Справа № 161/4285/21 Провадження №11-кп/802/709/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ч. 1 ст. 164 КК України Доповідач: ОСОБА_2
18 листопада 2021 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 липня 2021 року щодо ОСОБА_7 , яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Луцька, Волинської області, громадянин України, з середньою-спеціальною освітою, розлучений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює сушником ТОВ «Луцька картонно-паперова фабрика», раніше не судимий,
визнаний винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України та йому призначено покарання у виді 120 годин громадських робіт.
Згідно із вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він згідно рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 грудня 2016 року у цивільній справі № 161/15271/16-ц зобов'язаний сплачувати на користь ОСОБА_9 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 16 листопада 2016 року, і до досягнення сином повноліття. Однак, обвинувачений ОСОБА_7 , достеменно знаючи про вказане рішення суду, являючись дієздатною та працездатною особою, маючи дохід з офіційних та неофіційних джерел, діючи з прямим умислом, злісно ухилився від сплати встановлених вищезгаданим рішенням коштів (аліментів) на утримання неповнолітньої дитини, з доходів аліментів не сплачував упродовж значного проміжку часу, заходів, спрямованих на погашення заборгованості по аліментах не вживав, що призвело до виникнення заборгованості зі сплати таких коштів, яка згідно інформації Другого відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) за період з березня 2019 по грудень 2020 включно становить 47 158,63 грн., тобто у розмірі, що у сукупності перевищує суму виплат за три місяці відповідних платежів.
У поданій на вирок апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_10 вважає оскаржуваний ним вирок таким, що не відповідає вимогам ст. 370 КПК України. Заперечує свою винуватість у злісному ухиленні від сплати аліментів через недоведеність її судом. Вказує, що коли у нього була можливість сплачувати аліменти, самостійно надавав державному виконавцю відповідні документи, з метою відрахування ним коштів із його ж заробітної плати на утримання дитини. Проте, через виниклі труднощі із працевлаштуванням,
відсутністю сталого доходу, така можливість припинилась. І саме ці обставини обвинувачений трактує як відсутність умисних дій, які виразилися у злісному ухиленні від сплати аліментів, а відповідно і складу кримінального правопорушення, у зв'язку із відсутністю об'єктивної сторони. Просить вирок суду в частині визнання його винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України скасувати, а кримінальне провадження щодо нього закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та виклав доводи апеляційної скарги, обвинуваченого та захисника, які подану апеляційну скаргу підтримали, просили задовольнити, прокурора, яка відносно її задоволення заперечила, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить такого висновку.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Як убачається з вироку, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, як умисні дії, які виразились у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), за викладених у вироку обставин, ґрунтується на доказах, досліджених та належно оцінених судом.
І такий висновок обґрунтовано зроблений на підставі показань самого обвинуваченого ОСОБА_7 , який в суді не оспорював факт виниклої заборгованості по сплаті аліментів на утримання малолітнього сина за рішенням суду, проте заперечив наявність в його діях умислу на вчинення даного кримінального проступку через сукупність незалежних від нього обставин.
Підставно взято до уваги судом і показання потерпілої ОСОБА_9 , яка підтвердила факт злісного ухилення обвинуваченим від сплати аліментів на утримання їх спільної дитини та додатково пояснила, що востаннє він бачив сина у віці 1 року 6 місяців. На даний час, на розгляді в суді перебуває позов про виключення обвинуваченого із актового запису про народження дитини, як батька.
Державний виконавець Другого ВДВС ЛМУЮ ОСОБА_11 в суді показала, що ОСОБА_7 був роз'яснений обов'язок сплачувати аліменти на утримання сина, попереджено про адміністративну та кримінальну відповідальність через невиконання рішення суду. Останній був офіційно працевлаштований, проте аліменти не сплачував. Станом на 9 липня 2021 року борг по їх сплаті перед позивачкою становить 35 635 грн. 24 коп.
Доводи апеляційної скарги про відсутність складу інкримінованого ОСОБА_9 кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 164 КК України через те, що у діянні останнього не було злісного ухилення від сплати аліментів, є неприйнятними з огляду на таке.
Об'єктом даного злочину є право неповнолітніх дітей на повноцінне життя та всебічний (фізичний, психічний і соціальний) розвиток.
Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Україною, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства»). Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства»).
Згідно положень ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН, ч.ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання.
Таке право кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дитину до її повноліття, який закріплений в Основному Законі (ст. 51 Конституції України), а також в Сімейному кодексі (ст. 180) та гарантується Державою, в свою чергу, ст. 15 СК чітко регламентовано, що сімейні обов'язки не можуть бути перекладені на іншу особу.
Предметом злочину, який аналізується, є кошти, що за рішенням суду підлягають сплаті на утримання дитини.
З об'єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене статтею 164 КК України може бути вчинене у формі злісного ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).
Під злісним ухиленням від сплати коштів на утримання дітей (аліментів) слід розуміти будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця, приватного виконавця тощо), які призвели до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за три місяці відповідних платежів.
Разом з тим для встановлення ознаки злісності не має значення, чи такі дії винної особи виражались у прямій відмові від виконання покладених на неї обов'язків, чи мали форму пасивного ігнорування, уявної неспроможності або необізнаності про необхідність їх виконання, оскільки всі ці обставини у будь-якому випадку призводять до ухилення від сплати коштів на утримання дітей.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 грудня 2016 року ОСОБА_7 зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_10 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 16 листопада 2016 року і до досягнення сином повноліття.
В період з березня 2019 року по грудень 2020 року обвинувачений злісно ухилився від сплати аліментів, що сукупно склало суму виплат більше ніж за три місяці, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 47 158, 63 грн.
Як убачається із встановлених судом фактичних обставин, ОСОБА_7 , будучи обізнаним про аліментні зобов'язання та попередженим про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів, ігноруючи вимоги державного виконавця про необхідність виконання аліментних зобов'язань за рішенням суду, злісно ухилявся від сплати аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , періодично офіційно працював та отримував кошти, з яких не здійснювалися відрахування на утримання дитини. З метою ухилення від їх сплати, будь-якої допомоги на утримання дитини не надавав. При цьому, на обліку в Департаменті соціальної політики як особа з інвалідністю чи особа, яка здійснює догляд за іншою особою (піклувальник) не перебуває, а згідно даних Луцького міського центру зайнятості не значиться в статусі особи, яка шукає роботу.
Вказані обставини частково підтвердив і сам ОСОБА_7 , який в суді першої інстанції повідомив, що в певний проміжок часу не міг сплачувати аліменти через скрутне матеріальне становище, відсутність сталого доходу.
Однак, вказані обставини у будь-якому разі не звільняли його від виконання ним батьківських обов'язків щодо утримання малолітнього сина, а отже не давали йому підстав протягом тривалого часу не сплачувати аліменти, які призначені рішенням суду від 14 грудня 2016 року.
За таких обставин, доводи обвинуваченого про відсутність в його ж діях злісного ухилення від сплати аліментів, апеляційний суд вважає необґрунтованими.
Таким чином апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 підлягає залишенню без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.
Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 липня 2021 року щодо ОСОБА_7 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді: