Номер провадження 22-ц/821/1996/21Головуючий по 1 інстанції
Справа №703/2501/20 Категорія: 304080000 Прилуцький В. О.
Доповідач в апеляційній інстанції
Вініченко Б. Б.
18 листопада 2021 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
суддів Вініченка Б.Б., Новікова О.М., Бондаренка С.І.
за участю секретаря Чуйко А.В.
розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 травня 2021 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця « ОСОБА_2 » до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу, -
У липні 2020 року ФОП « ОСОБА_2 » звернувся до суду з вказаним позовом.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що між ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_1 укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту №АМ 41156649, за яким страховик зобов'язується відшкодувати шкоду заподіяну страхувальником життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, а саме автомобіля «ВАЗ» д.н.з. « НОМЕР_1 ». 07 березня 2019 року о 10 год. 05 хв. в м. Сміла Черкаської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю вказаного автомобіля під керуванням ОСОБА_3 , в результаті якої було пошкоджено автомобіль «Рено» д.н.з. НОМЕР_2 та його власнику завдано матеріальних збитків, після чого зник з місця події. Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 травня 2019 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та ч.1 ст. 122-4 КУпАП та накладено адміністративне стягнення.
Факт вище вказаної ДТП був визнаний ПрАТ «СК «ВУСО» страховим випадком та на підставі страхового акту зроблено розрахунок страхового відшкодування та здійснено виплату страхового відшкодування на користь потерпілих в сумі 16250, 70 грн.
На підставі п. в ч.38.1.1 ст.38-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у ПрАТ «СК «ВУСО» виникло право регресної вимоги щодо виплати страхового відшкодування.
10 березня 2020 року між ПрАТ «СК «ВУСО» та Фізичною особою - підприємцем « ОСОБА_2 » укладено Договір №10/03/2020 про відступлення права вимоги, відповідно до якого Первісний кредитор відступає (передає), а Новий кредитор отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих Первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у Додатку №1 до Договору. Новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Договором страхування (Полісом) № АМ 4115649.
Таким чином, до позивача перейшло право вимоги щодо стягнення з відповідачів вище вказаної суми страхового відшкодування.
З метою досудового врегулювання спору позивачем 08 квітня 2020 року було направлено ОСОБА_3 акт (вимогу) №04671-24 про відшкодування збитків в порядку регресу, однак жодних дій, спрямованих на добровільне погашення заборгованості зі сторони відповідача вчинено не було, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою.
На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на його користь завдані збитки в порядку регресу у розмірі 16250, 70 грн, витрати по сплаті судового збору у сумі 840,80 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10757, 60 грн.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 травня 2021 року позов фізичної особи-підприємця « ОСОБА_2 » задоволено у повному обсязі.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь фізичної особи-підприємця « ОСОБА_2 » завдану майнову шкоду в порядку регресу в розмірі 16250,70 грн, сплачений судовий збір у сумі 840, 80 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 10757, 60 грн, а всього - 27849, 19 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що з огляду на норми чинного законодавства до ПрАТ «СК ВУСО», як до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, з моменту такої виплати, тобто з 06 травня 2019 року, в межах фактичних витрат перейшло право зворотної вимоги (регресу) до ОСОБА_3 як до особи, відповідальної за завдану шкоду, та до ОСОБА_1 , як страхувальника транспортного засобу, у розмірі 16250, 70 грн.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідачів на користь позивача слід стягнути 10757, 60 грн понесених судових витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, вважаючи його незаконним, необґрунтованим, ухваленим з недотриманням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права в частині стягнення з нього завданої майнової шкоди у порядку регресу, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення в частині солідарного стягнення з нього завданої майнової шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційні вимоги мотивував тим, що власником транспортного засобу «ВАЗ-2101», д.н.з. НОМЕР_3 є ОСОБА_4 . При цьому на законних підставах керував цим автомобілем і є винуватцем ДТП саме відповідач ОСОБА_3 . Єдиною підставою, яка пов'язує скаржника з цією ситуацією, є те, що коли він користувався вказаним автомобілем, то уклав з ПрАТ «СК «ВУСО» відповідний договір на страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відносно автомобіля ВАЗ-2101, д.н.з. НОМЕР_3 , не будучи при цьому його власником.
Вказує, що він не може бути стороною даних правовідносин, оскільки не є власником автомобіля, не користувався ним на законних підставах та не був учасником ДТП.
Крім того, до позовної заяви позивачем надані докази виключно щодо вимоги про сплату збитків до ОСОБА_3 .
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду не відповідає даним вимогам закону.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 17 травня 2018 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» та ОСОБА_1 було укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ 4115649 (надалі - Поліс), за яким страховик зобов'язується відшкодувати шкоду заподіяну страхувальником життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації забезпеченого транспортного засобу марки «ВАЗ 2101», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з централізованої бази даних МТСБУ (а.с.15-16).
Відповідно до постанови Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 травня 2019 року у справі №703/1089/19, ОСОБА_3 07 березня 2019 року близько 10 год. 05 хв. по вул. Т. Шевченка, 18 в м. Сміла керував автомобілем ВАЗ -2101 д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження медичного огляду в медичному закладі, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Окрім того цього ж дня та часу ОСОБА_3 по вул. Т. Шевченка, 18 в м. Сміла, керуючи автомобілем ВАЗ 2101 д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку під час руху заднім ходом, не переконався, що це буде безпечним, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Рено д.н.з. НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів, після чого залишив місце ДТП. Таким чином, вчинив правопорушення передбачені ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП (а.с.22-23).
