печерський районний суд міста києва
Справа № 361/4998/20
Категорія 17
08 листопада 2021 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Ільєвої Т.Г.,
при секретарі Ємець Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,
29.07.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , згідно вимог якого позивач просить:
- стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_2 ) заборгованість у розмірі 120 000,00 грн. (сто двадцять тисяч гривень 00 копійок).
- стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_2 ) заборгованість у розмірі 1 050,00 доларів США (одна тисяча п'ятдесят доларів США 00 центів).
- стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_2 ) штрафні санкції у розмірі 168 500,00 грн. (сто шістдесят вісім тисяч п'ятсот гривень 00 копійок).
- стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_2 ) понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 169,75 грн. (три тисячі сто шістдесят дев'ять гривень 75 копійок).
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що 29 листопада 2019 року та 20 грудня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено 3 (три) усних договори позики. Так, відповідач отримав від позивача позику (за трьома договорами позики) у загальному розмірі 120 000,00 грн. та 1 000,00 дол. США, з яких, з урахуванням плати за користування, 120 000,00 грн. та 1 000,00 дол. США. Проте, відповідачем умови вказаного договору не виконано, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.08.2021 року справу прийнято до свого провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами відкрито провадження та роз'яснено відповідачу право надати у десятиденний строк з дня вручення даної ухвали надати відзив на позовну заяву.
Згідно з частиною першою статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено частиною четвертою статті вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви, відповідач був повідомлений про судове засідання, шляхом направлення судової повістки на останню відому адресу реєстрації та публікації оголошень на веб-порталі судової влади України, що визначено Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та узгоджується з приписами цивільного процесуального законодавства, що як наслідок свідчить, що відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи, про що зазначено у позовній заяві та просить провести розгляд у його відсутність.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, оскільки сторони не з'явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві, з урахуванням обставин викладених у відзиві на позов, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі заочного рішення у відсутність сторін.
Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судовим розглядом встановлено, що 29 листопада 2019 року та 20 грудня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено 3 (три) договори позики.
Так, відповідач отримав від позивача позику (за трьома Договорами позики) у загальному розмірі 120 000,00 грн. та 1 000,00 дол. США, з яких, з урахуванням плати за користування, 120 000,00 грн. та 1 000,00 дол. США досі залишаються неповернутими.
Крім того, у відповідності до умов Договору позики (Розписки від 20 грудня 2020 року на суму 70 000,00 грн.) позивачем нараховано відповідачу передбачений штраф в розмірі 168 500,00 грн.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Згідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 1047 Цивільного кодексу України визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
У відповідності до частини другої статті 1047 Цивільного кодексу України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У відповідності до частини першої статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей (позиція Верховного Суду, що викладена в Постанові від 28 листопада 2018 року по справі №564/2736/15-ц при розгляді аналогічного за своїм змістом спору).
У відповідності до позиції Верховного Суду України, що викладена в Постанові від 18 вересня 2013 року у справі №6-63цс13 за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Крім того, згідно правової позиції, що викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року по справі №373/2054/16-ц «відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику».
До того ж, як зазначено в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року по справі №464/3790/16-ц, «якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Заборони на виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить. … Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавствую Таким чином, суди зробили правильний висновок про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_4 на користь позивача боргу у валюті, визначеній договором».
Разом з тим, згідно правового висновку, що викладений в Постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року по справі №537/5098/15-ц, відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Разом з тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно з нормами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За встановлених обставин, оскільки відповідач не виконує умови договору у добровільному порядку, сума отриманої позики підлягає примусовому стягненню.
Матеріали справи не містять доказів повного виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором. Розмір суми заборгованості, наданий позивачем, відповідачем у в розумінні ст.ст. 77, 78 ЦПК України не спростований.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку про задоволення позовних, враховуючи, що стороною відповідача доводи спростовані не були.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача документально підтверджена сплачена сума судового збору у розмірі 3169,75 грн.
Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_2 ) заборгованість у розмірі 120 000,00 грн. (сто двадцять тисяч гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_2 ) заборгованість у розмірі 1 050,00 доларів США (одна тисяча п'ятдесят доларів США 00 центів).
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_2 ) штрафні санкції у розмірі 168 500,00 грн. (сто шістдесят вісім тисяч п'ятсот гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_2 ) понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 169,75 грн. (три тисячі сто шістдесят дев'ять гривень 75 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено та підписано 08 листопада 2021 року.
Суддя Т.Г. Ільєва