Справа № 158/2539/21
Провадження № 3/0158/696/21
18 листопада 2021 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Корецької В.В.
за участю секретаря - Процик Л.В.
особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності - ОСОБА_1
захисника - Петрушина А.С.
розглянувши матеріали справи, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КпАП України,
До Ківерцівського районного суду Волинської області надійшли матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №074724, 05.09.2021 року о 08 год. 10 хв. в м. Ківерці, по вул. Чкалова, Волинської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Volkswagen Sharan», д.н.з. « НОМЕР_1 », з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода). Від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому не визнав, зазначив, що алкогольні напої не вживав.
Захисник ОСОБА_1 - Петрушин П.М. у судовому засіданні підтримав покази свого підзахисного та подав до суду клопотання про закриття провадження у справі, у звязку із тим, шо при складанні вищевказаного протоколу працівником поліції Косюром М.І. було грубо порушено норми закону, оскільки відеофіксація проводилася на особистий телефон працівника поліції, а також не було залучено двох свідків для належного підтвердження відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суддя зазначає наступне.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Так, допитаний у судовому засіданні поліцейський ОСОБА_2 показав суду, що під час патрулювання 05.09.2021 року близько 08 год. 10 хв. в м. Ківерці, по вул. Чкалова, Волинської області було зупинено транспортний засобом марки «Volkswagen Sharan», д.н.з. « НОМЕР_1 » під керуванням ОСОБА_1 . В ході спілкування з водієм встановлено в останнього ознаки алкогольного спяніння. Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки та у медичному закладі водій відмовся. Даний факт було зафіксовано на його особистий телефон, у звязку із тим, що боді-камера через технічні збої не працювала. Разом з тим зазначив, що перед початком проведення відеофіксації особу, яка притягається до адміністративної відповідальності не було повідомлено про фіксацію його відмови на особистий телефон. Крім того зазначив, що свідків не залучав, хоча була реальна така можливість. Внаслідок чого на ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звертається увага суду на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
При цьому суддя повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адміністративне правопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об'єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та степені підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП наступає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у разі передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку від огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, обов'язковою ознакою правопорушення, передбаченого вказаною частиною даної статті КУпАП, є керування саме транспортним засобом в стані сп'яніння або відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015року №1452/735, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно п.п. 6, 7 розділу 10 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.
Як вбачається із матеріалів справи, що і не заперечується працівником поліції Косюром М.І., при складанні протоколу відносно ОСОБА_1 свідки не залучались.
Разом з тим, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- та відеозапису.
Дослідивши в судовому засідання додані до протоколу про адміністративне правопорушення матеріали, судом встановлено відсутність будь-яких фото- та відеозаписів з нагрудної відеокамери працівника патрульної поліції або службового транспортного засобу, тоді як долучено відеозапис з невідомого пристрою, що є порушенням вимог ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» та Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 року.
До цього ж, в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено відомості про те, що здійснювалась відеофіксація, не вказано назву приладу, його серію та номер, а також не вказано, що до протоколу про адміністративне правопорушення додається відеозапис фіксації факту вчинення адміністративного правопорушення.
При цьому суд враховує те, що обов'язок проводити повну фіксацію як факту вчинення адміністративного правопорушення, так і подальших процесуальних дій, що вчиняються поліцейськими, передбачений "Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису", затвердженою наказом МВС України 18.12.2018 № 1026, зареєстрована в МЮ України 11.01.2019 за № 28/3299 (в подальшому Інструкція від 18.12.2018).
Відповідно до п. 5. розділу ІІ цієї Інструкції, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський повинен переконатися в точності встановлених на пристрої дати та часу.
На думку суду, метою обов'язкової відеофіксації процесу виявлення адміністративного правопорушення та процесуальних дій, що вчиняються поліцейським є забезпечення збирання об'єктивних доказів вчиненого правопорушення, усунення суперечностей, які можуть виникати у ході вчинення цих дій, перевірка правильності та законності дій як поліцейських, так і інших учасників у ході їх вчинення.
Судом не розцінюється як належний і допустимий доказ, доданий працівниками поліції до матеріалів справи диск із відеофайлом, оскільки такий створений невідомим пристороєм відеофіксації, і не відноситьсь до пристроїв відеофіксації, які можуть використовуватися працівниками поліції. Такий пристрій відеофіксації не є «бодікамерою» поліцейського, час та дата відеофіксації відсутні. Так, беззаперечним доказом факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, відмови від проходження огляду на стан спяніння, а також інших обставин фіксації цього правопорушення поліцейськими міг стати відеозапис, який би мав бути зроблений за допомогою нагрудних камер поліцейських та відеореєстратора автомобіля патрульної поліції.
Вказані недоліки свідчать про недопустиміть відеозапису, як доказу факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, до матеріалів справи не долучено.
Окрім того, із змісту ст. 266 КУпАП слідує, що запідозрити водія у керуванні автомобілем у нетверезому стані інспектор поліції вправі лише в присутності двох свідків та обов'язковим (при згоді водія) використанням технічного засобу, а вразі незгоди з його результатами, направити на огляд в медичний заклад.
Отже, в порушення вимог вищевказаних Інструкцій та ст. 266 КУпАП працівник поліції належним чином не зафіксував в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 074724 від 05.09.2021 року та інших матеріалах факт відмови водія транспортного засобу від проходження огляду для визначення стану сп'яніння на місці зупинки та в закладі охорони здоров'я.
При вказаних не з'ясованих обставинах, відсутності доказів про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, сам по собі наявний протокол про адміністративне правопорушення не дає достатньо підстав для впевненого і переконливого висновку щодо доведеності вини ОСОБА_1 , у вчиненні ним інкримінованого йому адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вищезазначені обставини свідчать про порушення працівником поліції процедури складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 074724 від 05.09.2021 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Аналогічні позиції стосовно допущених працівниками поліції порушень оформлення матеріалів справи та інших документів у справах про адміністративні правопорушення викладені Верховним судом у постанові по справі № 524/5536/17 від 15.11.2018 року (відеозапис, поданий на підтвердження факту порушення ПДР, є неналежним доказом, якщо в протоколі немає посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис).
Частиною 2 ст. 251 КУпАП визначено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду» є джерелом національного права.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Тобто усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься і в ст. 62 Конституції України.
Рішенням Конституційного суду України від 20.10.2011 року N 12-рп/2011 у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України, яке є обов'язковим до виконання на території України, встановлено, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу правопорушення.
Таким чином, вважаю, що по даній справі про адміністративне правопорушення за протоколом серії ААБ №074724 не доведено поза всяким розумним сумнівом факт порушення 05.09.2021 року ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР, за що передбачено відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому суд приходить до висновку про відсутність в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі наведеного, відповідно до ст. 221, п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП та керуючись ст.ст. 9, 40-1, 140, 251, 256, 280, 283, 284, 287, 291, 294 КУпАП, суддя,-
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Ківерцівський районний суд Волинської області, протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька