Номер провадження 22-ц/821/1402/21Головуючий по 1 інстанції
Справа №697/2439/18 Категорія: Льон О. М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Бондаренко С. І.
18 листопада 2021 року : Черкаський апеляційний суд в складі:
суддів Бондаренка С. І., Вініченка Б.Б., Новікова О.М.
за участю секретаря Чуйко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 06 травня 2021 року, ухвалене в складі судді Льон О.М., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Канівського міського нотаріального округу Стеблина Сергій Вячеславович про визнання недійсним внаслідок фіктивності договору купівлі-продажу квартири із застосуванням двосторонньої реституції, повний текст рішення складено 17 травня 2021 року, -
У листопаді 2018 року ОСОБА_5 (у подальшому після зміни по-батькові - ОСОБА_6 ) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Канівського міського нотаріального округу Стеблина Сергій Вячеславович про визнання договору купівлі - продажу фіктивним.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона є рідною дочкою ОСОБА_7 , який згідно запису акта про переміну прізвища, імені, по- батькові №20 від 22 жовтня 2003 року змінив прізвище, ім'я та по-батькові на
ОСОБА_8 .
Ухвалою Канівського міськрайонного суду від 11 червня 2018 року відкрито провадження за позовом ОСОБА_5 про визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними, визнання договору дарування недійсним, припинення права власності, визнання права власності на спадкове майно та стягнення боргу, де під час підготовчого засідання ОСОБА_3 подав до суду копію договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ним та ОСОБА_4 .
При спілкуванні з нотаріусом Стеблиною С.В. позивач повідомляла, що дана квартира є спірною і вона вимушена захищати свої права на спадкове майно в суді, проте, після того як було відкрито провадження у справі ОСОБА_3 22 червня 2018 року здійснив правочин по відчуженню спірного майна, тому на її думку договір купівлі-продажу квартири є фіктивним та не носить реальних наслідків укладення вказаного договору.
На підставі викладеного позивач просила суд визнати недійсним внаслідок фіктивності договір купівлі-продажу житлової квартири АДРЕСА_1 від 22 червня 2018 року із застосуванням двосторонньої реституції.
Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 06 травня 2021 року позов залишено без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд виходив з того, що відчужувана квартира належить продавцю ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло. На момент укладення спірного договору купівлі-продажу будь-які заборони відчуження нерухомості були відсутні. Відповідачем ОСОБА_4 сплачені кошти за дану нерухомість, він фактично користується квартирою, що підтверджує про реальність укладеного договору купівлі-продажу та фактичну передачу майна від продавця покупцю.
Позивач звернувшись до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу внаслідок фіктивності, не будучи при цьому однією із сторін у зазначеному договорі, не довела суду ознак його фіктивності, та які її права і законні інтереси, як заінтересованої особи, безпосередньо порушені укладеним договором та які майнові інтереси будуть відновлені у результаті визнання договору недійсним.
При цьому посилання позивача на наявність у неї права на спадкування за законом першої черги після смерті батька ОСОБА_8 є безпідставним та не підтверджено жодними належними та допустимими доказами у суді.
Твердження позивача про наявність на момент укладення оспорюваного договору боргу відповідача ОСОБА_3 перед позивачем ОСОБА_2 спростовується рішенням Канівського міськрайонного суду від 4 грудня 2018 року.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду ОСОБА_1 (прізвище змінено у зв'язку зі шлюбом) подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що твердження суду про те, що оспорюваним правочином не порушені її права є помилковим, оскільки вказаним правочином порушені її інтереси на спадкове майно. У 2019 року вона зверталась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, проте їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини. Водночас, відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину не позбавляє її інтересів щодо спадкового майна.
В травні 2018 року позивач дізналася, що рішенням суду у 2014 році її батька було оголошено померлим. Заявником у цій справі в тому числі був відповідач у нинішній справі ОСОБА_3 , який знаючи про те, що вона є спадкоємцем першої черги за законом, не повідомив її про оголення батька померлим, а також не повідомив про це суд коли звертався із завою про визначення додаткового строку на прийняття спадщини та в подальшому відчужив спадкове майно з метою уникнути відповідальності по поверненню у власність позивача ј частини спірної квартири. Тому вважає цей правочин фіктивним.
Вказуючи в рішенні на те, що під час укладення договору були відсутні будь-які обмеження щодо відчуження майна, судом не було враховано, що відповідно до ч.2 ст. 47 ЦК України спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини. Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження, чого в даному випадку нотаріусом зроблено не було. Однак, недбалість нотаріуса не може свідчити про те, що оспорюваний договір укладений згідно вимог ч.2 ст. 47 ЦК України.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін. Вказує, що посилання позивача на вчиненні купівлі-продажу як способу уникнення відповідальності є лише припущенням, за відсутності жодних доказів. Квартира на момент відчуження не була під будь-якою забороною щодо відчуження, а наявність позову до суду не перешкоджає реалізації права розпорядження своїм майном.
ОСОБА_1 протягом встановленого законодавством строку не подала заяву про прийняття спадщини, а тому вважається такою, що не прийняла її. Крім того, лише після поновлення строку на вступ у спадщину позивач стає суб'єктом звернення та стороною у спадковій справі так як на момент відкриття спадщини вона була повнолітньою та не проживала зі спадкодавцем на момент його смерті.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що батьком ОСОБА_5 є ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 27 січня 1994 року (а.с.9 т.1).
