Провадження № 11-кп/803/2926/21 Справа № 192/1123/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
10 листопада 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 06 вересня 2021 року, якою в задоволенні клопотання
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпропетровську,
про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання відмовлено,
за участю:
секретаря - ОСОБА_6 ,
прокурора - ОСОБА_7 ,
засудженого - ОСОБА_5 ,
Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 06 вересня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про звільнення від відбування покарання умовно-достроково.
Мотивуючи прийняте рішення, суд, оцінюючи у сукупності всі дані, які слугують чинником для визнання поведінки засудженого, такою, що свідчить про його виправлення, дійшов висновку, що засуджений ОСОБА_5 не довів сумлінною поведінкою та ставленням до праці свого виправлення.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_5 , виходячи з її змісту, просить звільнити його умовно - достроково від відбування покарання.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_5 посилається на те, що відбув 2/3 частини призначеного покарання, вину у вчиненому злочині визнав в повному обсязі, виконавчих листів про стягнення заборгованості не має. При цьому апелянт посилається на те, що має заохочення, стягнення відсутні, працевлаштований. Звертається увага у скарзі й на те, що після звільнення він буде мешкати за місцем проживання, в працевлаштуванні не має потреби. Окрім того, апелянт зазначає, що має неповнолітнього сина, який є інвалідом дитинства, який перебуває на вихованні у його батьків, що стали опікунами. Також, ОСОБА_5 вказує, що його батьки похилого віку та мають потребу у піклуванні.
Заслухавши суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_5 , який підтримав апеляційну скаргу, прокурора, який просив ухвалу залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги засудженого про безпідставну відмову у застосуванні щодо нього умовно-достроково звільнення від відбування покарання, суд вважає їх такими, що не заслуговують на увагу виходячи з такого.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироку суд має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Згідно ст.ст. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
В силу ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Отже, зі змісту наведених положень законодавства видно, що головною передумовою для звільнення особи умовно-достроково від відбування покарання є не формальний сплив певного строку покарання, а факт виправлення засудженої особи, яке вона довела своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення особи засудженого та умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.
Колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції при розгляді клопотання засудженого про умовно-дострокове звільнення повно, всебічно і об'єктивно дослідив необхідні матеріали провадження, та дійшов обґрунтованих висновків, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці не довів своє виправлення, тому не може бути звільнений від відбування покарання умовно-достроково.
З матеріалів провадження видно, що ОСОБА_8 відбуває покарання за вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2015 року, яким засуджений за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією всього належного йому майна.
Початок строку відбування покарання 12.08.2016, кінець - 09.08.2023.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні клопотання, судом першої інстанції враховано особу засудженого ОСОБА_9 , який відбув 2/3 частини строку покарання, працевлаштований до праці ставиться добре та характеризується задовільно, має 2 заохочення, не приймає участь в організації виховних заходів та в роботі самодіяльних організацій, в реалізації програм диференційованого виховного впливу.
Беручи до уваги встановлені судом відомості, водночас, вивчивши відомості про особу засудженого, та з огляду на суспільну небезпеку вчинених ним кримінальних правопорушень, поведінку протягом всього строку відбування покарання, та наголошуючи, що умовно-дострокове звільнення застосовується у кожному конкретному випадку індивідуально з урахуванням усіх відомостей провадження у сукупності, вирішується на розсуд суду і відноситься до його дискреційних повноважень, суд першої інстанції з достатньою повнотою дослідив особу засудженого та дійшов до обґрунтованого висновку, що для досягнення цілей покарання, умовно-дострокове звільнення на цьому етапі відбування покарання, є недоцільним.
Разом з цим, вирішуючи питання обґрунтованості вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить й з того, що засуджений ОСОБА_9 хоча і працевлаштований, й не має стягнень, однак за весь час відбування покарання, має лише 2 заохочення, не приймає участь в організації виховних заходів, в роботі самодіяльних організацій, в реалізації програм диференційованого виховного впливу, що у сукупності вказує на недоведення ним свого виправлення у повному обсязі.
При цьому, колегія суддів зауважує, що дотримання порядку та умов відбування покарання, а також, добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання, відповідно до ст. 9 КВК України, є його обов'язком, а процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним.
Доводи засудженого про ненадання судом належної оцінки його особі, є неспроможними, оскільки суд оцінив вагомі обставини, які можуть вплинути на рішення про умовно-дострокове звільнення та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання засудженого.
Отже, надаючи оцінку наведеним обставинам в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування щодо засудженого положень ст. 81 КК України.
Враховуючи наведене, суд вважає, що апеляційна скарга засудженого задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою й належним чином вмотивованою та підстав, передбачених кримінальним процесуальним законом, за доводами апеляційної скарги, для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 537, 539 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 06 вересня 2021 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_5 , про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
__________________ ______________ ____________________
ОСОБА_10