Справа № 135/1065/21
Провадження № 2/135/305/21
іменем України
12.11.2021 Ладижинський міський суд Вінницької області в складі: судді Корнієнка О.М.,
з участю секретаря судових засідань Міронової Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ладижин Вінницької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житлом,
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житлом. В позовній заяві зазначив, що він згідно договору купівлі-продажу набув у власність квартиру АДРЕСА_1 . Продавцями та колишніми власниками квартири є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .. Згідно п.15 договору купівлі-продажу квартири від 29.07.2021 ОСОБА_2 зобов'язався знятися з реєстраційного обліку в даній квартирі в термін до 02.08.2021. Однак, до цього часу ОСОБА_2 не знявся з реєстрації в квартирі АДРЕСА_1 та не проживає там, чим порушує умови договору та безпричинно перешкоджає йому в реалізації права користування нерухомим майном. Колишній власник квартири втратив право користування квартирою з моменту укладання договору купівлі-продажу. Також, колишній власник не являється йому близьким родичем, щоб бути зареєстрованим та проживати в квартирі. Тому, він звернувся в суд та просив визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву згідно якої просив справу розглянути без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, його представник подала суду заяву, в якій просила розглянути справу у відсутність позивача, позовні вимоги визнає.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 41Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю… Право приватної власності є непорушним.
Згідно із ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно з ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного ним приміщення або обмежений у праві користуватись жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян.
Згідно роз'яснення Пленуму Верховного Суду України в п. 10 постанови № 2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України» у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 Житлового Кодексу України) необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 набув у власність квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири посвідченого 29.07.2021 державним нотаріусом Другої тростянецької державної нотаріальної контори Гайсинського району Вінницької області Кощеєвою Г.С..
В квартирі АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_2 , що вбачається із відповіді №23-17-800 від 22.09.2021 на запит суду наданого відділом ведення реєстру Ладижинської територіальної громади Ладижинської міської ради.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Тому суд вважає, що ОСОБА_1 , як власник майна, має право вимагати усунення перешкод у здійснення ним права користування своїм майном шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Такий висновок суду повністю узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом України в постанові від 16.01.2012 року по справі № 6-57цс11.
Відповідно до вказаного рішення Верховного Суду України, зазначено, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
Таким чином вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст. ст. 71, 64, 150, 156 ЖК України; ст. 391 ЦК України).
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не є наймачем житлового приміщення в належній ОСОБА_1 квартирі. Договір найму жилого приміщення у вказаній квартирі між сторонами не укладався. Відповідач втратив право користування цим житлом. А тому він не має права користування житловим приміщенням у даній квартирі.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 будучи зареєстрованим в належній позивачу квартирі, тривалий час не проживає в ній, а тому обмежує право позивача на користування даною квартирою.
Виходячи із наведеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись України, ст. ст. 16, ст. 319, 321, 391 ЦК України, ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. ст. 12, 81, 89, 263-265 ЦПК, суд
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Суддя