ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/15685/21
провадження № 2/753/8085/21
"01" листопада 2021 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Шаповалової К.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Радченка А.О.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: місто Київ, вулиця Олександра Кошиця, 5а в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
02 серпня 2021 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
В обгрунтування позовної заяви позивач вказала, що вона перебувала у цивільному шлюбі з відповідачем. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася дитина - ОСОБА_3 14 листопада 2017 року між сторонами було укладено шлюб, але на даний час вони перебувають в процесі розлучення. На даний час дитина проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні. Відповідач з 2020 року не бере участі у вихованні та утриманні дитини, а тому позивач вирішила звернутися до суду з заявою про стягнення з відповідача аліментів на утримання доньки.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 серпня 2021 року цивільну справу № 753/15685/21 передано судді Шаповаловій К.В.Фактично справу було передано судді 04 серпня 2021 року.
11 серпня 2021 року до суду надійшла відповідь з електронного реєстру територіальної громади м. Києва ГІОЦ/КМДА про зареєстроване місце проживання позивача та відповідача.
Ухвалою суду від 16 серпня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд на 08 жовтня 2021 року.
Судове засідання призначене на 08 жовтня 2021 року було відкладено у зв'язку з неявкою відповідача на 01 листопада 2021 року.
У судове засіданні 01 листопада 2021 року з'явилася позивач, відповідач не з'явився. Позивач підтримала позовні вимоги, просила суд ухвалити рішення про стягнення з відповідача аліменти в розмірі 1/2 від усіх видів доходу відповідача, зазначила, що вона сама особисто не працює та її дохід є нестабільним, у зв'язку з чим вона не має можливості належно утримувати дитину, а тому просить стягувати з відповідача саме 1/2 частину від всіх видів доходу.
У судові засідання 08 жовтня 2021 року та 1 листопада 2021 року відповідач не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується, зокрема, зворотними повідомленнями наявними в матеріалах справи. Ухвала про відкриття провадження у справі, позовна заява з додатками та судові повістки надсилались відповідачу за зареєстрованим місцем проживання, проте поверталися до суду з відміткою " адресат відсутній за вказаною адресою". Крім того відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом надсилання смс-повідомлення на ноиер телефону, який вказаний у позовній заяві.
Інформація про стан розгляду справи викладалась у відповідних процесуальних документах - ухвалах суду, які, відповідно до приписів Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень України, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 19 квітня 2018 року № 1200/0/15-18, оприлюднювались у цьому Реєстрі.
Позовна заява із додатками, ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилалась відповідача за зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об'єктивно та безсторонньо оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню враховуючи наступне.
Судом встановлено сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , видане відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 350. Батьками дитини записані: мати- ОСОБА_4 , батько - ОСОБА_2 (а.с. 5).
Після народження дитини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 між ОСОБА_4 (після реєстрації шлюбу прізвище - ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, яке видане Дарницьким районним в м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, серія НОМЕР_2 , актовий запис № 2609 (а.с.4).
Судом встановлено, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 09 вересня 2021 року шлюб було розірвано.
Факт проживання малолітньої ОСОБА_3 разом з матір'ю підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи, відповідно до якої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою : АДРЕСА_2 (а.с.15), дану адресу реєстрації має і позивач по справі.
Відповідно із статті 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до частини другої статті 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно із частинами другою, третьою статті 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів і ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини (Постанова Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №759/10277/18).
Відповідно до частин першої, другої статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
При ухваленні рішення суд оцінює докази з урахуванням вимог статей 77-80 ЦПК України про їх належність, допустимість, достовірність та достатність. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.
При цьому, згідно зі статтею 81 ЦПК України, обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях
Щодо розміру аліментів слід зазначити, що відповідно до частини третьої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України про розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» максимальний розмір аліментів, які стягуються з боржника не повинен перевищувати 50 % заробітної плати цієї особи.
Приймаючи до уваги викладене, з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів малолітньої ОСОБА_3 , враховуючи вік дитини, працездатний вік позивача та відповідача, а також з огляду на те, що позивачкою не надано суду доказів розміру доходів відповідача на цей час, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача та необхідність визначити розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно до досягненню нею повноліття.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я платника або одержувача аліментів - їх розмір може бути зменшено або збільшено за рішенням суду (частина перша стаття 192 Сімейного кодексу України).
Згідно зі статтею 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, тому аліменти слід призначити з 02 серпня 2021 року, тобто з дня пред'явлення позивачем вказаного позову.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Враховуючи приписи статті 5 Закону України «Про судовий збір» та статті 141 ЦПК України, зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні з даним позовом до суду, тому з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908 гривень.
На підставі викладеного та керуючись статтями 180, 181, 182, 183, 185, 191, 192 СК України, статтями 76 81, 141, 247, 259, 263-265, 268, 352, 354, 430 ЦПК України суд,
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позовної заяви, а саме з 02 серпня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 908 грн.
Рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду складено 12 листопада 2021 року.
Суддя: Шаповалова К.В.