печерський районний суд міста києва
Справа № 757/60314/21-к
18 листопада 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ "Рейз Профіт" про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12021000000001077, -
До Печерського районного суду міста Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ "Рейз Профіт" про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12021000000001077 від 18.08.2021 р. за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України. Заявник просить, скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19.10.2021 р. на грошові кошти, які належать ТОВ «РЕЙЗ ПРОФІТ» та перебувають на поточних рахунках підприємства в наступних банківських установах: - НОМЕР_1 в АТ «АЛЬФА-БАНК»; - НОМЕР_2 в ПАТ «МТБ БАНК»; - НОМЕР_3 в ПАТ «МТБ БАНК». Заявник вважає, що вказана ухвала Печерського районного суду м. Києва від 19.10.2021 по справі №757/55212/21 постановлена без з'ясування об'єктивних обставин справи, та арешт на грошові кошти на вказаних банківських рахунках накладено необґрунтовано. Вказаний арешт необґрунтованим, оскільки, зокрема, є незрозумілим той факт, як саме зупинка видаткових операцій може впливати на хід розслідування або нести за собою певний сенс для слідства, виключно окрім блокування фінансово-господарських зобов'язань перед контрагентами підприємства. Слідчий суддя при розгляді клопотання не дослідив і не оцінив достатність доказів для арешту рахунків ТОВ «РЕЙЗ ПРОФІТ». Під час розгляду клопотання прокурора третього відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Офісу Генерального прокурора на розгляд суду як підстава арешту коштів підприємства було подано постанову слідчого слідчої групи ГСУ Національної поліції України від 08.10.2021 р. якою грошові кошти, що містяться на рахунках підприємства визнано речовими доказами в рамках кримінального провадження № 12021000000001077. Проте, слідчими органами не було надано до суду, доказів, які б підтверджували фіктивність господарських операцій між ТОВ «РЕЙЗ ПРОФІТ» та ТОВ «ФІРМА ТОРГСЕРВІС», а судом, в свою чергу, не витребувано банківські виписки з банківських рахунків підприємства з метою об'єктивного дослідження доказів при розгляді вищевказаного клопотання та прийняття обґрунтованого та законного рішення. В свою чергу, грошові кошти на банківському рахунку, як і самі банківські рахунки, не можуть бути доказами в даному кримінальному провадженні. Повідомлення про підозру не пред'явлено ані юридичній, ані фізичній особі - директору підприємства, а арешт рахунку підприємства негативно впливає на майновий стан останнього. Окрім вищевказаного, в резолютивній частині ухвали зазначено зобов'язання слідчого/прокурора надати особі, на майно якої накладено арешт копію ухвали. Проте, ні слідчим, ні прокурором копію вказаної ухвали Печерського районного суду м. Києва від 19.10.2021 р. не було надано заявнику. Про вказану ухвалу заявник дізнався лише під час неможливості скористатися грошовими коштами на рахунках банківських установ, що в подальшому унеможливило подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через порушені строки на апеляційне оскарження ухвали суду. Заявник та його представник в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином, подали заяву про розгляд клопотання за їх відсутності, вимоги клопотання підтримують в повному обсязі, на задоволенні клопотання наполягають. Слідчий в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом, поважності причин неявки в судове засідання не надав, у зв'язку з чим слідчий суддя вважає за необхідне розглянути клопотання за його відсутності. Слідчий суддя, дослідивши матеріали провадження, приходить до наступних висновків. Слідчим суддею встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора розслідується кримінальне провадження №12021000000001077 від 18.08.2021 р. за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України. В рамках вказаного кримінального провадження Печерським районним судом м. Києва 19.10.2021 р. по справі №757/55212/21 було постановлено ухвалу, якою накладено арешт на грошові кошти, які належать ТОВ «РЕЙЗ ПРОФІТ» та перебувають на поточних рахунках підприємства в наступних банківських установах: - НОМЕР_1 в АТ «АЛЬФА-БАНК»; - НОМЕР_2 в ПАТ «МТБ БАНК»; - НОМЕР_3 в ПАТ «МТБ БАНК». У відповідності до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у заявника права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна. Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому дим Кодексом. Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 року по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-И). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу .
Відповідно до ст. 3 КПК України при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України, та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню. У кожному конкретному випадку при накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків. При цьому, обов'язок доведення існування зазначених умов КПК України покладає на слідчого та/або прокурора, а обов'язок перевірки цих обставин - на слідчого суддю при розгляді відповідного клопотання.
Арешт майна з підстав, що воно виступає знаряддям вчинення кримінального правопорушення та набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення на даний час є можливим, коли існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, тобто відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Арешт такого майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Коли ж метою арешту майна є відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, то в цьому випадку арешт накладається лише на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
В свою чергу, грошові кошти на банківському рахунку, як і самі банківські рахунки, не можуть бути доказами в даному кримінальному провадженні. Повідомлення про підозру не пред'явлено ані юридичній, ані фізичній особі - директору підприємства, а арешт рахунку підприємства негативно впливає на майновий стан останнього.
Враховуючи, що хоча на даний час і триває досудове розслідування, однак, слідчими органами не було надано до суду, доказів, які б підтверджували фіктивність господарських операцій між ТОВ «РЕЙЗ ПРОФІТ» та ТОВ «ФІРМА ТОРГСЕРВІС», а судом, в свою чергу, не витребувано банківські виписки з банківських рахунків підприємства з метою об'єктивного дослідження доказів при розгляді вищевказаного клопотання та прийняття обґрунтованого та законного рішення.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що правова підстава для арешту грошових коштів відсутня, а також враховуючи ту обставину, що однією із засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявника належними йому грошовими коштами, у зв'язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 98, 170-174 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити. Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19.10.2021 р. на грошові кошти ТОВ «РЕЙЗ ПРОФІТ» (код ЄДРПОУ:42431934), що містяться на банківських рахунках з можливістю проведення видаткових операцій:
- НОМЕР_1 в АТ «АЛЬФА-БАНК»;
- НОМЕР_2 в ПАТ «МТБ БАНК»;
- НОМЕР_3 в ПАТ «МТБ БАНК».
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1