1Справа № 335/2858/20 2/335/168/2021
28 жовтня 2021 року м. Запоріжжя
Орджонікідзеський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Макарова В.О.,
за участю секретаря судового засідання Лиса Ю.О.,
прокурора Якушевої Я.А.,
представника позивача Малюк С.М.
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача адвоката Мартинишина П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Запоріжжя в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Запорізької міської ради, до ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту, визнання спадщини відумерлою та передачу майна,
Заступник прокурора Запорізької області Даниляк О., який діє в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Запорізької міської ради, звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя із позовною заявою до ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту, визнання спадщини відумерлою та передачу майна.
В обґрунтування позову прокурор зазначив, що прокуратурою Запорізької області під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 12017080060002226, зареєстрованого 19.06.2017 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за фактом шахрайського заволодіння квартирою, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 199, ч.ч. 3, 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Запорізької міської ради.
Так, згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 09.07.1998 року № 17, виданим на підставі розпорядження від 09.07.1998 року № 17-р, право власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 6,24 кв.м., зареєстровано 11.12.1998 року Запорізьким міським бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_3 , про що зроблено запис у реєстровій книзі за № 188/34584.
Про наявність указаного права на житло ОСОБА_3 також свідчить відомості, які містяться в матеріалах реєстраційної справи № 141648, зокрема, у висновку про реєстрацію будинку, довідки про належність будівлі домоволодіння АДРЕСА_1 , зареєстрованого інвентаризаційним бюро в реєстраційній книзі домоволодінь за № 188/34584.
01.03.2018 року Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Запорізькій області складено актовий запис № 1442 про смерть ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому, під час внесення відомостей до актового запису було неправильно зазначено рік народження померлого, а саме: «1973» замість «1923».
Натомість встановлено, що особа ОСОБА_3 , 1923 року народження, підтверджена даними Управління державної міграційної служби в Запорізькій області ДМС України та формою 1 Заяви про видачу паспорта, згідно з якими ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Дмухайлівка Магдалинівського району Дніпропетровської області, документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим 21.06.2001 року Орджонікідзевським РВ УМВС України в Запорізькій області. З 21.06.2001 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Приналежність ОСОБА_3 , 1923 року народження, до місця його проживання також підтверджується відомостями Департаменту реєстраційних послуг. Зокрема, станом на лютий 2018 року та по теперішній час за адресою: АДРЕСА_1 , з 24.10.1973 року зареєстрований ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З листа начальника комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради (далі - КУ «ЗОБСМЕ» ЗОР») від 29.11.2019 року № 0115/10550, вбачається, що на підставі постанови слідчого СВ Врзнесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області 21.02.2018 року проведено судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_3 , 1973 року народження, який було виявлено 19.02.2018 року у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Розтин трупа проводився лише на підставі постанови слідчого про призначення судово-медичної експертизи, а лікарське свідоцтво про смерть № 700 від 01.03.2018 року було виписане без наявності документів, лише на підставі відомостей, що містилися у вказаній постанові, які написані малорозбірливим почерком. Тіло померлого не було затребуване рідними, смерть зареєстрована в міському відділі ДРАЦС м. Запоріжжя, актовий запис № 1442 від 01.03.2018 року.
Листом від 26.11/2019 року № 778-46/04-2019 слідчим СВ Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Корольовим О.С. повідомлено комунальну установу про те, що у висновку експерта вказаний рік народження ОСОБА_3 - 1973 рік, а не 1923 рік, який і є справжнім роком народження померлого. Також, у лікарському свідоцтві про смерть помилково вказана адреса померлого: АДРЕСА_3 , проте дійсною адресою померлого є АДРЕСА_1 .
На підставі вказаного листа слідчого комунальною установою «ЗОБСМЕ» ЗОР внесено відповідні зміни до «Журналу реєстрації трупів», проте відомості, що містяться у лікарському свідоцтві про смерть зміні не підлягають.
