Справа № 727/9783/21
Провадження № 2-а/727/114/21
03 листопада 2021 року Суддя Шевченківського районного суду м. Чернівці Мамчин П.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Івано-Франківської області, інспектора роти №1 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області, сержанта поліції Зборовської Богдани Миколаївни про скасування рішення суб*єкту владних повноважень та визнання дій протиправними, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Чернівці з адміністративним позовом до відповідачів Управління патрульної поліції в Івано-Франківської області, інспектора роти №1 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області, сержанта поліції Зборовської Богдани Миколаївни про скасування рішення суб*єкту владних повноважень та визнання дій протиправними.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що 17.09.2021 року інспектором БУПП в Івано-Франківській області було складено та винесено постанову за ст. 122 ч.1 КпАП України про накладення адміністративного стягнення в сумі 340 грн. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕАО № 4783039, про те, що 17.09.2021 року о 08:59 годині він керував автомобілем в Коломийському районі в с. Глибока на 134 км автодороги №10 та перевищив допустиме встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті більше ніж на 20 км/год., рухаючись зі швидкістю 75 км/год., чим порушив п. 12.4. ПДР України. Швидкість руху вимірювалась TruCam LTI 20/20 №000734.
Вказану постанову він отримав поштою 27.09.2021 року.
Вважає дії відповідачів по розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП та постанову за наслідками таких дій, протиправними.
Вказав, що він дійсно керував вищевказаним транспортним засобом, однак швидкісного режиму не порушував. Після зупинки працівник поліції повідомив, що він порушив швидкісний режим більш ніж на 20 км/год, як доказ надав показання вимірювача швидкості TruCam, який ним постійно, в тому числі і під час здійснення замірів, утримувався в руці. Він не погодився із вищевказаним, зазначив про те, що вимірювання здійснювалось не в автоматичному режимі, а також те, що поблизу відсутній відповідний дорожній знак, який попереджає про здійснення вимірювання швидкості руху автомобілів, крім цього зупинка автомобіля відбулася між населеними пунктами с. Глибока та с. Отинія.
Зазначив, що до постанови не долучено доказів на підтвердження обставин вчинення правопорушення п. 12.4 Правил дорожнього руху, а саме не містяться відомості стосовно того, що в зоні фіксації вимірювачем TruCam LTI 20/20 №000734 о 08 год. 59 хв. 17.09.2021 року швидкості руху транспортного засобу марки «Джип», моделі «Гранд Черокі», д.н.з. НОМЕР_1 були розміщені та діяли обмеження, передбачені дорожніми знаками: 5.45 "Населений пункт"; 5.46 "Кінець населеного пункту"; 5.70 «Фото, відеофіксування порушень».
Крім того, вимірювання швидкості автомобіля здійснювалось поліцейськими, утримуючи прилад TruCam в руках. Такий рух і вібрація приладу TruCam, може дати більшу похибку, а ніж передбачено свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля.
Просить визнати протиправними дії інспектора БУПП в Івано-Франківській області, Зборовської Б.М. по розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КпАП України. Скасувати постанову серії ЕАО № 4783039 від 17.09.2021 року і провадження в справі закрити в зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України. Стягнути з Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області сплачений судовий збір у розмірі 454,00 грн.
У відповідності із ст.ст.257-263 КАС України, розгляд справи проведено у порядку спрощеного провадження. Згідно ст.262 ч.5 КАС України розгляд справи в порядку спрощеного провадження проводився в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Однак, сторони в судове засідання не з'явилися. Позивач та його представник до початку судового засідання спрямували заяву про розгляд справи у їх відсутності, позов просили задовольнити.
