Справа № 409/2082/21
Пров. № 2/409/532/21
19 листопада 2021 року смт.Білокуракине
Білокуракинський районний суд Луганської області у складі:
головуючого судді: Третяка О.Г.
за участю секретаря: Бушлі О.В.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду смт.Білокуракине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності, -
Позивач звернулася до суду з позовом про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання за нею права власності на житловий будинок із господарчо-побутовими і допоміжними спорудами.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказала на те, що вона потребуючи житла та маючи намір придбати його у приватну власність й дізнавшись про те, що по АДРЕСА_1 є житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, за яким ніхто не доглядає, внаслідок чого будинок псується, оскільки попередній власник помер, а відповідачка донька власника, яка є спадкоємицею спадкового майна померлого та мешкає у власному житлі, вирішила його придбати. Після огляду домоволодіння, з її дозволу, позивач домовилася із відповідачкою про купівлю-продаж вищевказаного нерухомого майна. 01.06.2017 року сторони домовилися про умови та ціну купівлі-продажу будинку, про що в простій письмовій формі було укладено попередній договір купівлі-продажу, нотаріальне посвідчення якого мало бути здійсненим не пізніше 01.09.2017 року. З метою виконання договору, обумовлену суму в розмірі 7000,00 гривень позивач сплатила відповідачці, про що остання власноруч склала на її ім'я розписку про отримання грошей та одночасно з цим надала дозвіл на проживання й проведення ремонту в будинку, оскільки через те, що в ньому значний час ніхто не мешкав будинок почав псуватися. Проте, від нотаріального посвідчення укладеного і по суті виконаного договору, як це передбачено умовами договору, відповідачка ухиляється. Після чергового звернення до неї з приводу нотаріального посвідчення угоди, позивач дізналася про наявність виниклих для оформлення перешкод та попросила надати їй ще часу, оскільки вона запевнила, що зможе здійснити та виконати взяті на себе зобов'язання лише після закінчення у нотаріуса процедури переоформлення спадщини після померлого батька, у тому числі в порядку спадкової трансмісії після померлої бабусі та отримання відповідних документів на своє ім'я. На початку жовтня у тому ж році відповідачка, вже після отримання у нотаріуса документів, пов'язаних зі спадкуванням, передала технічний паспорт із ксерокопією свідоцтва про власність на вищевказане домоволодіння із господарчими будівлями та спорудами й одночасно із документами надала Свідоцтво про право на спадщину за законом та постанову нотаріуса від 23.08.2017р. про відмову у вчиненні нотаріальних дій, ознайомившись із якою позивачка дізналась про те, що через розбіжності у правовстановлюючих документах та родинних відносинах, а також через втрату оригіналів правовстановлюючих документів відповідачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказаний житловий будинок, який позивачка придбала у неї, сплатила обумовлену суму та мешкає в ньому. Позивач за власні кошти здійснила технічну інвентаризацію житлового будинку зі спорудами. Унеможливлення подальшого переоформлення переходу права власності і спонукало позивача звернутися до суду з позовом, в якому вона просить визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна та визнати за нею право власності на нерухоме майно.
В судове засідання позивач не з'явилася, надавши до суду заяву про розгляд справи без її участі, в якій підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі та наполягала на їх задоволенні.
В судове засідання відповідач не з'явилася, подавши до суду заяву про розгляд справи без її участі, надала заяву про визнання позовних вимог.
Згідно ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Судом встановлено, що власником житлового буднику із господарчими будівлями та спорудами 1929 року споруди, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 , яка відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та спадщину після якої прийняв її син ОСОБА_4 .(а.с.26-31)
Після її смерті в житловому будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 до дня своєї смерті мешкав ОСОБА_4 , який згідно свідоцтва про народження НОМЕР_2 , свідоцтва про розірвання шлюбу та витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища був батьком відповідачки (а.с.-а.с.34,37-38) та відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.32).
Після його смерті відкрилася спадщина, яку прийняла його рідна донька ОСОБА_2 .
