Справа № 630/842/21
Провадження № 2/630/455/21
10 листопада 2021 року м Люботин
Люботинський міський суд Харківської області у складі:
головуючого судді Малихіна О.О.,
за участю секретаря Санжаровського С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Люботин Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 630/842/21 (провадження №2/630/455/21) за позовною заявою, поданою ОСОБА_1 до Люботинської міської ради Харківської області про визнання визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок, загальною площею 37,00 кв.м., житловою площею 14,60 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
В обґрунтування заявленого позову представник позивача вказувала, що житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , розташований житловий будинок, який належав бабусі позивача - ОСОБА_3 .. 07 липня 1992 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповідала все належне їй майно своєму синові ОСОБА_2 .. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла, внаслідок чого відкрилася спадщина у виді вказаного житлового будинку. Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв її син, так як в шестимісячний строк вступив в управління спадковим майном на використовував житловий будинок для проживання, однак, право власності на своє ім'я він так і не переоформив. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, внаслідок чого відкрилася спадщина у виді вказаного житлового будинку, яку прийняла позивач по справі ОСОБА_1 , оскільки подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Однак отримати свідоцтво про право на спадщину позивач не має можливості, тому що відсутні документи, що підтверджують право власності спадкодавця ОСОБА_3 на спадкове майно. Саме тому позивач була змушена звернутися з даним позовом до суду.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, але її представник ОСОБА_4 подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, вказувала, що позов підтримує в повному обсязі та просить суд його задовольнити.
Люботинська міська рада Харківської області до суду подала заяву, в якій просить проводити розгляд справи без участі її представника за наявними доказами згідно чинного законодавства.
В судовому засіданні, дослідивши наявні в справі докази, суд встановив наступне.
Спірним є житловий будинок, житловою площею 14,60 кв.м., загальною площею 37,00 кв.м. із господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який згідно із довідкою КП «Люботинське АПБ» №61-2/01-29 від 06 липня 2020 року не зареєстровано.
Як вбачається з копії технічного паспорту, виготовленого Люботинським БТІ на замовлення ОСОБА_1 станом на 24 вересня 2021 року, на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , були побудовані за період з 1937 по 1976 роко: житловий будинок літ. «А-1», з верандою літ. «а», ґанком літ. «а1», загальною площею 37,00 кв.м., житловою площею 14,60 кв.м., підсобною площею 9,80 кв.м., а також сарай літ. «Г», сарай літ. «В» з погребом літ. «вп», вбиральня літ. «Д», огорожа 1, 2, 3.
Станом на 1976 рік питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.
Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п'яти як у місті, так і поза містом.
Пункт 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.
Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства.
Ці правові акти не пов'язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.
Таким чином, з моменту завершення будівництва житлового будинку ОСОБА_3 набула статусу власника житлового будинку та вона набула право в межах, установлених законом, володіння, користування й розпорядження цим майном.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , був збудований та набутий ОСОБА_3 одноособово.
07 липня 1992 року ОСОБА_3 склала заповіт, який було посвідчено державним нотаріусом другої Харківського району державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі під №3-784, та відповідно до якого все належне їй майно вона заповідала своєму синові ОСОБА_2 , що підтверджується копією вказаного заповіту.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , виданого Люботинським відділом ЗАГС Харківської області 26 липня 1993 року.
Враховуючи, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто в період дії Цивільного кодексу України 1963 року, суд вважає за доцільне керуватися нормами ЦК України в редакції 1963 року, так як відповідно до п.4 Перехідних положень ЦК України в редакції 2003 року, Цивільний кодекс України 2003 року застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Відносно цивільних правовідносин, які виникли до вступу в силу Цивільного кодексу України в редакції 2003 року, його положення застосовуються до тих прав і обов'язків, які виникли та продовжують існувати після вступу його в силу. В зв'язку з тим, що вказані правовідносини виникли та продовжували існувати до 01 січня 2004 року, тобто до вступу в силу Цивільного кодексу України в редакції 2003 року, суд вважає за необхідне застосувати до правовідносин між сторонами по справі правові норми, передбачені Цивільним кодексом України в редакції 1963 року.
Згідно зі ст. 525 ЦК України (в редакції 1963 року) часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Тобто спадщина, яка складається житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ст. 524 ЦК України (в редакції 1963 року) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Так, з положень ст. 534 ЦК УРСР ( в редакції 1963 року) вбачається, що кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державниим, кооперативним та іншим господарським організаціям.
А згідно із ст. 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) визначається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини та вчинив зазначені дії протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Спадкоємцем за заповітом на відкриту після смерті ОСОБА_3 спадщину є її син ОСОБА_2 ..
Факт родинних відносин між спадкодавцем ОСОБА_3 та спадкоємцем ОСОБА_2 підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , видане Харківським районним бюро ЗАГС 04 серпня 1958 року.
З повідомлення Харківського обласного державного нотаріального архіву №3666/01-21 від 20 жовтня 2021 року вбачається, що за наявними в архіві даними,згідно із записами в алфавітних книгах обліку спадкових справ за 1993-1995 роки Другої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області заяви про прийняття спадщини, відмову від спадщини та про видачу свідоцтв про право на спадщину від спадкоємців померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 до нотаріальної контори не надходили, спадкова справа не заводилася, свідоцтва про право на спадщину не видавалися.
Отже, спадщину у виді житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 прийняв спадкоємець за заповітом, а саме її син ОСОБА_2 , оскільки фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, та використовував житловий будинок для проживання, що підтверджується копією книги для реєстрації місця проживання громадян за адресою: АДРЕСА_1 , тобто вказаний житловий будинок став належати ОСОБА_2 ..
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 , видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області 29 травня 2019 року.
Відповідно до положень ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Спадкоємцем на відкриту спадщину у виді житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 є його донька., що відповідає ст. 1261 ЦК України, відповідно до вимог якої при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги спадкування за законом відносяться діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Згідно із повідомленням Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) №1052/01-16/п від 12 жовтня 2021 року після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернулася донька спадкодавця ОСОБА_1 , що також підтверджується копією витягу зі спадкового реєстру №56976224 від 24 липня 2019 року та копією постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 19 лютого 2020 року. .
Факт родинних відносин між позивачем ОСОБА_1 та спадкодавцем ОСОБА_2 підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 , яке було видане Люботинським міським бюро ЗАГС 01 жовтня 1967 року, та копією свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_5 , виданого Люботинським міським бюро ЗАГС 15 червня 1985 року.
Таким чином суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 є спадкоємицею, яка прийняла після смерті свого батька ОСОБА_2 спадщину у виді житлового будинку з господарським будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а тому задовольняє позов повністю і визнає за позивачем право власності на вказаний житловий будинок в поряду спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який прийняв спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 524, 534, 549 ЦК УРСР 1963 року ст.ст. 1220, 1261, 1269 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 77, 263, 265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , право власності на житловий будинок літ. «А-1», з верандою літ. «а», ґанком літ. «а1», загальною площею 37,00 кв.м., житловою площею 14,60 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який прийняв спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його складання мають право подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня вручення їм повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 18 листопада 2021 року.
Суддя О. О. Малихін