17.11.2021
Справа № 696/935/21
1-кс/696/13/21
Іменем України
17 листопада 2021 року м. Кам'янка
Кам'янський районний суд Черкаської областів складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про самовідвід судді Кам'янського районного суду Черкаської області ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12021250350000703 від 18.09.2021 року по обвинуваченню ОСОБА_6 у вченні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України,
встановив:
В провадженні Кам'янського районного суду Черкаської області перебуває вказане кримінальне провадження.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями цього суду визначено, що слухання справи має відбуватись під головуванням судді ОСОБА_5 .
На початку підготовчого судового засідання суддя ОСОБА_5 подала заяву про самовідвід, яку мотивувала тим, що вона раніше розглядала іншу справу стосовно притягнення обвинуваченого до адміністративної відповідальності за статтею 173-2 КУпАП, сформувала думку про стосунки між обвинуваченим та потерпілою, тоді як факт винесення цієї постанови стосується суті висунутого обвинувачення.
В судовому засіданні прокурор та потерпіла просили заяву задовольнити. Обвинувачений на розгляд не з'явився, його неявка не перешкоджала розгляду заяви.
Заслухавши думку учасників, дослідивши матеріали заяви та справи, суд вважає, що заява про самовідвід підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.
Зі змісту висунутого обвинувачення ОСОБА_6 слідує, що сторона обвинувачення мотивує наявність кваліфікуючої ознаки «систематичність» домашнього насильства фактами притягнення особи до адміністративної відповідальності за такі дії по відношенню до потерпілої протягом тривалого часу.
Постановою Кам'янського районного суду Черкаської області від 25 червня 2021 року (справа № 696/537/21) обвинуваченого ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 173-2 КУпАП. Дана постанова винесена головуючою у справі суддею ОСОБА_5 і посилання на її винесення міститься у сформульованому обвинуваченні.
Як слідує з долученої до заяви копії цієї постанови протиправне діяння було вчинено 01 червня 2021 року по відношенню до потерпілої ОСОБА_4 , таким чином у стороннього спостерігача може скластись уявлення, що головуючий суддя з'ясовував питання з подіями і стосунками між сторонами, які передували кримінальному провадженню, і результати такого аналізу у виді постанови суду про накладення адміністративного стягнення, викладені в обґрунтування наявності систематичності протиправного діяння у відношеннях між тими самими потерпілою та обвинуваченим.
Ухвалою ВССУ від 23.10.2012 року по справі № 5-4682км12 визнано обґрунтованими доводи щодо сумнівів в об'єктивності судді у випадку, коли суддя здійснювала розгляд кримінального провадження за статтею 286 КК України по факту дорожньо-транспортної пригоди, але до цього винесла постанову у справі про адміністративне правопорушення за ст. 185 КУпАП, на підставі матеріалів працівників міліції про спротив їх вимогам після цієї самої дорожньо-транспортної пригоди.
Аналогічного змісту висновки містяться і в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 року по справі № 552/4932/17, де було констатовано наявність підстав для відводу судді, який розглядав справу за обвинуваченням особи у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, попередньо розглянувши та визнавши зазначену особу винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, де коло учасників як в кримінальному, так і в адміністративному провадженні були ідентичними, а аналіз показань свідків і потерпілого були аналогічні наведеним у рішенні в адміністративній справі.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11.07.2013 року у справі «Рудніченко проти України» також було констатовано порушення п.1 ст. 6 Конвенції у випадку, коли суддя попередньо розглядав матеріали про адміністративне правопорушення у подіях, які дотичні до кримінального правопорушення.
На виконання цього рішення ЄСПЛ постановою Великої палати Верховного Суду № 13-13зво18 від 14 листопада 2018 року також було констатовано, що в даному випадку мав бути задоволений відвід головуючому судді.
Таким чином, з огляду на таку судову практику, суд приходить до висновку, що визначальними для обґрунтованості заявленого відводу судді у кримінальних провадженнях через попередній розгляд цим суддею інших матеріалів про юридичну відповідальність однієї і тої самої особи, являється взаємопов'язаність висунутого обвинувачення з подіями в іншому провадженні (як по характеру, часу та колу учасників), що в свою чергу може сформувати у стороннього спостерігача сумнів у об'єктивності та неупередженості судді.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.75 КПК України, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Згідно ч. 1 ст. 76 КПК України суддя, який брав участь у кримінальному проваджені під час досудового розслідування, не має права брати участь у цьому ж провадженні в суді першої інстанції, апеляційної і касаційної інстанцій та при перегляді судових рішень Верховним Судом України або за нововиявленими обставинами.
Згідно з ч. 1 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, зобов'язані заявити самовідвід.
Відповідно до ч.5 ст.80 КПК України, відвід повинен бути вмотивованим.
Підпунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН N 2006/23 від 27 липня 2006 року, визначено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України», рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Ветштан проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Крім того, ЄСПЛ у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказує, що справедливим в розумінні ст.6 Конвенції може вважатися тільки такий суд, який діє незалежно від будь-яких обставин особистого (людського) чи іншого плану, є безстороннім та безпристрасним, тобто, при абсолютній відсутності обставин, які можуть викликати сумніви в об'єктивності та неупередженості судді.
Відтак, з огляду на те, що суддею ОСОБА_5 вирішувалось питання про адміністративну відповідальність обвинуваченого, і винесена нею постанова включена стороною обвинувачення у суть обвинувачення для обґрунтування систематичності протиправних дій обвинуваченого, і ця систематичність є складовою частиною висунутого обвинувачення, її обов'язковою кваліфікуючою ознакою, суд вважає, що у стороннього спостерігача може скластись уявлення, що суддею ОСОБА_5 вже сформовано думку в частині обвинувачення - наявності кваліфікуючої ознаки «систематичності», а тому з метою уникнення будь-яких сумнівів в об'єктивності та неупередженості судді із зазначених вище підстав, заява про заявлений самовідвід підлягає до задоволення.
Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 75, ст. 81 КПК України,
ухвалив :
Заяву про самовідвід судді Кам'янського районного суду Черкаської області ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12021250350000703 від 18.09.2021 року по обвинуваченню ОСОБА_6 у вченні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України - задовольнити та відвести її від розгляду даного кримінального провадження.
Передати матеріали кримінального провадження до канцелярії суду для перерозподілу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1