Із досліджених в судовому засіданні розписки та договору, вбачається, що 1 червня 2017 року між сторонами був укладений у простій письмовій формі попередній договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими спорудами 1929 року споруди, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з яким відповідачкою було продано будинок та отримано від позивачки грошові кошти за цим договором в сумі 7000,00 грн., а також нею було передано ключі від домоволодіння та взято на себе зобов'язання у строк не пізніше 1 вересня 2017 року посвідчити договір нотаріально та здійснити у відповідних органах правовий перехід права власності.(а.с.-а.с.23)
Відповідно до постанови нотаріуса через розбіжності у правовстановлюючих документах та родинних відносинах, а також через втрату оригіналів правовстановлюючих документів відповідачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок із господарчими будівлями та спорудами, який нею було продано та отримано грошові кошти від позивачки, яка мешкає в ньому по теперішній час.(а.с.14)
Із квитанцій, досліджених в судовому засіданні, вбачається, що позивачкою, відповідно до норм діючого законодавства України, Податкового кодексу України, за фактично придбане у її власність майно було перераховано до бюджету військовий збір та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з купівлі-продажу майна (а.с.-а.с.2-3).
Відповідно до довідки-характеристики №155 від 21.09.2017р. КП «Білокуракинське районне бюро технічної інвентаризації», складеної за результатами проведеної технічної інвентаризації, вартість житлового будинку із господарчими будівлями та спорудами 1929 року спорудження, згідно висновку становить 32766 грн. (а.с.25).
Через втрату та відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на вищевказане майно, розбіжності в документах, відповідач, яка під час фактичного укладення договору з позивачем та отримання коштів за продане майно не повідомила про ці обставини, тим самим фактично й безповоротно ухилилися від нотаріального посвідчення договору купівлі продажу, а позивачем остаточно втрачена можливість з вищевказаних причин нотаріально посвідчити правочин та здійснити реєстрацію права власності.
Згідно вимог ст. ст. 316, 317 ЦК України громадяни України можуть бути суб'єктами права власності на підставах, не заборонених законом.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Відповідно до статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Згідно ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Судом встановлено, що позивачем виконано усі умови, які вона обумовлювала із відповідачем, сплачено кошти та перераховано податки, але відповідачка ухиляється від нотаріального посвідчення купівлі-продажу майна, оскільки через втрату не має в наявності оригіналів правовстановлюючих документів на вищевказане нерухоме майно.
Відповідно до ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 1 липня 2004р. №952-IV речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, в тому числі і право власності на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 3 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
При вирішенні справи по суті суд приймає до уваги правову позицію, яка викладена в Постанові ВСУ № 6-1288цс17 від 06 вересня 2017 року, згідно якої суди дійшли неправильного висновку про те, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується до спірних правовідносин у зв'язку з необхідністю державної реєстрації договору купівлі-продажу нерухомого майна. Однією з умов застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин. ВСУ в своїй Постанові від 04 жовтня 2017 року зазначив, що однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.
Таким чином, суд, дослідивши надані письмові докази в сукупності, дійшов висновку, що між сторонами виникли договірні відносини з приводу купівлі-продажу майна. Відповідно до вказаної домовленості позивач сплатила відповідачу в рахунок вартості майна грошові кошти в сумі 7000 грн., а відповідач відповідно передала нерухоме майно та обіцяла посвідчити договір купівлі-продажу нотаріально. Але, не виконуючи тривалий час взятий на себе обов'язок по нотаріальному посвідченню договору, відповідач безповоротно ухилилися від подальшого його посвідчення та натепер остаточно втрачена можливість посвідчення договору нотаріально, оскільки відповідач не має оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно, внаслідок чого порушуються права позивача, а тому є всі підстави для визнання договору купівлі дійсним.
Відповідно до п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позову сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову. Судом встановлено, що позивач при обрахуванні суми судового збору для сплати до бюджету, виходив не із суми вартості майна, зазначеного у договорі купівлі-продажу, а із більшої вартості, встановленої висновком суб'єкту щодо вартості майна у розмірі, визначеному Законом України «Про державне мито» та Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Міністерства фінансів України.
При вирішенні справи по суті суд надає відповідну правову оцінку наданим квитанціям про сплату позивачем до бюджету відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України військового збору у розмірі 1,5 % та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1%. до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР
Згідно до ст. 77 ЦПК України належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд констатує, що позивач письмовими доказами по справі довів правомірність та обґрунтованість позовних вимог, а отже, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.220,328 ЦК України, ст.ст.10,12,77-81,89,259,263-265,268,354-355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна: житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_4 право власності на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами 1929 року спорудження, що знаходиться на земельній ділянці, площа якої буде визначена відповідним документом, за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Луганської області через Білокуракинський районний суд Луганської області на підставі п.15.5 ч.1 Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: село Нянчине, Сватівський (Білокуракинський) район, Луганська область.
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя Білокуракинського районного суду
Луганської області Третяк О.Г.