Справа № 545/2621/21 Номер провадження 11-кп/814/1118/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
Категорія
16 листопада 2021 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
засудженого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
представника ДУ «Крюковська виправна колонія №29» ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Полтаві в режимі відеоконференції з ДУ «Крюковська виправна колонія (№29)» матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 13 вересня 2021 року,-
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Бердянськ, Запорізької області, гр. України, українця, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, сина 2004 р.н., до засудження неп раював, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Згідно ухвали суду, засуджений ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування призначеного покарання, обґрунтовуючи вимоги тим, що він відбув частину призначеного покарання і став на шлях виправлення.
Відмовляючи у задоволенні клопотання суд прийшов до висновку, що засуджений своє негативною поведінкою та ставленням до праці не довів свого виправлення і у суду відсутні підстави для його умовно-дострокового звільнення від відбуття не відбутої частини покарання,
В апеляційній скарзі захисника поданої в інтересах засудженого ставиться питання про скасування ухвали суду та задоволення його заяви про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. При постановленні ухвали суд належним чином не врахував факт наявності погашених стягнень та відсутності нових стягнень, що свідчить про те, що ОСОБА_7 виправився та мету покарання досягнуто.
Твердження прокурора та суду в ухвалі щодо неприйняття участі ОСОБА_7 в благоустрою не відповідає дійсності, оскільки останній був організатором та виконавцем будівництва різноманітних спортивних майданчиків на території установи
Заслухавши доповідача, засудженого та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував щодо апеляційної скарги засудженого та вказував про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, позицію представника ДУ «Крюковська виправна колонія №29» про недоцільність застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вирішила наступне.
Як вбачається з п.2 ч.1 ст.537 КПК України щодо питань, які вирішуються судом під час виконання вироків, суд, визначений частиною другою ст.539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Відповідно до ч.1 ст.539 КПК України щодо порядку вирішення судом питань, пов'язаних із виконанням вироку, питання, які виникають під час та після виконання вироку, вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органом або установи виконання покарань, а також інших осіб, установи або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст.81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, може бути застосоване умовно- дострокове звільнення від відбування покарання за умови, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, та після фактичного відбуття ним призначеної судом частини строку покарання, яка визначена у ч.3 ст.81 КК України.
Як вбачається з матеріалів провадження та особової справи, вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровськ від 06.02.2019 року ОСОБА_7 засуджений за ч.2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки.
Початок строку відбування покарання - 18.06.2019р., кінець строку - 18.06.2023р.
За час перебування у Дніпровській установі виконання покарань №27 засуджений ОСОБА_7 стягнень та заохочень не мав, характеризувався посередньо.
Згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно- дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» від 26.04.2002 року №2 умовно - дострокове звільнення від відбування покарання, заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого та якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Саме відбуття певної частини покарання є лише формальною умовою умовно-дострокового звільнення. Фактичною або матеріальною обов'язковою підставою є доведеність виправлення засудженого - поведінка ув'язненого в місцях позбавлення волі та його ставлення до праці.
Зокрема, висновок щодо виправлення засудженого при вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення повинен ґрунтуватися на аналізі даних про особу засудженого, його поведінки за увесь період відбування покарання в колонії та відношенні до праці і пов'язується з фактичним відбуттям особою певної частини строку призначеного їй покарання.
Як вбачається з матеріалів провадження та особової справи засудженого, суд першої інстанції всебічно та об'єктивно дослідив дані про особу ОСОБА_7 .
За час відбування покарання у Державній установі «Крюковська виправна колонія (№29)» засуджений характеризується негативно, не працевлаштований з власних переконань, правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи не дотримується, не дбайливо ставиться до майна установи, законні вимоги персоналу не виконує, до виконання робіт з благоустрою установи ставиться упереджено.
Відповідно до витягу з протоколу №16 від 22 жовтня 2020 року спільного засідання комісії КВК-29 та спостережної комісії при Полтавській райдержадміністрації по розгляду особових справ засуджених засудженому ОСОБА_7 відмовлено в направленні до суду матеріалів на заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням.
Як убачається з наявної в особовій справі довідки про заохочення та стягнення від 25 жовтня 2021 року засуджений ОСОБА_7 починаючи з 05.10.2019 неодноразово систематично допускав порушення встановлених правил відбування покарання, у зв'язку з чим 23 рази на нього накладалися стягнення у вигляді догани та суворої догани та поміщення до ДІЗО оголошені правами начальника відділення, і які не є погашеними, характер допущених порушень свідчить про систематичне порушення та небажання засудженого поліпшити свою поведінку.
Більше того матеріалами особової справи встановлено, що засуджений ОСОБА_7 , під час відбування покарання перебуває на профілактичному обліку в установі, як схильний до вчинення злісних порушень.
Посилання в апеляційній скарзі захисника на участь ОСОБА_7 в благоустрої установи у виді будівництва різноманітних спортивних майданчиків на території установи є не достатнім, та не може само по собі бути підставою для умовно-дострокового звільненні від відбування покарання.
Враховуючи викладене, вивчивши всебічно та повно дані про особу засудженого ОСОБА_7 , зважаючи на те, що засуджений протягом тривалого часу відбування покарання допускав значну кількість порушень режиму відбування, за що отримав стягнення, у тому числі за вчинення злісних порушень встановленого порядку відбування покарання, свідому відмову у залученні його до праці на благо установи колегія суддів приходить до висновку, що на даний час неможливо переконливо стверджувати про те, що засуджений своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, а тому вважає ухвалу суду першої інстанції законною і підстав для її скасування не вбачає.
Відповідно доводи апеляційної скарги захисника засудженого про необхідність умовно-дострокового звільнення його від відбування покарання є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги захисника, що засуджений ОСОБА_7 довів своє виправлення не є достатньою підставою для умовно-дострокового звільнення, оскільки враховуються дані про поведінку та ставлення до праці за весь час відбування покарання.
Крім того, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є правом суду, а не обов'язком.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що процес виправлення ОСОБА_7 не досяг тієї стадії, на якій відбування засудженим призначеного покарання перестає бути доцільним, і подальше його виправлення можливе в умовах перебування на волі.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції в повній мірі дослідив матеріали особової справи засудженого та подання адміністрації колонії щодо можливого застосування умовно-достроковго звільнення ОСОБА_7 та прийняв законне і обґрунтоване рішення, а саме дійшов правильного висновку щодо необхідності відмови у задоволенні подання, оскільки на думку колегії суддів відсутні достатні підстави стверджувати, що засуджений протягом строку відбування покарання став на шлях виправлення та жодним чином не довів таке виправлення сумлінною поведінкою та ставленням до праці. , у зв'язку з чим у задоволенні апеляційної скарги захисника засудженого слід відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 13 вересня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4