Наведене у сукупності вказує на неправильність зазначення року народження померлої особи а актовому записі про смерть. Встановлення тієї обставини, що ОСОБА_3 , 1923 року народження, і ОСОБА_3 , 1973 року народження, є однією тією ж особою, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , має значення для вирішення питання про визнання спадщини на належну вказаній особі за життя квартиру відумерлою.
Отже, як зазначає позивач, вказані обставини та підтверджуючи їх докази свідчать про наявність правових підстав для встановлення факту, яке має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 21.06.2001 року Орджонікідзевським РВ УМВС України в Запорізькій області), який був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2 , що належала йому на праві власності, та ОСОБА_3 , 1973 року народження, зазначений в актовому записі про смерть № 1442 від 01.03.2018 року, складеному Запорізькими міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, є однією й тією ж особою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 12017080060002226 від 19.06.2017 року встановлено факт шахрайського заволодіння квартирою, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Обвинувальний акт відносно 4 підозрюваних осіб, що діяли у складі злочинної організації, скеровано до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, який перебуває на розгляді.
Зокрема, встановлено, що між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Орджонікідзевським РВ УМВС України в Запорізькій області 21.06.2001 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , та ОСОБА_2 , 14.03.2018 року укладено договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 26,24 кв.м. (далі - договір купівлі-продажу). Цей договір посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Садовніченко В.М.
Проте, на час укладання договору купівлі-продажу, згідно з лікарським свідоцтвом про смерть від 01.03.2018 року № 700 комунальною установою «ЗОБМЕ» ЗОР, констатовано смерть ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Окрім цього, за результатами судової почеркознавчої експертизи, проведеної у кримінальному провадженні № 12017080060002226 від 19.06.2017 року, згідно з висновком експерта від 28.09.2018 року № 116 встановлено, що підпис у графі «Продавець», рукописний напис « ОСОБА_4 » у графі «Продавець» на четвертій сторінці договору купівлі-продажу квартири від 14.03.2018 року, виконані не ОСОБА_3 , а ОСОБА_5 .
Отже, як вказує позивач, ОСОБА_3 , як законний власник квартири не міг бути суб'єктом вказаного правочину через відсутність у нього в силу ст. 25 ЦК України цивільної дієздатності, а також реального волевиявлення у зв'язку з його смертю підпис у договір купівлі-продажу належить не йому, що свідчить про нікчемність оспорюваного договору на підставі ст.ст. 203, 215, ч. 1 ст. 228 ЦК України.
Ураховуючи той факт, що ОСОБА_3 після своєї смерті не міг бути учасником будь-якого правочину, договір купівлі-продажу від 14.03.2018 року квартири за адресою: АДРЕСА_1 , вважається таким, що порушує публічний порядок, норми ст. 41 Конституції України, та на підставі ст.ст. 203, 215, ч. 1 ст. 228 ЦК України є нікчемним.
Також, встановлено, що квартира, яка залишалася після смерті ОСОБА_3 , є об'єктом відумерлої спадщини.
Указане підтверджується інформацією відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного управління юстиції у Запорізькій області Міністерства юстиції України, згідно з якою актові записи про народження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть, реєстрацію народження дітей та визнання батьківства відносно громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян, відсутні.
Відповідно до листа КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради від 03.05.2018 року № 01-15/3770, тіло ОСОБА_3 рідними не затребувалося, смерть зареєстрована цією установою в міському відділ ДРАЦС м. Запоріжжя 01.03.2018 року під актовим записом № 1442, тіло померлого поховано СКП «Запорізька ритуальна служба» 17.04.2018 року.
За інформаційними довідками зі Спадкового реєстру № 58102216 від 29.10.2019 року та № 58102243 від 29.10.2019 року, виданих Третьою запорізькою державною нотаріальною контрою, заповіти, спадкові договри ОСОБА_3 не укладались, спадкова справа після його смерті не заводилась, свідоцтво про право на спадщину не видавалось.
Указані відомості свідчать про відсутність спадкоємців після смерті ОСОБА_3 , як за заповітом, так і за законом.
Перед смертю проживав один за адресою: АДРЕСА_1 .
Указане підтверджується наданою Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради інформацією від 15.10.2019 року № 01.17/02/5863, згідно з якою станом на лютий 2018 року та по теперішній час за адресою: АДРЕСА_1 , з 24.10.1973 року зареєстрований лише ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач зазначає, що у спірних правовідносинах органом місцевого самоврядування, через який територіальною громадою безпосередньо здійснюється місцеве самоврядування, згідно з приписами ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є Запорізька міська рада.
Виходячи з правової природи відумерлої спадщини, підставою для проведення державної реєстрації права власності на спадкове майно є відповідне судове рішення, прийняте після спливу встановленого законом річного строку. Однак, проведення такої реєстрації на даний час унеможливлюється наявністю в Державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяжень запису про державну реєстрацію права власності на це майно за відповідачем ОСОБА_2 , що в свою чергу, зумовлює спір про право власності.
На момент звернення до суду з позовною заявою, встановлений законодавством річний строк для прийняття спадщини ОСОБА_3 у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлому на праві власності, сплинув.
Наведені обставини свідчать про наявність правових підстав для визнання відумерлої спадщини у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_1 , належної за життя на парів власності останньому, який помер, та передачі її територіальній громаді в особі Запорізької міської ради.
Окрім того, позивач вказує, що за інформацією Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради, станом на 01.01.2020 року в районних адміністраціях Запорізької міської ради на квартирному обліку перебуває 12 266 громадян, з них: з правом на позачергове отримання житла користується 1 149 громадян, правом на першочергове отримання житла - 4 228 громадян.
Проте, у зв'язку з низьким рівнем забезпеченості населення міста житлом через дефіцит квартир, які складають житловий фонд міста, додатково затверджуються програми із забезпечення житлом населення шляхом сприяння розвитку молодіжного будівництва, удосконалення механізмів придбання житла і забезпечення на цій основі подальшого розвитку системи іпотечного житлового кредитування, якими передбачено виділення бюджетних коштів. Наприклад, однією з таких програм є «Цільова програма забезпечення молоді міста Запоріжжя житлом на 2018-2020 роки», лише на реалізацію якої передбачено виділення коштів місцевого бюджету у розмірі 32,3 млн. грн.
Ураховуючи наведене, спрямованість прокурора у вказаній справі направлена на захист інтересів держави, оскільки, у зв'язку з незаконним відчуженням, існує загроза позбавлення можливості територіальної громади м. Запоріжжя набути у власність вказану квартиру, яка у подальшому може бути передана у користування громадянам, які потребують отримання житла.
Звернення прокурора з вказаною позовною заявою до суду спрямовано саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання щодо права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Водночас, за інформацією виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23.09.2019 року № 11981/03-10/09 встановлено, що Запорізька міська рада та її виконавчі органи стосовно квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , до суду із позовними заявами щодо визнання цивільно-правових договорів недійсними, визнання спадщини відумерлою та передачу у власність Запорізької міської ради, не звертались.
Також, за відомостями сайту «Судова влада», позивач із заявами (позовами) до ОСОБА_2 про визнання спадщини відумерлою за період з 23.09.2019 року по теперішній час до суду не звертався.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження № 12017080060002226 від 19.06.2017 року Запорізька міська рада обізнана про наявність порушеного її права, правової можливості визнання спірної квартири відумерлою спадщиною та набуття її у комунальну власність.
Зокрема, позивач на підставі заяви начальника відділу правової допомоги та судової роботи управління з питань правового забезпечення діяльності міської ради та її виконавчих органів департаменту правового забезпечення Запорізької міської ради від 03.10.2018 року залучена до провадження в якості представника потерпілого, 04.10.2018 року одержана Пам'ятка про процесуальні права та обов'язки потерпілого.
Окрім цього, листом від 14.11.2018 року прокурор, який здійснює процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні, повідомив позивача про завдану інтересам держави в особі Запорізької міської ради майнової шкоди, яка полягає у протиправному заволодінні квартирами (у тому числі по АДРЕСА_1 ), які мали б перейти у комунальну власність територіальної громади міста. Указаним листом прокурор просив повідомити позивача про його намір пред'явити позов в рамках цього кримінального провадження.
У відповідь, Запорізька міська рада повідомила, що у зв'язку із заволодінням організованою групою осіб спірної квартири, позбавлена можливості виконати покладені на неї обов'язок щодо подання заяви про визнання спадщини відумерлою.
Відсутність вжиття жодних заходів щодо захисту порушених інтересів держави та територіальної громади міста Запоріжжя свідчить про неналежне здійснення Запорізькою міською радою повноважень у вказаній сфері, що є підставою для реалізації органами прокуратури повноважень, передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Таким чином, посилаючись на вищевикладене та вимоги ст. 1277 ЦК України позивач просить: 1) встановити факт, який має юридичне значення а саме: що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2 , що належала йому на праві власності, та ОСОБА_3 , 1973 року народження, зазначений в актовому записі про смерть № 1442 від 01.03.2018 року, складеному Запорізьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, є однією й тією ж особою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 2) визнати відумерлою спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до складу якої входить квартира, площею 26,24 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1506457323101, та передати її у власність територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради; 3) стягнути кошти, витрачені у 2020 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 6 377,00 грн., на користь прокуратури Запорізької області.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04.05.2020 року, відкрито провадження по справі. Розгляд справи провадився в порядку загального позовного провадження.
25.06.2021 року від відповідача ОСОБА_2 , до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі посилаючись на наступне.
14.03.2018 року між нею (покупцем) та продавцем ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Садовніченко В.М. Всі документи, які підтверджують право власності на квартиру, були перевірені нотаріусом та сторонами договору, в присутності продавця. Квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у її законному володінні на підставі договору купівлі-продажу. Відомості внесені до реєстру прав власності на нерухоме майно.
На момент укладання договору купівлі-продажу квартири продавець надав усі правовстановлюючі документи на нерухоме майно, тому вона не мала жодних сумнівів із приводу власника квартири. З цих підстав ОСОБА_2 вважає себе добросовісним набувачем.
Крім того, в Комунарському районному суді м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження № 12017080060002226 від 19.06.2017 року за ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 199, ч. 4 ст. 358 КК України відносно ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , у якому її визнано потерпілою.
Докази, на які посилається прокурор у кримінальному провадженні на цей час не підтверджені судом як належні, вина осіб не доведена. Всі докази є лише матеріалами кримінального № 12017080060002226, які відповідно до вимог чинного законодавства для визнання вини або невинуватості осіб, разом з обвинувальним актом направлені до суду.
10.09.2018 року в рамках кримінального провадження слідчим відділом управління служби безпеки України в Запорізькій області накладено арешт на майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена квартира є предметом злочину у кримінальному провадженні № 12017080060002226 від 19.06.2017 року за ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 199, ч. 4 ст. 358 КК України. Квартиру визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12017080060002226.
Крім того, 28.09.2018 року слідчим відділу УСБУ було отримано висновок експерта почеркознавчої експертизи за спеціальністю «Дослідження реквізитів і засобів виготовлення документів» у кримінальному провадженні № 12017080060002226. Але вищевказана експертиза була надана прокурором в якості доказу в даній цивільній справі. А тому відповідач звертає увагу суду на те, що ця експертиза проведена не в рамках цивільної справи, а тому, не має до неї ніякого відношення.
За таких обставин, відповідач вважає, що позивачем не надано достатніх та достовірних та допустимих доказів, тому позовна заява задоволенню не підлягає.
