних від нього причин, зокрема у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак, таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку, неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові витрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Отже, з урахуванням правої природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня і нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.
Саме така правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року в справі № 6-81цс13, від 01 жовтня 2014 року № 6-149цс14, від 01 липня 2015 року у справі № 6-94цс15.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки відповідачем не надано доказів, що заборгованість утворилась з незалежних від нього причин, зокрема у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками, суд дійшов висновку про наявність підстав для нарахування неустойки.
Звертаючись до суду з вищевказаними вимогами, позивач просить стягнути з відповідача неустойку за прострочення сплати аліментів на її користь на утримання сина за період з липня 2018 року по серпень 2021 року у розмірі 16129,73 грн., про що свідчить наявний у матеріалах справи розрахунок.
В статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою: p = (A1х1%хQ1) + (A2х1%хQ2 ) +……….(Anх1%хQn), де:
p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;
A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць (сума аліментів, які не були сплачені);
Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів, починаючи з першого дня першого місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати;
A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць (сума аліментів, які не були сплачені);
Q2 - кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць, починаючи з першого дня першого місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати;
An - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;
Qn - кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Саме така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» № 2037-VIII від 17.05.2017 р., що набрав чинності 08.07.2017 року, було внесені зміни до ст. 196 Сімейного кодексу України саме з метою удосконалення механізму відповідальності за несплату аліментів.
Отже, в судовому засіданні знайшло своє підтвердження того, що відповідач не виконує рішення суду, не сплачує аліменти у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Суд погоджується з наданим з боку позивача розрахунком неустойки (пені), яка виникла у зв'язку із заборгованістю зі сплати аліментів.
А тому, враховуючи те, що заборгованість та прострочення по сплати аліментів на утримання дитини виникла з вини відповідача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення неустойки (пені).
Щодо стягнення з відповідача заборгованості по аліментах на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 48290,10 грн., то суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину.
За положеннями ст. 194 СК України аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання. Якщо за виконавчим листом, пред'явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв'язку з розшуком платника аліментів або у зв'язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час. Заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до ст. 187 СК України, погашаються за заявою платника, шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.
Указана норма матеріального права визначає порядок стягнення аліментів за виконавчим листом за минулий час та заборгованості за аліментами, що утворилася при їх відрахуванні за заявою платника, поданною відповідно до ст. 187 СК України.
Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений Законом України «Про виконавче провадження» і суд вирішує питання заборгованості лише у разі спору про її розмір.
Таким чином, при відсутності такого спору, заборгованість стягується державним виконавцем відповідно до положень Закону, а не на підставі рішення суду про стягнення заборгованості.
Саме до цього зводяться висновки ВСУ, викладені під час розгляду справи №6-850 св 17.
Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 не оспорював визначений державним виконавцем розмір утвореної заборгованості по сплаті аліментів, ця сума не підлягає стягненню в судовому порядку, а має стягуватись державним виконавцем у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
У зв'язку з цим, правові підстави для стягнення з ОСОБА_2 48290,10 грн. заборгованості по аліментах, відсутні.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 5 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Отже, даючи оцінку наданим доказам, суд прийшов до висновку, що на користь позивача належить стягнути з відповідача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 16129,73 грн.
З боку відповідача не надано до суду жодних пояснень, заперечень та відзиву щодо позовних вимог позивача ОСОБА_1 , а також у відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України жодного належного та допустимого доказу в спростування доводів позивача щодо нарахованої суми.
Тому, виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментах та виплату неустойки за прострочення сплати аліментів є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Розподіл судових витрат
З 1 січня 2021 року відповідно до Закону України «Про судовий збір» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» ставки судового збору змінюються.
Як визначено у Законі, судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана: фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Однак, при зверненні до суду з вищевказаними позовом позивач ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 908,00 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із п. 1 ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на - відповідача.
Звертаючись до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості по аліментах та виплату неустойки за прострочення сплати аліментів, позивач просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 судовий збір в сумі 908 грн. 00 коп.
Тому, суд вважає за можливим стягнути з відповідача ОСОБА_2 понесені позивачем ОСОБА_1 судові витрати у сумі 908 гривень 00 копійок, які документально підтверджуються наявною в матеріалах справи квитанцією (а.с. 8).
На підставі викладеного та керуючись ст. 180, 187, 194, 196 СК України, ст.ст. 2, 4, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 263, 265, 273, 274, 280-289 ЦПК України, Законом України «Про судовий збір», суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментах та виплату неустойки за прострочення сплати аліментів, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , паспорт, серії НОМЕР_4 , неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в сумі 16129,73 гривень та судові витрати у сумі 908 гривень, загалом 17037,73 гривень (сімнадцять тисяч тридцять сім гривень сімдесят три копійки).
В решті позовних вимог, - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , паспорт, серії НОМЕР_4 );
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Повне судове заочне рішення складено 15 листопада 2021 року.
Заочне рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
СуддяО. І. Орєхов