З копії запису акта про переміну прізвища, імені, по батькові №20 від 22 жовтня 2003 вбачається, що ОСОБА_7 змінив своє прізвище, ім'я та по батькові на ОСОБА_8 (а.с.11,60 т.1).
Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 21 липня 2014 року задоволено заяву ОСОБА_9 та оголошено ОСОБА_8 померлим.(а.с.13-14 т.1)
У свідоцтві про смерть серії НОМЕР_2 від 27 серпня 2014 року вказано, що ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10 т.1).
З повного Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00022104394 від 13 лютого 2019 року вбачається зміна по батькові ОСОБА_5 на ОСОБА_2 на підставі актового запису про зміну №20 від 22 жовтня 2003 року відомостей про батька (а.с.165-168 т.1).
Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 жовтня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Канівського міського нотаріального округ Стеблиною С.В., зареєстрованого в реєстрі №1975, спадкоємцем зазначеного в цьому свідоцтві майна ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його рідний брат ОСОБА_3 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з: 1/4 частки в праві власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.120 на звороті т.1).
Рішенням Канівського міськрайонного суду від 04 грудня 2018 року відмовлено ОСОБА_5 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 в частині визнання свідоцтва про право на спадщину від 28 жовтня 2017 року недійсним, визнання договору дарування від 26 вересня 2015 року недійсним, припинення права власності за ОСОБА_3 на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 , визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/3 частину вказаної квартири та визнання за ОСОБА_5 права власності на 1/3 частину даної квартири (а.с.178-183 т.1)
Постановою приватного нотаріуса Канівського міського нотаріального округу Стеблини С.В від 25 березня 2019 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , яка залишилася після смерті ОСОБА_8 , оскільки вона не прийняла спадщину у встановлені законом строки, у зв'язку з чим 28 жовтня 2017 року вже було видане відповідне свідоцтво про право на вказану спадщину за законом на ім'я ОСОБА_3 (а.с.162 т.1)
Згідно договору купівлі - продажу від 22 червня 2018 року продавець ОСОБА_3 продав та передав покупцю ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 . Відчужувана квартира належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_3 , виданого виконавчим комітетом Канівської міської ради 10 квітня 1998 року, договору дарування квартири, посвідченого приватним нотаріусом Канівського міського нотаріального округу Стеблиною С.В. 26 вересня 2015 року, свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Канівського міського нотаріального округу Стеблиною С.В. 28 жовтня 2017 року (а.с.21-22 т.1).
Реєстрація права власності продавця на вищезазначену квартиру у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведена 22.05.2017 року виконавчим комітетом Канівської міської ради за № 20553543; 26.09.2015 року, 28.10.2017 року приватним нотаріусом Канівського міського нотаріального округу Стеблиною С.В. за № 11346128, №23065335, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 71768781220.
В п.5 договору вказано, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна від 22 червня 2018 року відсутні актуальні відомості про наявність обтяжень.
Продаж квартири за домовленістю сторін вчинено за 254564 гривні, які продавець отримав від покупця при підписанні договору ( п.7 договору).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну суму (стаття 655 ЦК України).
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (стаття 657 ЦК України).
У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до положень ЦК України правочин може бути визнаний судом недійсним лише з підстав, визначених цим Кодексом (частини перша третя, п'ята, шоста статті 203, статті 215, 218, 235).
До таких правочинів належать, зокрема фіктивні правочини, тобто ті, які вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином (частина перша статті 234 ЦК України).
Визнання судом недійсним договору у зв'язку з його фіктивністю має свої особливості, а саме: у фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, тобто тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача.
Крім того, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин і знають заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.
Отже, установивши, що відповідачем ОСОБА_4 сплачені кошти за спірну нерухомість, він фактично користується квартирою, про що втому числі свідчить реєстрація за даною адресою членів його сім'ї (а.с.54 т.1), укладення 14 листопада 2018 дроку договору про надання послуг з центрального опалення та договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (а.с.55-58 т.1), що підтверджує про реальність укладеного договору купівлі-продажу квартири та фактичну передачу майна від продавця покупцю. А відтак, сторони договору купівлі-продажу прагнули настання певних правових наслідків, передбачених договором, відповідно суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність ознак фіктивності цього правочину.
Частиною 6 статті 367 ЦПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Такі підстави позовних вимог як те, що при видачі ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно нотаріус мав накласти на нього заборону відчуження відповідно до вимог ч. 2 ст. 47 ЦК України, апеляційним судом не приймаються і не розглядаються, оскільки не були зазначені як підстави позову при зверненні до суду першої інстанції.
Спадкування це перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).(ст..1216 ЦК України)
Підпадання під поняття спадкоємця за законом, не значить набуття права на спадщину, оскільки такий спадкоємець, має вчинити дії які свідчать про прийняття спадщини і тільки в сукупності з зазначеними діями, такий спадкоємець може набути право на спадщину яке може бути порушене в тому числі укладеними угодами щодо спадкового майна.
Частиною 1 статті 1272 ЦК України встановлено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, вважається таким, що не прийняв її.
Оскільки позивач у визначені законом строки не подала заяву про прийняття спадщини, вона є такою, що не прийняла спадщину, а відтак її права щодо спадкового майна не можуть бути порушені, що вірно зазначено судом першої інстанції.
За таких обставин, апеляційний суд, не вбачає підстав для задоволення поданої апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 06 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Канівського міського нотаріального округу Стеблина Сергій Вячеславович про визнання недійсним внаслідок фіктивності договору купівлі-продажу квартири із застосуванням двосторонньої реституції - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000гривень.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови виготовлений 18 листопада 2021 року.
Судді