01.07.2020 року на адресу суду від представника Запорізької міської ради надійшли на адресу суду письмові пояснення на позовну заяву, відповідно до яких представник Малюк С.М. просить задовольнити позовну заяву заступника прокурора Запорізької області, в інтересах держави, органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Запорізької міської ради, до ОСОБА_2 в повному обсязі.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.09.2020 року, закрито підготовче провадження у даній справі, справу призначено до судового розгляду по суті.
Прокурор, яка діє в інтересах Запорізької обласної прокуратури - Якушева Я.А., в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити з підстав, зазначених у позові.
Представник позивача, Запорізької міської ради Малюк С.М., в судовому засіданні підтримала позовні вимоги прокурора та просила їх задовольнити, посилаючись на підстави, зазначені у позові, також просила врахувати надані суду пояснення Запорізької міської ради від 01.07.2020 року.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти позову та просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Мартинишин П.В., в судовому засіданні заперечував проти позову та просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.
В позовній заяві заступник прокурора просить суд встановити факт, що має юридичне значення, визнати спадщину відмерлою та передати її територіальній громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради. Таким чином, в позовній заяві прокурор позивача об'єднав позовні вимоги, що мають розглядатися як в окремому так і позовному провадженні.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Враховуючи викладене, суд розглядає вказаний позов за правилами позовного провадження.
Згідно вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, відповідно до яких кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваними судом.
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
В ході розгляду справи, встановлено, що згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 09.07.1998 року № 17, виданим на підставі розпорядження від 09.07.1998 року № 17-р, право власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 6,24 кв.м., було зареєстровано 11.12.1998 року Запорізьким міським бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_3 , про що зроблено запис у реєстровій книзі за № 188/34584.
Про наявність указаного права на житло ОСОБА_3 також свідчить відомості, які містяться в матеріалах реєстраційної справи № 141648, зокрема, у висновку про реєстрацію будинку, довідки про належність будівлі домоволодіння АДРЕСА_1 , зареєстрованого інвентаризаційним бюро в реєстраційній книзі домоволодінь за № 188/34584.
01.03.2018 року Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Запорізькій області складено актовий запис № 1442 про смерть ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому, під час внесення відомостей до актового запису було неправильно зазначено рік народження померлого, а саме: «1973» замість «1923», оскільки особа ОСОБА_3 , 1923 року народження, підтверджена даними Управління державної міграційної служби в Запорізькій області ДМС України та формою 1 Заяви про видачу паспорта, згідно з якими ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Дмухайлівка Магдалинівського району Дніпропетровської області, документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим 21.06.2001 року Орджонікідзевським РВ УМВС України в Запорізькій області. З 21.06.2001 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Приналежність ОСОБА_3 , 1923 року народження, до місця його проживання також підтверджується відомостями Департаменту реєстраційних послуг. Зокрема, станом на лютий 2018 року та по теперішній час за адресою: АДРЕСА_1 , з 24.10.1973 року зареєстрований ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно листа начальника комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради (далі - КУ «ЗОБСМЕ» ЗОР») від 29.11.2019 року № 0115/10550, вбачається, що на підставі постанови слідчого СВ Врзнесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області 21.02.2018 року проведено судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_3 , 1973 року народження, який було виявлено 19.02.2018 року у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Розтин трупа проводився лише на підставі постанови слідчого про призначення судово-медичної експертизи, а лікарське свідоцтво про смерть № 700 від 01.03.2018 року було виписане без наявності документів, лише на підставі відомостей, що містилися у вказаній постанові, які написані малорозбірливим почерком. Тіло померлого не було затребуване рідними, смерть зареєстрована в міському відділі ДРАЦС м. Запоріжжя, актовий запис № 1442 від 01.03.2018 року.
Листом від 26.112019 року № 778-46/04-2019 слідчим СВ Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Корольовим О.С. повідомлено комунальну установу про те, що у висновку експерта вказаний рік народження ОСОБА_3 - 1973 рік, а не 1923 рік, який і є справжнім роком народження померлого. Також, у лікарському свідоцтві про смерть помилково вказана адреса померлого: АДРЕСА_3 , проте дійсною адресою померлого є АДРЕСА_1 .
На підставі вказаного листа слідчого комунальною установою «ЗОБСМЕ» ЗОР внесено відповідні зміни до «Журналу реєстрації трупів», проте відомості, що містяться у лікарському свідоцтві про смерть зміні не підлягають.
Таким чином, судом встановлено неправильність зазначення року народження померлої особи - ОСОБА_3 у актовому записі про смерть.
Окрім того, Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідуваній, прокуратурою Запорізької області здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12017080060002226 від 19.06.2017 року.
Під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 12017080060002226 від 19.06.2017 року встановлено факт шахрайського заволодіння квартирою, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Обвинувальний акт відносно 4 підозрюваних осіб, що діяли у складі злочинної організації, скеровано до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, який перебуває на даний час розгляді.
З наявних копій матеріалів кримінального провадження, вбачається, що 14.03.2018 року між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Орджонікідзевським РВ УМВС України в Запорізькій області 21.06.2001 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , та ОСОБА_2 , укладено договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 26,24 кв.м. (далі - договір купівлі-продажу). Цей договір посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Садовніченко В.М.
Однак на час укладання договору купівлі-продажу, згідно з лікарським свідоцтвом про смерть від 01.03.2018 року № 700 комунальною установою «ЗОБМЕ» ЗОР, констатовано смерть ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Окрім цього, за результатами судової почеркознавчої експертизи, проведеної у кримінальному провадженні № 12017080060002226 від 19.06.2017 року, згідно з висновком експерта від 28.09.2018 року № 116 встановлено, що підпис у графі «Продавець», рукописний напис « ОСОБА_3 » у графі «Продавець» на четвертій сторінці договору купівлі-продажу квартири від 14.03.2018 року, виконані не ОСОБА_3 , а ОСОБА_5 .
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст ст. 317, 319 Цивільного кодексу України саме власнику належить право розпоряджатись своїм майном за власною волею.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 203 Цивільного кодексу України містить вичерпний перелік вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленні законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних.
Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1, 3, 5, 6 ст, 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі- продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 658 Цивільного кодексу України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України, право власності припиняється, зокрема, у разі смерті власника.
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Здатність фізичної особи мати цивільні права та обов'язки є правоздатністю. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження і припиняється з її смертю.
Відповідно до ст. 30 Цивільного кодексу України, цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Отже, правочини, укладені після смерті особи, але від її імені, не відповідають вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки особа не має правоздатності.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , як законний власник квартири не міг бути суб'єктом вказаного правочину через відсутність у нього в силу ст. 25 ЦК України цивільної дієздатності, а також реального волевиявлення у зв'язку з його смертю підпис у договір купівлі-продажу належить не йому.
Пунктом 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року№ 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» визначено, що відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК.
Оскільки відповідно до статті 1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, право на витребування майна від добросовісного набувача, передбачене статтею 388 ЦК, переходить до спадкоємців власника.
Недійсність правочину, на виконання якого передано майно, сама по собі не свідчить про його вибуття із володіння особи, яка передала це майно, не з її волі. При цьому суд має встановити, чи була воля власника на передачу права володіння іншій особі.
Статтею 1276 ЦК України визначено, що якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).
Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.
Відповідно до ст. 1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.
Судом встановлено, що що на час укладання договору купівлі-продажу від 13.03.2018 року, продавець вже помер, внаслідок цього припинилися його правоздатність.
Зі смертю власника право власності припиняється, як вказано у п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України.
