Справа № 758/10926/19
Категорія 65
(ЗАОЧНЕ)
27 жовтня 2020 року місто Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Ларіонової Н.М.,
при секретарі судового засідання Волошиній А.М.,
за участю: представника позивача - адвоката Татунця В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в м.Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Подільська районна в місті Києві державна адміністрація про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, -
В серпні 2019 року позивач ОСОБА_1 , інтереси якої представлені адвокатом Татунцем В.В., звернулась до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якому просила визнати їх таким, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , що у Подільському районі м.Києва.
Мотивує позов тим, що згідно з інформацією з реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 21.01.2019 року зареєстровані три особи, а саме: позивачка, її дочка ОСОБА_2 та онук ОСОБА_3 .. Однак, тривалий час, а саме понад десять років відповідачі мешкають за межами України. Вважає, що відповідачі втратили право користування житловим приміщенням як такі, що не користуються ним більш 6 місяців без поважних причин.
Ухвалою від 11.09.2019 року відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
В судовому засіданні 18.08.2020 р. до участі в справі як третя особа на стороні відповідачав, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на підставі ст.53 ЦПК України залучена Подільська РДА у м.Києві, оскільки представником позивача зазначено про те, що спірна квартира належить до державного житлового фонду.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позові, просив задовольнити позов, проти ухвалення заочного рішення не заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові обставинам.
Відповідачі, будучи повідомленими про час та місце розгляду справи відповідно до вимог закону, в судове засідання повторно не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, відзив не подали, в зв'язку з чим відповідно до вимог ст.ст.223 ч.4, 280 ЦПК України розгляд даної справи проведений в заочному порядку.
Представник третьої особи, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, в судове засідання не з'явився, на адресу суду надіслано клопотання про розгляд справи без їх участі, заяв по суті справи та з процесуальних питань до суду н подавав.
Суд, заслухавши пояснення представник позивача, дослідивши письмові докази, оцінивши їх у сукупності, дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до інформації з реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні, станом на 21.01.2019 року, в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - з 05.01.1971 року, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - з 14.08.1992 року, відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - з 16.12.1994 року.
На адвокатський запит представника позивача від 24.05.2019 р. про перетин державного кордону України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України листом від 29.05.2019 р. за вих.№ 0.184-19135//0/15-19 повідомлено про те, що дана інформація є конфіденційною та її поширення відбувається у встановленому законом порядку.
Правовою підставою для визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщення, позивачем зазначено на ч.2 ст.405 ЦК України, якою передбачено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Дана права норма регулює дані питання щодо житла, яке перебуває у власності фізичної особи.
Крім цього, як на підставу своїх вимог позивач одночасно посилається і на ст.71 ЖК України, якою передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ним зберігається житлове приміщення протягом шести місяців.
Дана правова норма регулює дані питання щодо житлових приміщень, які належать до державного житлового фонду.
Отже, дані правові норми не можуть бути одночасно застосовані при розгляді даної справи.
При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували право власності позивача на вищевказану квартиру, а також документи про те, що дана квартира належить до державного житлового фонду (не приватизована).
Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частинами 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Клопотання про витребуванні доказів (інформації щодо перетину відповідачами державного кордону) стороною позивача суду не заявлялось.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У ст.77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Рішення не може грунтуватись на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Представник позивача зазначив про те, що спірна квартира належить до державного житлового фонду, а тому суд виходить з вимог ст.71 ЖК України.
Позивач на підтвердження своїх вимог надала суду копію конверта з вказаною зворотною адресою відповідачки ОСОБА_2 , на підтвердження факту її проживання за межами України.
Як вбачається з даного конверта, він направлений від імені ОСОБА_2 (із зазначенням адреси проживання останньої в США) на ім'я позивача ОСОБА_1 та датований 01.10.2018 р.
Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України N 2 від 12.04.85 р. «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» судам дано роз'яснення, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.
В позовній заяві позивач стверджує, що відповідачі понад десять років мешкають за межами України - в Сполучених Штатах Америки.
Між тим, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням в зв'язку з вибуттям на постійне місце проживання до іншого населеного пункту, регулюється іншою правовою нормою, ніж ту, яку заявляє позивач, а саме - ст.107 ч.2 ЖК України.
Пунктом 11 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України визначено, що суд може визнати особу такою, що втратила право користування
жилим приміщенням, лише з однієї вказаної позивачем підстави, передбаченої ст.71 або ст.107 ЖК. Змінити підставу позову суд вправі тільки за згодою позивача.
Під час судового розгляду стороною позивача не давалась згода на зміну підстави позову.
А відтак, враховуючи підставу позову, заявлену позивачем, суд вважає, що поштовий конверт, як єдиний наданий позивачем доказ на підтвердження заявлених вимог, не є достатньою підставою для визнання відповідачів такими, що втратили право користування спірним житлом як такі, що відсутні в ньому понад 6 місяців без поважних причин (ст.71 ЖК України).
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, оскільки вимоги не засновані на законі та не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, то відповідно до ст.141 ЦПК України не підлягає сплачений позивачем при подачі позову судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 258-259, 263, 264, 265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, п.15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.), -
В позові ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; паспорт НОМЕР_2 ) ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; паспорт НОМЕР_3 ), третя особа: Подільська районна в місті Києві державна адміністрація про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, - відмовити в повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуто Подільським районним судом м.Києва за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому копія повного заочного рішення не була вручена в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому копії повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду міста через Подільський районний суд м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н. М. Ларіонова