справа 415/8428/21
провадження № 3/415/1907/21
"15" листопада 2021 р. м. Лисичанськ
Суддя Лисичанського міського суду Луганської області Старікова М.М., перевіривши матеріали справи, що надійшли від Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Лисичанська Луганської області, громадянина України, одруженого, працюючого водієм ПП «Люкс Авто-СДК», не є особою з інвалідністю, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 КУпАП, -
26 жовтня 2021 року о 11 годині 33 хвилин в районі будинку №326 по вул. ім. В. Сосюри м. Лисичанська водій ОСОБА_1 на транспортному засобі марки Рута 20-СПВ, державний номерний знак НОМЕР_1 , перевозив пасажирів за маршрутом № 109 в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, чим порушив Правила щодо карантину людей, передбаченого ст. 29 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», пп.8 п. 3 Постанови КМУ від 09.12.2020 року № 1236.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 КУпАП визнав повністю, пояснивши, що він працює водієм ПП «Люкс Авто-СДК» на маршруті № 109. 26 жовтня 2021 року приблизно о 11 годині 33 хвилин він, здійснюючи посадку пасажирів попередив останніх про зайняття ними місць тільки для сидіння, однак жінка з дитиною, попросилися проїхати одну зупинку і він, з жалю взявся підвезти останніх. На кінцевій зупинці підійшли співробітники поліції, перерахували пасажирів, які виходили в автобусу і виявили, що він перевозив пасажирів в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння. Після чого, відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.44-3 КУпАП.
У вчиненому щиро розкаявся, свою провину усвідомив, зобов'язався надалі такого не вчиняти, про те що сталося жалкує. Просив суд суворо його не наказувати, оскільки він вперше притягується до адміністративної відповідальності, крім того, в нього на утриманні перебуває малолітня донька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та непрацездатні батьки, пенсіонери - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Незважаючи на те, що він працює, сплата штрафу у визначеному санкцією статті розмірі для нього є непомірним.
Суд, вислухавши пояснення правопорушника ОСОБА_1 та дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що винність ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП, знайшла своє повне підтвердження у суді: крім визнання своєї провини правопорушником в судовому засіданні, підтверджується письмовими поясненнями останнього, наданими після вчинення проступку, а також дослідженими в судовому засіданні доказами, які відповідно до ст. 251 КУпАП суд визнає належними, допустимими, та які повністю доводять провину ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, за обставин, викладених у протоколі.
З відтвореної і дослідженої в судовому засіданні відеозйомки з нагрудних камер співробітників патрульної поліції, від 26.10.2021, що міститься на СD носії, вбачається, що ОСОБА_1 , знаходиться за кермом маршрутного таксі, а співробітники поліції на зупинці перераховують пасажирів, які виходять із автобусу. З відеозапису вбачається, що перераховано 22 особи, яких перевозив ОСОБА_1 .
Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 вбачається порушення п.п. 8 п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст. 44-3 КУпАП.
Диспозицією ч.1 статті 44-3 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Так, диспозиція ч.1 статті 44-3 КУпАП за своїм змістом є бланкетною тобто не встановлює певних правил поведінки, а передбачає існування інших норм, розміщених навіть в інших нормативних актах, у яких сформульовані конкретні правила поведінки, тому серед ознак, які мають бути відображені при викладенні суті даного правопорушення, обов'язковим є наведення конкретного нормативно-правового акту, яким встановлюються відповідні правила та яких така особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не дотрималася, порушивши тим самим законодавчі приписи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 148 розділу ІV «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспортну» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18лютого 1997 року №176 (в редакції постанови КМ від 26.09.2007 № 1184) водій автобусу має право не допускати до поїздки пасажира, якщо в салоні відсутні вільні місця.
Отже, в умовах епідемічної небезпеки на території України, будучи суб'єктом відповідальності за статтею 44-3 КУпАП, при заповнюваності автобусу пасажирами у кількості, яка перевищує кількості місць для сидіння, ОСОБА_1 мав право відмовити пасажирам у їх перевезенні.
Таким чином, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності вважає, що провина ОСОБА_1 за ознаками ч.1 ст. 44-3 КУпАП знайшла своє повне підтвердження в суді, і його дії органом патрульної поліції кваліфіковані правильно, оскільки він, порушив правила щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, а саме перевозив пасажирів на міському автобусному маршруті у режимі маршрутного таксі в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах на цей транспортний засіб. Інших доказів, які б ставили під сумнів кваліфікацію дій правопорушника суду надано не було.
Вирішуючи питання про застосування до правопорушника виду адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, суд враховує, що відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень, як самим порушником, так і іншими особами.
При призначенні стягнення, суд відповідно до ст. 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
В якості обставин, що згідно зі ст. 34 КУпАП, пом'якшують відповідальність правопорушника, суд приймає до уваги щире розкаяння винного.
Обставин, що згідно зі ст. 35 КУпАП, обтяжують відповідальність правопорушника, суд не вбачає.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
У пункті 18 рішенні Європейського суду з прав людини від 16.10.2008 року у справі «Ізмайлов проти Росії» (пункт 18) Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалось пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар.
Відповідно до статті 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо пропорційності покарання, його відповідності тяжкості правопорушення та недопущення особистого надмірного тягаря для особи, з урахуванням обставин вчиненого правопорушення, оцінивши подані докази у їх сукупності, з огляду на те, що ОСОБА_1 вперше вчинив вказане правопорушення, визнав факт порушення умов карантину, щиро розкаявся, надав критичну оцінку своїм діям, приймаючи до уваги відомості про особу, що притягується до адміністративної відповідальності, враховуючи що в нього на утриманні знаходяться непрацездатні батьки - пенсіонери та малолітня донька, які потребують догляду і допомоги, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КупАП за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням, а провадження у справі закрити, що буде достатнім для забезпечення виховного впливу та запобігання вчиненню нових правопорушень.
Керуючись ст. ст. 22, 33, ч.1 44-3, 221, 284, 285, 289, 294 КУпАП, -
Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 44-3 КУпАП, і обмежитись усним зауваженням, справу провадженням закрити.
Постанову може бути оскаржено протягом десяти днів з дня її винесення до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд.
Суддя: М.М. Старікова