Провадження № 22-ц/803/9537/21 Справа № 192/1045/19 Суддя у 1-й інстанції - Стрельников О. О. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
16 листопада 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді Демченко Е.Л.
суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.
при секретарі - Кругман А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Солонянської селищної ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування, -
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з, уточненим 08 січня 2020 року, позовом до територіальної громади в особі Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, третя особа - відділ у Солонянському районі Дніпропетровської області Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2020 року зі складу третіх осіб виключено відділ у Солонянському районі Дніпропетровської області Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ухвалою від 30 листопада 2020 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_2 , ухвалою від 12 квітня 2021 року до участі у справі в якості правонаступника відповідача територіальної громади в особі Микільської сільської ради залучено Солонянську селищну раду), про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування, позов мотивовано тим, що 17 грудня 1977 року вона уклала шлюб з ОСОБА_3 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Спадкоємцями за законом після померлого чоловіка є вона та їх діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які відмовилися від спадщини на її користь.
Зазначала, що на час отримання КСП «Прогрес» Державного акту на право колективної власності на землю, її чоловік ОСОБА_3 був включений у список громадян - членів КСП, який є додатком №1 до Державного акту ДПС Сл №000012, був членом даного КСП та перебував з ним у трудових відносинах, а розмір земельної частки (пай) по колишньому КСП «Прогрес» складає 6,19 га.
Вказувала, що вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про отримання свідоцтва про право власності на земельну частку (пай), але постановою державного нотаріуса їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у зв'язку з відсутністю документу, що посвідчує право власності спадкодавця на нерухоме майно.
Посилаючись на те, що її померлий чоловік мав право на земельну частку (пай), але за життя документів, які підтверджують його право власності отримати не встиг, просила суд визнати за нею право на земельну частку (пай) у порядку спадкування в землях колективної власності колишнього КСП «Прогрес» Солонянського району Дніпропетровської області в розмірі 6,19 га, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким її позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що її чоловік був членом КСП “Прогрес” Солонянського району, був внесений до списків та мав право власності на спірну земельну ділянку, яке перейшло до неї як його спадкоємця. Зазначала, що позов пред'явлено до належного відповідача.
Правом на надання відзиву на апеляційну скаргу сторони по справі не скористались.
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що 17 грудня 1977 року ОСОБА_3 уклав шлюб з ОСОБА_6 , яка після укладення шлюбу змінила прізвище на - ОСОБА_7 (а.с.16).
Відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_1 , виданого 12 липня 1982 року Буцнівською сільською радою Летичівського району Хмельницької області, батьками ОСОБА_8 є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с.17).
Як вбачається з протоколу №1 зборів членів колгоспу «Прогрес» від 25 січня 1984 року, ОСОБА_3 прийнято в члени колгоспу (а.с.31-35).
З державного акту на право колективної власності на землю КСП «Прогрес», серія ДП Сл №000012, від 26 квітня 1995 року вбачається, що ОСОБА_3 був включений до списку членів КСП (а.с.39-43).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 15 грудня 1999 року Микільською сільською радою Солонянського району Дніпропетровської області, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.20).
Як вбачається з свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 02 лютого 2008 року Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, 02 лютого 2008 року ОСОБА_9 уклав шлюб ОСОБА_8 , яка після укладення шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_10 (а.с.18).
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 02 грудня 2008 року виконавчим комітетом Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.19).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 вересня 2017 року, ОСОБА_1 отримала спадщину, а саме житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 (а.с.22).
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19 вересня 2017 року, відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на майно померлого (а.с.29, 131).
Як вбачається з повідомлення відділу у Солонянському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №206/145-17 від 17 жовтня 2017 року, ОСОБА_3 включений до списку до Державного акту на право колективної власності на землю, серія ДПС л №000012, від 26 квітня 1995 року колишнього КСП «Прогрес» Солонянського району Дніпропетровської області та значиться за №162, але сертифікат на право на земельну частку (пай) не отримував і державний акт не виготовлявся (а.с.30).
З довідки Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області №704 від 28 листопада 2017 року вбачається, що ОСОБА_3 на день смерті, згідно погосподарської книги, був зареєстрований та постійно проживав в будинку АДРЕСА_1 разом з дружиною ОСОБА_1 та сином ОСОБА_5 (а.с.21).
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 заявлено позов про визнання за нею її права на земельну частку (пай), якої, на її думку, безпідставно її померлого чоловіка ОСОБА_3 було позбавлено, а не про виділення їй земельної частки (пай) в натурі. При цьому, будь-яких відомостей про те, який статус на даний час КСП «Прогрес» - ліквідовано чи реорганізовано, а також чи перейшли землі КСП «Прогрес» у відання територіальній громаді Микільської сільської ради, правонаступником якої є Солонянська селищна рада, чи залишились вказані землі у колективній власності чи у власності іншої особи, позивачкою суду не надано. Позивачем не доведено суду належність відповідача територіальної громади в особі Микільської сільської ради, правонаступником якої є Солонянська селищна рада.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб - спадкоємців.
Частиною другою статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів. Членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут.
Згідно з пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського товариства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Право на земельну частку (пай) особа набуває за наявності трьох умов: перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства; отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю; включення особи до списку, доданого до цього акта.
Особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають: 1)колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; 2)громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;
Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 02 вересня 2020 року у справі №530/311/19 (провадження №61-18113св19) та від 02 березня 2020 року у справі №573/813/19-ц (провадження №61-1543св20).
Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».
Водночас відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
Статтею 5 ЗК України (в редакції станом на час спірних правовідносин) передбачено, що суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.
У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств - за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» внесено зміни до у Законі України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» ст. 13 викладено в такій редакції - нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю). Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).
Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження
У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.
Також зазначений Закон України доповнено ст.141 такого змісту - у разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 1 січня 2019 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю). Організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.
Розподіл між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок, має бути здійснений до 1 січня 2025 року.
Відповідач є обов'язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб'єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.
Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Як вбачається зі змісту позову позивачки, вона обґрунтовує свій позов саме до Солонянської селищної ради, оскільки саме на підставі рішення вказаного органу місцевого самоврядування може бути виділено в натурі земельна ділянка особі, яка має право на земельну частку (пай).
Судом першої інстанції правильно зазначено, що позивачкою заявлено позов про визнання за нею в порядку спадкування права на частку пай, якого на її думку безпідставно було позбавлено її померлого чоловіка, а не про виділення земельної частки (пай) в натурі.
При цьому, будь-яких відомостей про те, який статус на даний час колективного сільськогосподарського підприємству «Прогрес» - ліквідовано чи реорганізовано, а також чи перейшли землі КСП «Прогрес» у відання Територіальній громаді Микільської сільської ради правонаступником якої є Солонянська селищна рада, чи залишились вказані землі у колективній власності чи у власності іншої особи, позивачкою суду не надано.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст.374,375,382-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Демченко Е.Л.
Судді: Куценко Т.Р.
Макаров М.О.