Спадкоємці за законом та за заповітом з моменту смерті ОСОБА_10 і по цей час із заявами про прийняття спадщини не звертались, тобто, на спадкове майно, яке залишилось після смерті спадкодавця ніхто з його спадкоємців не претендує з будь-яких причин. Заповіт при житті ОСОБА_3 не складався, спадкова справа не відкривалась
Таким чином, ОСОБА_2 заволоділа спірною квартирою після смерті ОСОБА_3 без відповідної правової підстави, протиправно. Вказане свідчить, що перехід права власності відбувся з порушенням вимог закону, що є підставою для визнання його недійсним в контексті правил ст. 215 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У свою чергу, державна реєстрація це не підстава набуття права власності, а засвідчення державою вже набутого особою права власності, і неможливо ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, який тягне виникнення права власності, а не є підставою його набуття. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.
Указана позиція викладена у постанові Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 10.05.2018 року у справі № 910/15993/16.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01.04.2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15.01.2009 року).
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках та в порядку, що визначені законом.
Пунктом 4 ст. 56 ЦК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Статтею 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Статтею 6 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Згідно зі ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Таким чином, Запорізька міська рада є органом, що представляє територіальну громаду м. Запоріжжя та здійснює від імені територіальної громади повноваження щодо розпорядження майном комунальної власності.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Таким чином, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено дві альтернативні групи умов, при наявності яких, прокурор наділений правом здійснення представництва в суді законних інтересів держави. Перша група альтернативних умов - порушення або загроза порушення інтересів держави, друга група альтернативних умов -захист цих інтересів (порушених, або щодо порушення яких існує загроза) не здійснює (1) або неналежним чином здійснює (2) орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (3).
Запорізька міська рада відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» є органом, через який територіальною громадою безпосередньо здійснюється місцеве самоврядування.
Таким чином, у правовідносинах що виникли, саме: Запорізька місцева рада є органом, уповноваженим здійснювати як захист порушених інтересів держави так і захист порушених інтересів територіальної громади м. Запоріжжя.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦК України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.
Статтею 327 ЦК України передбачено, що управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) вирішено виключну правову проблему щодо підстав представництва інтересів держави в суді прокурором. Так, ВП ВС встановлено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Отже, звернення прокурора до суду відповідає законній меті, оскільки спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо вибуття майна, яке становить відумерлу спадщину, з володіння територіальної громади.
Відповідно до ч. 1 ст. 661 ЦК України, покупець майна може звернутися до суду з вимогою до продавця про відшкодування збитків, завданих вилученням у нього товару за рішенням суду з підстав, що виникли до моменту його продажу.
Отже, гарантії, передбачені ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у даній не порушуються.
Відповідач не надала до суду, у відповідності до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, жодного належного доказу та не спростувала доводів позивача. Відповідач рішенням суду позбавляється своєї власності в інтересах суспільства, територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на умовах і підставах, передбачених законом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У справах про дискримінацію позивач зобов'язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із доводами позивача, що підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому суд приходить до висновку про можливість задоволенні вимог Заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Запорізької міської ради про визнання спадщини відумерлої.
Вимоги прокурора про передачу у власність територіальної громади квартири АДРЕСА_4 , що за життя належала ОСОБА_3 , на думку суду, не підлягають задоволенню, оскільки, на підставі положень ч. 3 ст. 1277 ЦК України 2003 року, спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, тобто, перехід квартири у власність територіальної громади є правовим наслідком визнання спадщини відумерлою.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 265, 268 ЦПК України суд,
Позовні вимоги Заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Запорізької міської ради, до ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту, визнання спадщини відумерлою та передачу майна - задовольнити частково.
Встановити факт, який має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 21.06.2001 року Орджонікідзевським РВ УМВС України в Запорізькій області), який був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2 , що належала йому на праві власності, та ОСОБА_3 , 1973 року народження, зазначений в актовому записі про смерть № 1442 від 01.03.2018 року, складеному Запорізьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, є однією й тією ж особою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати відумерлою спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до складу якої входить квартира, площею 26,24 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1506457323101.
В решті позов - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 28.10.2021 року.
Повне судове рішення складено 08.11.2021 року
.
Суддя В.О. Макаров