Провадження № 11-кп/803/3138/21 Справа № 194/531/17 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
11 листопада 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6
обвинуваченого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції матеріали за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2021 року про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187 КК України, п. 3. 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2021 року ОСОБА_7 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, п.3,9,12 ч.2 ст. 115 КК України, продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 60 діб, а саме до 03 грудня 2021 року.
Рішення суду обґрунтовано тим, що обвинувачений ОСОБА_7 раніше судимий, в тому числі за корисливий злочин, не працевлаштований, офіційного джерела доходів не має, не одружений, на утриманні нікого не має, що свідчить про високу вірогідність того, що останній може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення. Даних про незадовільний стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_7 у суду не має. Покарання за вчинення злочину у разі доведеності вини обвинуваченого передбачено до 15 років або довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що дані про особу обвинуваченого, дані про можливість ухилення від суду разом з тяжкістю пред'явленого обвинувачення свідчать на користь позиції сторони обвинувачення. Альтернативні запобіжні заходи не попередять вказаний ризик.
Обвинувачений ОСОБА_7 не погодився з рішенням суду. В своїй апеляційній скарзі просить скасувати Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2021 року та обрати щодо нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що перебуває під вартою з 01.03.2017 року, ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою, судом не були враховані його пояснення, а також порушено його право на захист, оскільки суд не змінив йому захисника, а прокурором не було доведено наявність ризиків та не було зазначено, чому більш м'який запобіжний захід не може бути до нього застосований.
Заслухавши доповідь головуючого судді, думку обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши представлені матеріали та обговоривши скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За наслідками розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів. До спливу строку дії запобіжного заходу суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать зокрема про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як видно з матеріалів справи, в провадженні Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження №12017040400000114 від 27 лютого 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, п.3,9,12 ч.2 ст. 115 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, п.3,9,12 ч.2 ст. 115 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.396, ч.3 ст.146 КК України.
Ухвалою слідчого судді Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 03 березня 2017 року ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався на стадіях досудового розслідування та судового розгляду.
06 жовтня 2021 року судом першої інстанції в судовому засіданні було розглянуто питання доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187 КК України, п. 3. 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
В даному випадку для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. ст. 199, 331 КПК України, суд повинен був з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив факт того, що обставини, які стали підставою для взяття ОСОБА_7 під варту, на даний час не змінилися, ризики, які були встановлені під час обрання запобіжного заходу і під час вирішення питання про продовження його дії, не зменшились, не перестали існувати та мають місце, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне порушення, а тому більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити виконання своїх обов'язків обвинуваченим.
При цьому апеляційний суд, як і суд першої інстанції, враховує тяжкість кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_7 , які є особливо тяжкими злочинами та за які передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 15 років або довічного позбавлення волі. Разом з цим, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
Таким чином, висновки суду, що встановлені при обранні запобіжного заходу обставини та ризики не зменшились, і запобігання їх настанню можливо виключно шляхом продовження тримання ОСОБА_7 під вартою, з урахуванням також неможливості винесення вироку у справі до спливу терміну тримання під вартою, підтверджуються наданими судом першої інстанції матеріалами та зроблені з належним дотриманням вимог процесуального законодавства, а доводи апеляційної скарги обвинуваченого про незаконність та необгрунтованість ухвали суду апеляційний суд вважає безпідставними.
Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою, повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Доводи ж обвинуваченого про те, що прокурором не було доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, і неможливість застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, а також про неврахування судом даних про його особу, зазначені ним в апеляційній скарзі, на думку колегії суддів необґрунтовані, оскільки вказані факти були взяті до уваги судом в сукупності з іншими доказами по справі та їм було надано належної оцінки, а тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , й покарання за які може бути призначено у виді позбавлення волі довічного або на строк до 15 років, дає підстави вважати, що саме запобіжний захід, пов'язаний з ізоляцією від суспільства, в цьому випадку зможе попередити встановлені слідчим суддею ризики.
Крім того, під час апеляційного розгляду було встановлено, що у даному кримінальному провадженні №12017040400000114 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, п.3,9,12 ч.2 ст. 115 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, п.3,9,12 ч.2 ст. 115 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.396, ч.3 ст.146 КК України, 29 жовтня 2021 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області було ухвалено вирок, яким ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, п.3,9,12 ч.2 ст. 115 КК України та призначено йому покарання на підставі ч.1 ст. 70 КК України у виді позбавлення волі строком на 15 років з конфіскацією всього належного йому майна.
Отже, будь-яких порушень КПК України при постановленні оскарженої ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 183, 194, 331, 405, 407, 419 КПК, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2021 року про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187 КК України, п. 3. 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4