Справа № 638/9765/21
Провадження № 2-а/638/429/21
18.11.2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова
в складі: головуючого судді Хайкіна В.М.
за участю секретаря Запорожець Д. Д.
з участю судового розпорядника Календіної А. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського прикордонного загону Харківської області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №151582 від 22.06.2021 року, -
У червні 2021 року позивач ОСОБА_1 , від імені якої діє представник адвокат Лисянський Павло Леонідович, звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом, згідно прохальної частини якого просить суд: 1) скасувати постанову начальника віпс (тип А) прикордонної служби «Дергачі» Харківського прикордонного загону капітана Няньчур О.С. №151582 від 22.06.2021 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн. за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП; 2) стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 454, 00 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що постановою начальника віпс (тип А) прикордонної служби «Дергачі» Харківського прикордонного загону капітана Няньчур О.С. її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП із накладенням стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700, 00 грн., зокрема за те, що 22.06.2021 року прикордонним нарядом «Перевірка документів» під час прикордонного контролю виявлено, що вона виїхала з тимчасово окупованої території Донецької області до Російської Федерації через закритий пункт пропуску «Маринівка». Позивач вважає постанову незаконною, оскільки при складанні постанови їй не було надано можливості надати пояснення щодо її дій при перетині кордону, які були викликані крайньої необхідністю, також ОСОБА_1 не були роз'ясненні її права, передбачені статтею 268 КУпАП. Позивач наголошує, що змушена була приїхати в Україну з ОРДЛО через РФ у зв'язку з необхідністю проходження медичного обстеження , адже в неї з'явилися симптоми, сході на ГРВІ та пневмонію. Так як на тимчасово окупованій території Луганської та Донецької областей неможливо отримати кваліфіковану медичну допомогу, позивач не мала іншої можливості для збереження свого здоров'я, крім виїзду на територію України. Просить суд позов задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Лисянський Павло Леонідович в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву з проханням проводити судовий розгляд за його відсутністю, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача - Харківського прикордонного загону Харківської області в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, водночас від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого останній просить суд відмовити у задоволенні позову, адже позивач не оспорює порушення порядку в'їзду/виїзду на тимчасово окуповану територію України та вказує місце вчинення правопорушення, крім того з відомчої бази даних встановлено, що позивач в'їхала на ТОТ через КПВВ «Новотороїцьке» 07.06.2021 року, а 22.06.2021 року в'їхала в Україну через пункт пропуску «Гоптівка», інші відомості про перетинання кордону відсутні. Вважає, що було достатньо підстав притягнути позивача до відповідальності за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП. Крім того, у позивача була можливість звернення до Адміністрації Держприкордонслужби України для отримання дозволу на в'їзд/виїзд з тимчасово окупованої території Донецької та Луганської областей і перетнути державний кордон України на тимчасово окупованій території.
За приписами частини 3 статті 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а тому суд вважає за можливим проводити судовий розгляд.
Дослідивши матеріали справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається із постанови начальника віпс (тип А) прикордонної служби «Дергачі» Харківського прикордонного загону капітана Няньчур О.С. про накладення адміністративного стягнення №151582 від 22.06.2021 року, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 204-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення з накладенням стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700, 00 грн.
Так, згідно вказаної постанови 22.06.2021 року о 06:30 в пункті пропуску через державний кордон «Гоптівка» виявлено порушення 21.06.2021 року близько 16:00 ОСОБА_1 порядку виїзду з тимчасово окупованої території України в районі пункту пропуску «Маринівка» (рух через який припинено) поза визначеними контрольними пунктами в'їзду-виїзду (далі КПВВ), чим порушила вимоги пункту 3 Порядку, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2019 року №815, відповідно до якого в'їзд або виїзд до/з ТОТ здійснюється виключно через КПВВ. Своїми діями громадян ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 204-2 КУпАП. Під час розгляду справи ОСОБА_1 факт виїзду 21.06.2021 року близько 16:00 з ТОТ поза КПВВ визнала (а. с. 7-8).
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною першою статті 204-2 КУпАП визначено відповідальність за порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.
Відповідно до частини першої статті 222-1 КУпАП органи Державної прикордонної служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в'їзду - виїзду, порушенням іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію, невиконанням рішення про заборону в'їзду в Україну, порушенням порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї, а також з порушенням порядку в'їзду до району проведення антитерористичної операції або виїзду з нього (стаття 202, частина друга статті 203, стаття 203-1 (щодо порушень, виявлених у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, контрольному пункті в'їзду-виїзду або контрольованому прикордонному районі), статті 204-2, 204-4).
