Провадження № 22-з/803/508/21 Справа № 202/2358/20 Суддя у 1-й інстанції - Кухтін Г.О. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.
16 листопада 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Куценко Т.Р.,
суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,
за участю секретаря - Заворотного К.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення доказів до подання позовної заяви, -
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 22 квітня 2020 року про забезпечення доказів скасовано. В задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення доказів відмовлено.
21 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до апеляційного суду з заявою про винесення додаткового рішення по зазначеній справі у зв'язку з тим, що не було вирішено питання про розподіл судових витрат.
Підставою для ухвалення додаткового рішення заявник, ОСОБА_1 зазначає те, що судом апеляційної інстанції не вирішено питання стосовно розподілу судових витрат.
Вивчивши матеріали справи й обговоривши доводи заяви, колегія суддів вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1)стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2)суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3)судом не вирішено питання про судові витрати; 4)суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Аналогічне роз'яснення міститься й в п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року, згідно з яким додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ст.220 (ст.270 в новій редакції) ЦПК України; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішували вимоги, не досліджені в судовому засіданні.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи в апеляційному провадженні вирішувалсь питання щодо окарження ухвали суду про забезпечення доказів, тоді як остаточного рішення по суті спросу судом не ухвалювалось.
За нормами ст.265 ЦПК України суд вирішує питання щодо розподілу судових витрат при ухваленні рішення по справі.
Крім того, ст.141 ЦПК України передбачено порядок розподілу судових витрат по справі виходячи пропорційності розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з аналізу наведених норм процесуального закону колегія суддів приходить до висновку, що вирішення питання стосовно стягнення судового збору вирішується виходячи з розгляду позовних вимог по суті, оскільки розмір судових витрат виходить саме з пропорційності розміру задоволених позовних вимог.
Між тим, відповідно до постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року №10 (зі змінами та доповненнями) визначено, що розподіл сум судового збору здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 88 (ст.141 в новій редакції) ЦПК України.
Враховуючи вищенаведені норми законодавства та роз'яснення суду вищої інстанції, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення немає, оскільки дане питання підлягає розгляду при ухваленні рішення по суті позовних вимог.
Тобто дане питання може бути вирішено під час ухвалення рішення по суті судом першої інтсанції.
Таким чином, вивчивши матеріали справи та заяву ОСОБА_1 колегія суддів приходить до висновку, що заява задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.270, 381 ЦПК України, колегія суддів,-
У задоволені заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Ухвала суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Т.Р. Куценко
Судді: Е.Л. Демченко
М.О. Макаров