Рішення
Справа № 712/7777/21
Провадження 2/712/2341/21
16 листопада 2021 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого/судді - МАРЦІШЕВСЬКОЇ О.М.
за участю секретаря судового засідання - Нагаєвської В.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
16 липня 2021 року позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, в обґрунтування своїх вимог вказувала, що відповідно до договору дарування частки в праві спільної часткової власності на квартиру від 01.10.2016 року та свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.09.2020 року ОСОБА_1 стала повноцінним власником квартири що за адресою АДРЕСА_1 . Згідно довідки виданої Управлінням з питань державної реєстрації Черкаської міської ради від 05.07.2021 № 14542-01-10 за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровані громадяни ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 . Отже згідно вказаної довідки за вказаною адресою зареєстрована ОСОБА_2 (Відповідач) яка відповідно до акту про не проживання особи за місцем реєстрації від 15.03.2021 та 01.07.2021, не проживає по місцю своєї реєстрації більше одного року без поважних причин, а саме остання не проживає з квітня 2009 року. Відповідач не проживає в даній квартирі, не сплачує комунальні платежі в утриманні житла участі не бере, особистих речей в квартирі не має і взагалі житлом не цікавиться та не користується.
Просить суд визнати ОСОБА_2 такою, що втратила прав користування житловим приміщенням.
16 серпня 2021 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, скерував до суду заяву про розгляд справи без його участі , позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, причини неявки суду невідомі. Про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Відзиву на позов не подавала.
Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VІІІ «Про судоустрій та статус суддів», районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
27.11.2000р. на підставі свідоцтва про право власності органу приватизації право власності на квартиру по АДРЕСА_1 ) набули у рівних частках по 1/4: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 .
01 жовтня 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (дарувальниці), а також ОСОБА_1 (обдаровувана) укладений договір дарування 1/2 частини квартири, на підставі якого відповідачка подарувала позивачці належну їй 1/4 частини спірної квартири.
15 вересня 2020 року позивач на підставі свідоцтва про право на спадщину набула права власності на 1/4 частину спірної квартири в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Таким чином, ОСОБА_1 є одноосібним власником квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 27.11.2000р. (1/4), договору дарування від 01.10.2016р. (1/2), свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.09.2020р. (1/4).
Відповідно до актів про не проживання особи за місцем реєстрації та відсутності особистих речей від 15.03.2021 року та 01.07.2021 року встановлено, що відповідач з квітня 2009 року по теперішній час у квартирі АДРЕСА_2 не проживає, особистих речей вказаної особи не виявлено.
Відповідно до відповіді Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради за адресою АДРЕСА_1 станом на 05.07.2021 року зареєстровані ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Отже, після відчуження квартири відповідачка продовжує бути зареєстрований у спірному житловому приміщенні, що підтверджується відомостями відділу реєстрації місця проживання Управління з питань державної реєстрації ЧМР.
Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпоряджання своїм майном, відповідно до ст.391 ЦК України.
В силу ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За приписами ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Як роз'яснено у постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 року, вирішення питання про зняття особи з реєстрації обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства. ( ст.ст. 71, 72, 116, 156, ЖК УРСР; ст. 405 ЦК України). Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши водночас одну із таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщення; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою. Право на реєстрацію у житловому приміщенні є похідним від наявності права на користування житлом.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частиною четвертою статті 10 ЦПК України визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст.. 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя та до свого житла. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Згідно з практикою ЄСПЛ втручання держави у право на житло є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснюється «згідно із законом», не переслідує легітимну мету - одну чи декілька з тих, що перелічені у пункті 2 вказаної статті, чи не розглядається як «необхідне в демократичному суспільстві».
Формулювання «згідно з законом» не лише вимагає, щоб оскаржуваний захід мав підставу в національному законодавстві, але також звертається до якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своїх термінах та передбачати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування (п. 43 у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України»).
Втручання у право на повагу до житла має бути також «необхідним у демократичному суспільстві». Тобто, вона має відповідати «нагальній суспільній необхідності» та бути домірним переслідуваній легітимній темі. (п. 56 у справі «Зехентнер проти Австрії»).
При вирішенні питання «необхідності у демократичному суспільстві» втрати членом сім'ї власника житла права на його користування, слід керуватися принципом пропорційності, як дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар.
Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й з урахуванням виду спірних правовідносин, іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб'єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.
Відповідно до ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст.ст.317,383ЦК України та ст. 150 ЖК УРСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Суд виходить з того, що шляхом відчуження частини спірної квартири за договором дарування від 01.10.2016р. відповідачка з власної волі припинила право користування спірною квартирою, оскільки умовами вказаного договору сторонами не погоджувалось право відповідачки після відчуження квартири проживати чи бути зареєстрованою у відчуженій нею частині квартири.
Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, оскільки реєстрація відповідачки пірному житловому приміщенні створює перешкоди позивачці у користуванні належною їй квартирою, чим порушує її права як власника, збільшуючи витрати по оплаті комунальних послуг, порушені права та законні інтереси позивача підлягають до поновлення та судового захисту. Право на реєстрацію у житловому приміщенні є похідним від наявності права на користування житлом.
Також до стягнення з відповідача в силу вимог ст.141 ЦПК України підлягають судові витрати по оплаті судового збору в сумі 908 грн., пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, оскільки означені судові витрати понесені позивачем, що підтверджено документально.
Зі згоди позивача суд ухвалює заочне рішення, що передбачено ст.280 ЦПК України.
Керуючись п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-УІІІ «Про судоустрій та статус суддів», ст.ст.4,7,10,81,141,263-266,280-282 ЦПК України, ст. 317,319, 321, 391,717 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду через місцевий суд (з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Черкаського апеляційного суду) протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, відповідачем у випадку залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 18 листопада 2021 року.
Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1