Від імені органів Державної прикордонної служби України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: начальники органів охорони державного кордону та Морської охорони Державної прикордонної служби України та їх заступники; інші посадові особи, уповноважені керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону України.
Уповноважені посадові особи органів Державної прикордонної служби України можуть стягувати накладені ними штрафи незалежно від їх розміру в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон, контрольних пунктах в'їзду-виїзду та місцях їх дислокації виключно за допомогою безготівкових платіжних терміналів.
За нормами статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.
Під час судового розгляду встановлено, що позивач під час винесення оскаржуваної постанови не заперечував щодо факту перетину кордону з порушенням вимог законодавства. Проте визнання особою себе винною у адміністративному правопорушенні, не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень про накладення на особу стягнення за відсутності інших належних доказів, тому не звільняє посадову особу суб'єкта владних повноважень доводити правильність та обґрунтованість прийнятого рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у поставні Верховного Суду від 08.07.2020 року у справі №177/525/17.
Статтею 12 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено, зокрема, що в'їзд осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзд осіб, переміщення товарів з таких територій здійснюються через контрольні пункти в'їзду-виїзду. Порядок в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів із таких територій визначаються Кабінетом Міністрів України.
Так, порядком в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затвердженим постановою КМУ №815 від 17 липня 2019 року, визначено, що контроль в'їзду/виїзду - комплекс заходів з перевірки осіб та транспортних засобів, що в'їжджають - виїжджають, а також товарів, що переміщуються на тимчасово окуповані території та з таких територій відповідно до вимог цього Порядку, що здійснюється уповноваженими службовими особами військових формувань, правоохоронних та інших державних органів, які залучені до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях. В'їзд/виїзд осіб, у тому числі транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, а також переміщення товарів на тимчасово окуповані території та з таких територій здійснюється виключно через визначені контрольні пункти в'їзду-виїзду відповідно до вимог цього Порядку. Контрольні пункти в'їзду-виїзду не призначені для перетинання державного кордону. Пунктом 4 вказаного Порядку визначено, що кількість контрольних пунктів в'їзду-виїзду, місцезнаходження і межі їх режимних та сервісних зон (у тому числі об'єктів сервісного обслуговування), дорожні коридори визначаються та затверджуються відповідно до пункту 9 Положення про облаштування контрольних пунктів в'їзду на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим і м. Севастополя та виїзду з них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2020 року № 1368. Відповідна інформація розміщується на офіційних веб-сайтах Міноборони, Адміністрації Держприкордонслужби, ДФС. Контрольні пункти в'їзду-виїзду не призначені для перетинання державного кордону.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, на відповідача як на суб'єкта владних повноважень покладається обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення.
Частиною першою статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, серед яких: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Разом з тим, оскаржувана постанова не містить відомостей щодо здійснення фіксації правопорушення, а також не містить посилань на будь-які докази, враховані при винесенні цієї постанови, відсутні відомості про розглянуті клопотання в разі їх наявності. Відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження обставин, зазначених в постанові від 22 червня 2021 року.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ОСОБА_1 правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
З цього виходить, що окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Зазначене узгоджується з постановою Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17.
Крім того, статтею 1 Закону України «Про державний кордон» визначено - державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору. Статтею 9 вказаного Закону встановлено, що пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Згідно оскаржуваної постанови, позивач виїхала через закритий пункт пропуску «Маринівка», який знаходиться на державному кордоні між Україною та Російською Федерацією, тобто фактично перетнула державний кордон України.
З об'єктивної сторони передбачене статтею 204-2 КУпАП правопорушення полягає у порушенні порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.
Наведене свідчить, що правопорушенням за статтею 204-2 КУпАП є порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, а не фізичний перетин лінії державного кордону України.
За таких обставин дії позивача не охоплюються диспозицією статті 204-2 КУпАП, оскільки положення Порядку №815 забороняють в'їзд/виїзд поза визначеними контрольними пунктами саме через лінію розмежування, а не державного кордону, при цьому позивачу, згідно постанови №151582, фактично пред'являється незаконний перетин державного кордону до Російської Федерації.
Згідно з пунктом 3 частини третьої статі 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
На підставі вищевикладеного, суд приходить висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17, провадження №11-1287апп18, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір у розмірі 454, 00 грн.
Керуючись ст. 77, 139, 246, 286 КАС України, ст. 7, 247, 251, 280 КУпАП, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського прикордонного загону Харківської області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №151582 від 22.06.2021 року - задовольнити.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії №151582 від 22.06.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 204-2 Кодексу України із накладенням стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700, 00 грн.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 204-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за рахунок бюджетних асигнувань Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 14321742, місцезнаходження: м. Харків, вул. Клочківська, 228-П) витрати по сплаті судового збору у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Головуючий: