Справа № 553/1144/21 Номер провадження 11-кп/814/1111/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
Категорія
15 листопада 2021 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
засудженого ОСОБА_7
представника ДУ «Полтавська виправна колонія №64» ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Полтаві в режимі відеоконференції з ДУ «Полтавська виправна колонія (№64)» матеріали провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Ленінського районного суду м.Полтави від 13 серпня 2021 року,-
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні спільного подання начальника Полтавської виправної колонії № 64 та голови спостережної комісії Подільської районної у м. Полтаві ради про застосування умовно - дострокового звільнення, згідно ст. 81 КК України відносно засудженого
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Октябрське Троїцького району, Луганської області, до арешту проживаючого у АДРЕСА_1 , одруженого, освіта середня, судимого:
- 15.06.2009 року Апеляційним судом Луганської області за п.п.6,12 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187, 70 КК України на 15 років позбавлення волі, з конфіскацією всього особистого майна. Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 08.11.2019 року зараховано в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 19.12.2008 року по 15.10.2009 року включно з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі ,-
Згідно ухвали суду, адміністрація Полтавської виправної колонії № 64 та голова спостережної комісії Подільської районної у м. Полтаві ради звернулись до суду з спільним поданням про застосування умовно - дострокового звільнення, відповідно до ст. 81 КК України, відносно ОСОБА_7 посилаючись на те, що засуджений відбув 3/4 частини строку покарання та за час відбування покарання засуджений зарекомендував себе з позитивної сторони.
Відмовляючи у задоволенні спільного подання суд прийшов до висновку, що засуджений ОСОБА_7 своїми діями намагається стати на шлях виправлення. Проте передчасним вважати, що він досяг виправлення, оскільки сам факт наявності заохочень не свідчить про його виправлення та сумлінне ставлення останнього до праці.
В апеляційній скарзі засуджений просить скасувати ухвалу суду та задовольнити його заяву про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. При постановленні ухвали суд врахував лише негативні обставини під час прийняття рішення та залишив поза наявність позитивної характеристики, додержання правил трудового порядку, правил охорони праці, офіційно працевлаштований на виробничій дільниці, приймає участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу, підтримує соціальні зв'язки. Висновки суду не підтверджуються доказами дослідженими під час судового засідання.
Заслухавши доповідача, засудженого, який підтримав апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував щодо апеляційної скарги засудженого та вказував про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вирішила наступне.
Як вбачається з п.2 ч.1 ст.537 КПК України щодо питань, які вирішуються судом під час виконання вироків, суд, визначений частиною другою ст.539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Відповідно до ч.1 ст.539 КПК України щодо порядку вирішення судом питань, пов'язаних із виконанням вироку, питання, які виникають під час та після виконання вироку, вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органом або установи виконання покарань, а також інших осіб, установи або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст.81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, може бути застосоване умовно- дострокове звільнення від відбування покарання за умови, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, та після фактичного відбуття ним призначеної судом частини строку покарання, яка визначена у ч.3 ст.81 КК України.
Як вбачається з матеріалів провадження та особової справи, вироком Апеляційного суду Луганської області від 15.06.2009 року ОСОБА_7 засуджено за п.п.6,12 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187, 70 КК України на 15 років позбавлення волі, з конфіскацією всього особистого майна. Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 08.11.2019 року зараховано в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 19.12.2008 року по 15.10.2009 року включно з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі.
Згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно- дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» від 26.04.2002 року №2 умовно - дострокове звільнення від відбування покарання, заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого та якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Як вбачається з матеріалів провадження та особової справи засудженого, суд першої інстанції всебічно та об'єктивно дослідив дані про особу ОСОБА_7 .
Так, судом встановлено, що засуджений ОСОБА_7 в місцях позбавлення волі перебуває з 06.12.2009 року. Останній за час перебування в Луганському слідчому ізоляторі характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав.
З 06.12.2009 року міру покарання відбував в «Свердловській виправній колонії №38, мав 5 стягнень та 11 заохочень. За час перебування в Старобільському слідчому ізоляторі, з 12.09.2019 року стягнень та заохочень не мав.
З 04.10.2019 року міру покарання відбуває у «Полтавській виправній колонії №64» характеризується добре, стягнень не має, є два заохочення.
При цьому, у відповідності до рішення Дисциплінарної комісії установи про накладення стягнення відносно ОСОБА_9 по факту відмови 06.10.2019 року засудженого виконувати обов'язки чергового, комісією було вирішено обмежитись відносно засудженого ОСОБА_7 бесідою.
Аналогічного характеру порушення, засудженим ОСОБА_7 було допущено 11 жовтня 2019 року, що виразилося у відмові виконувати обов'язки чергового, в зв'язку з чим рішенням дисциплінарної комісії установи про накладення стягнення від 14.10.2019 року, комісією було вирішено обмежитись відносно засудженого ОСОБА_7 бесідою.
Згідно відомостей, викладених у останній за часом характеристиці від 30.04.2021 року засуджений ОСОБА_7 характеризується посередньо.
З початку строку відбування покарання по 2017 рік за порушення встановлених правил поведінки п'ять разів притягувався до дисциплінарної відповідальності, в тому числі один раз поміщався до ДІЗО. Під впливом проведених виховних та профілактичних заходів змінив свою поведінку на кращу. Стягнення погашені в установленому законом порядку. Працевлаштований на виробництві установи в бригаді токарів, до праці та покладених обов'язків ставиться добре, з поставленими завданнями справляється. До виконання робіт по благоустрою території і приміщень установи виконання покарань відноситься з розумною ініціативою.
Відповідно до статей 110,113 КВК України підтримує зв'язки з сестрою та матір'ю шляхом телефонних розмов.
Згідно довідки про заохочення та стягнення засуджений мав 5 стягнень, які були йому оголошені протягом 2009-2017 років, що складає значну частину призначеного та відбутого засудженим строку покарання у термін 8 років. При цьому, 1 раз засуджений поміщався до ДІЗО. Крім того, ОСОБА_7 має 12 заохочень, 9 з яких чередуються із стягненнями.
Крім того, відповідно до наявної постанови від 13.07.2021 року засудженому ОСОБА_7 оголошено заохочення у виді подяки / а.п. 37/
На адресу апеляційного суду надано копію витягу з протоколу дисциплінарної комісії державної установи «Полтавська виправна колонія (№64)» №149 від 15.10.2021, згідно якого засудженому ОСОБА_7 на підставі ст. 130,131 КВК України оголошено подяку за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки, а також дотримання правил трудового розпорядку.
Разом з цим, згідно матеріалів особової справи, рішеннями адміністративних комісій установи протягом 2019 року було вирішено, що засуджений ОСОБА_7 не заслуговує на заміну невідбутої частини строку покарання більш м'яким - 01.11 та 02.12 2019 року
Відповідно до витягу з протоколу №23від 02.12.2019 на засіданні комісії Полтавської виправної колонії 64 по розгляду матеріалів на умовно-дострокове звільнення на підставі статті 81 КК України стосовно ОСОБА_7 було прийнято рішення, що останні не заслуговує на представлення матеріалів суду про його умовно-дострокове звільнення, оскільки засуджений не довів своє виправлення сумлінною поведінкою та ставленням до праці.
Більше того, восени 2019 року до засудженого застосовувалися дисциплінарні стягнення у вигляді проведення бесід, що вказує як про нестабільну поведінку останнього щодо свого вправлення так і небажання останнього виконувати роботи з благоустрою установи, що в свою чергу ставить під сумнів об'єктивність оцінки ступеню виправлення ОСОБА_7 , як такого, що довів своє виправлення, а також і обґрунтованість звернення до суду з даним поданням.
Наведене дає підстави колегії суддів вважати, що засуджений ОСОБА_7 в повній мірі не зміг належним чином довести своє виправлення.
Враховуючи викладене, вивчивши всебічно та повно дані про особу засудженого ОСОБА_7 , зважаючи на те, що засуджений протягом тривалого часу відбування покарання хоча й здебільшого заохочувався заходами заохочення у виді оголошення подяк, проте сам факт наявності заохочень не свідчить про його виправлення, а тому колегія суддів приходить до висновку, що на даний час неможливо переконливо стверджувати про те, що засуджений своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, а тому вважає ухвалу суду першої інстанції законною і підстав для її скасування не вбачає.
Відповідно доводи апеляційної скарги засудженого про необхідність умовно-дострокового звільнення його від відбування покарання є безпідставними.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що процес виправлення ОСОБА_7 не досяг тієї стадії, на якій відбування засудженим призначеного покарання перестає бути доцільним, і подальше його виправлення можливе в умовах перебування на волі.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції в повній мірі дослідив матеріали особової справи засудженого та подання адміністрації колонії щодо можливого застосування умовно-дострокового звільнення ОСОБА_7 та прийняв законне і обґрунтоване рішення, а саме дійшов правильного висновку щодо необхідності відмови у задоволенні подання, оскільки на думку колегії суддів відсутні достатні підстави стверджувати, що засуджений протягом строку відбування покарання став на шлях виправлення, у зв'язку з чим у задоволенні апеляційної скарги засудженого слід відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м.Полтави від 13 серпня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні спільного подання начальника Полтавської виправної колонії № 64 та голови спостережної комісії Подільської районної у м. Полтаві ради про застосування умовно - дострокового звільнення, згідно ст. 81 КК України відносно засудженого ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4