Провадження № 11-кп/803/2524/21 Справа № 198/263/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
16 листопада 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 (приймає участь в
режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження матеріали кримінального провадження № 12021046370000177 за апеляційною скаргою першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2021 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Павлоград Дніпропетровської області, громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України не судимий,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України,
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання: - за ч. 1 ст. 357 КК України у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн; - за ч. 1 ст. 185 КК України у виді громадських робіт строком на 80 годин; на підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, з урахуванням вимог ч.3 ст.72 КК України, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн та громадських робіт строком на 80 годин, які виконувати самостійно; в іншій частині вирок залишити без змін.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_7 покарання не застосував вимоги передбачені ч.1 ст.70 КК України.
Вироком Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень та призначено покарання: - за ч. 1 ст. 357 КК України у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн; - за ч. 1 ст. 185 КК України у виді громадських робіт строком на 80 годин; призначені покарання виконувати самостійно; також вирішено питання щодо речових доказів.
За обставин, викладених у вироку, 01.06.2021 року, приблизно о 12.00 годині, ОСОБА_7 перебував (з дозволу власника - свого дядька) в домоволодінні, розташованому за адресою АДРЕСА_2 , де допомагав по господарству.
Діючи умисно, з корисливого мотиву, скориставшись відсутністю потерпілого в будинку, шляхом вільного доступу, таємно викрав з-під килима у спальній кімнаті 2 пластикові банківські картки з магнітним носієм інформації АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , які згідно Закону України «Про банки та банківську діяльність», Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» є офіційним документом, що належить банку та перебуває у законному володінні і користуванні ОСОБА_9 .
Після таємного заволодіння вказаним предметом, ОСОБА_7 покинув зазначене домоволодіння.
Крім цього, 01.06.2021 року, о 16.30 годин, ОСОБА_7 умисно, з корисливих мотивів (бажаючи заволодіти грошовими коштами, які знаходилися на банківському рахунку), використовуючи раніше викрадені ним банківські картки (згадані вище), ПІН-код від яких йому був відомий, таємно викрав грошові кошти - 2000 грн, шляхом зняття їх в банкоматі, розташованому за адресою АДРЕСА_3 . В подальшому (цього ж дня, о 16.55 годин) ОСОБА_7 (керуючись єдиним умислом спрямованим на крадіжку грошових коштів) викрав з тієї ж картки грошові кошти - 2000 грн (скориставшись тим же банкоматом).
Загалом ОСОБА_7 таємно викрав грошові кошти в розмірі 4000 грн, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.
Викраденим майном ОСОБА_7 розпорядився на власний розсуд.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, яка підтримала доводи апеляційної скарги прокурора, обвинуваченого, який не заперечував щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.
У відповідності до ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Висновок суду щодо фактичних обставин кримінального провадження, правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 за кримінальним законом та доведеність його вини в апеляційній скарзі прокурора не оспорюється, а тому апеляційним судом не перевіряється.
Доводи прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів вважає такими, що знайшли підтвердження при здійсненні апеляційного розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Цих вимог кримінального закону суд першої інстанції не дотримався.
З вироку суду вбачається, що ОСОБА_7 було засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.1 ст.185 КК України, а тому в цьому разі остаточне покарання має бути призначено обвинуваченому із застосуванням ст. 70 КК України.
Проте, суд, призначаючи покарання ОСОБА_7 , фактично проігнорував вимоги ч. 1 ст. 70 КК України, та призначив покарання за ч.1 ст.185 КК України у виді громадських робіт строком на 80 годин, за ч.1 ст.357 КК України у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн, що не оскаржується прокурором, без застосування ст.70 ч.1 КК України, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, яке полягає у неправильному тлумаченні закону, яке суперечить його точному змісту.
Згідно зі ст. 409 КПК України, підставами для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Тому, враховуючи положення п. 3 ч. 1 ст. 413 та п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_7 покарання підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового вироку судом апеляційної інстанції, а апеляційна скарга прокурора - задоволенню.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2021 року - задовольнити.
Вирок Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2021 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання - скасувати.
Призначити ОСОБА_7 покарання: - за ч. 1 ст. 357 КК України у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн; - за ч. 1 ст. 185 КК України у виді громадських робіт строком на 80 годин.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, з урахуванням вимог ч.3 ст.72 КК України, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн та громадських робіт строком на 80 годин, які виконувати самостійно.
В решті вирок залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржений у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Негайно після проголошення вручити копію вироку обвинуваченому, прокурору.
Судді:
_____________ _________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4