Представник відповідача Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позов не визнає. Зазначив, що основним безпосереднім доказом факту правопорушення вчиненого позивачем є відео із зафіксованим моментом перевищення швидкості руху. Посилання на технічний засіб, яким здійснювалась фіксація моменту правопорушення, вказано в п.7 оскаржуваної постанови. Лазерний вимірювач швидкості TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, оскільки конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювання швидкості руху транспортного засобу. Крім того, посилання позивача, що в постанові про адміністративне правопорушення має міститись інформація щодо наявності встановлених дорожніх знаків «5.45» та «5.70» ПДР України, спростовується статтею 283 КпАП України, де значено, що єдині посилання, які мають бути вказані в змісті постанови про адміністративне правопорушення, це посилання на докази правопорушення та технічні засоби, якими були зафіксовані такі правопорушення. Зазначив, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є обґрунтованою та законною, а також такою, що не підлягає скасуванню. Просив в задоволенні позову відмовити.
Згідно з ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши письмові докази, фото- та відеоматеріали долучені до справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що постановою серії ЕАО № 4783039 про адміністративне правопорушення від17.09.2021 року (а.с.11) позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. за те, що він 17.09.2021 року о 08.59 год. керуючи автомобілем, перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 25 км/год., чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху України.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до положень ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення про порушення Правил дорожнього руху (частини перша, друга і третя статті 122).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з ст. 249 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці.
Статтями 283 і 284 КУпАП визначено форму й передбачено основні вимоги щодо змісту як постанови про накладення адміністративного стягнення, так і рішення, що постановляється в конкретній адміністративній справі.
Згідно з ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2001 року №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з вимогами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 3 ст.283 КУпАП встановлено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, має містити також відомості, зокрема відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.
В розумінні ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 у справі № 357/10134/17 звертає увагу судів на приписи ст. 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами. Звертає увагу, що відповідно до вимог статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2001 року №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пункт 1.10 Правил дорожнього руху України визначає значення термінів, зокрема: населений пункт забудована територія, в'їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.45 "Населений пункт", 5.46 "Кінець населеного пункту", 5.47 "Населений пункт", 5.48 "Кінець населеного пункту".
Відповідно до п. 12.4 Правил дорожнього руху України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Як вбачається з відео з приладу TruCam, наданого відповідачем, зафіксований рух автомобіля марки Хюндай, щодо руху автомобіля марки Джим доказів не надано. Також не надано відповідачем доказів про місце встановлення знаків 5.45, 5.46, 5.47, 5.48 в населеному пункті «с. Глибока», «с.Отинія», а відтак не можливо встановити на якому відрізку автодороги розпочинається та на якому відрізку закінчується їх дія і чи дійсно перевищення швидкості водієм ОСОБА_1 мало місце у межах зони дії дорожнього знаку 5.45, тобто в межах населеного пункту.
Тобто відсутні докази не тільки того, що саме позивач рухався по дорозі у межах населеного пункту, а й що на цій дорозі діють вимоги ПДР України, що визначають порядок руху в населених пунктах, зокрема й швидкісний режим.
В той же час, відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, суд вважає, що не доведеним є факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності та в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем у встановленому порядку не доведено обґрунтованості прийняття оскаржуваної постанови з урахуванням усіх обставин, що мають значення для її прийняття, що є підставою для її скасування. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно приписів ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що під час винесення оспорюваної постанови, інспектором поліції не зібрано достатніх, достовірних фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не долучено інших відомостей необхідних для вирішення справи, передбачених ст. 268 КУпАП України.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Оскільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, суд вважає, що згідно приписів вищенаведеної норми, виникає необхідність закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, відносно ОСОБА_1 .
За наведених обставин, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП підлягає скасуванню, справа - закриттю, а позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
А тому, за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в Івано-Франківської області на користь позивача підлягають до стягнення витрати по сплаті судового збору у розмірі 454,00 грн., що є документально підтвердженими (а.с.1).
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.9, 23, 122, 245, 251, 252, 254, 268, 279, 280, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст.5, 6, 9, 10, 11, 12, 23, 72, 77, 121, 132, 241-246, 257-263, 268, 286, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Івано-Франківської області, інспектора роти №1 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області, сержанта поліції Зборовської Богдани Миколаївни про скасування рішення суб*єкту владних повноважень та визнання дій протиправними задовольнити частково.
Скасувати постанову серії ЕАО № 4783039 від 17.09.2021 рокупро притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.
Закрити справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 454,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
СУДДЯ П.І. Мамчин