Вказаною постановою суду, яка набрала законної сили 11 червня 2019 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП, а також накладено адміністративне стягнення.
Як вбачається з повідомлення від 11 березня 2019 року, ОСОБА_5 , який є власником автомобіля «РЕНО» д.н.з. НОМЕР_2 , повідомив Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 07 березня 2019 року за участю вказаного вище автомобіля та автомобіля марки «ВАЗ 2101» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 (а.с.24).
Згідно ремонтної калькуляції № 1008092 від 25 квітня 2019 року вартість ремонту без ПДВ транспортного засобу «РЕНО», державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 49860 грн. 18 коп. з ПДВ (а.с.34).
Відповідно до розрахунку коефіцієнту фізичного зносу ДТЗ сума страхового відшкодування складає 16250, 70 грн (а.с.37).
03 травня 2019 року ПрАТ «СК «ВУСО» визнало вище вказану подію страховим випадком та сума страхового відшкодування складає 16250 грн. 70 коп., що підтверджується страховим актом №04671-24 по полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/4115649 від 18 травня 2018 року (а.с.38).
Відповідно до платіжного доручення №11007 від 06 травня 2019 року, ПрАТ «СК «ВУСО», на підставі страхового акту № 04671-24 від 03 травня 2019 року, полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 4115649 від 18 травня 2018 року та заяви від 11 березня 2019 року, здійснило переказ коштів у сумі 16250, 70 грн на рахунок ОСОБА_5 (а.с. 38 зворот).
10 березня 2020 року між ПрАТ «СК «ВУСО» та Фізичною особою-підприємцем « ОСОБА_2 » укладено Договір №10/03/2020 про відступлення права вимоги, відповідно до якого, у відповідності до умов цього договору первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за укладеними договорами страхування та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором (а.с.9-11).
Згідно Додатку №1 до Договору №10/03/2020 про відступлення права вимоги, ФОП « ОСОБА_2 » отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Договором страхування (Поліс) № АМ 4115649, страхувальником за яким є ОСОБА_1 , боржником - ОСОБА_3 , сума страхового відшкодування - 16250, 70 грн (а.с.12).
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною другою статті 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За змістом частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченою відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вищевказаного Закону).
Згідно до статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до частини першої статті 22 даного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Закону № 1961-IVпорядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Згідно з підпунктом «в» пункту 38.1.1 статті 38 Закону № 1961-IVстраховик, після виплати страхового відшкодування, має право подавати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.
З аналізу даної норми вбачається, що страховик у визначених законом випадках та порядку має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, тобто законодавець визначив альтернативу до кого саме може бути пред'явлений зазначений позов, оскільки далі підпункти закону містять умови за яких такий позов пред'являється до відповідної особи.
Установивши, що відповідач ОСОБА_3 керував транспортним засобом та самовільно залишив місце пригоди, колегія суддів доходить висновку, що ФОП « ОСОБА_2 » відповідно до положень статті 38 Закону № 1961-IVнабув права зворотної вимоги саме до даного відповідача у межах суми страхового відшкодування.
Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_3 , як винна в ДТП особа, зобов'язаний відшкодувати суму страхової виплати на підставі підпункту «в» пункту 38.1.1 статті 38 Закону № 1961-IV, тому суд дійшов переконання, що доводи апеляційної скарги про те, що ФОП « ОСОБА_2 » не має права зворотної вимоги до ОСОБА_1 є обґрунтованими та правомірними.
Щодо солідарного стягнення майнової шкоди з відповідачів, то колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відносини щодо відповідальності за шкоду, спільно заподіяну кількома особами, регулюються статтею 1190 ЦК України, відповідно до якої особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
Виходячи зі змісту зазначеної норми матеріального права, особи, які спільно заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
Для настання солідарної відповідальності при заподіянні шкоди правопорушенням, вчиненим двома або кількома особами, необхідно встановити, що діяння заподіювачів шкоди були об'єднані спільним наміром, а заподіяна ними шкода стала наслідком їхніх спільних дій, тобто солідарна відповідальність можлива лише в разі спільних дій, коли не можна розмежувати вину кожного.
З огляду на встановлені колегією суддів обставини справи, відповідач ОСОБА_1 не є завдавачем шкоди, та окрім того, що є страхувальником за страховим полісом укладеним з ПрАТ «СК «ВУСО», жодного відношення до дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 07 березня 2019 року, немає.
Тому відсутні підстави вважати, що він несе солідарну відповідальність за вчинену дорожньо-транспортну пригоду нарівні з її винуватцем ОСОБА_3 .
Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У зв'язку з тим, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права у частині задоволення позовних вимог пред'явлених позивачем до ОСОБА_1 , а тому суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції в цій частині з ухваленням нового про відмову у позові у даній частині, а в решті - залишає без змін.
Щодо стягнення судом судових витрат у солідарному порядку, то колегія суддів звертає увагу, що законодавством не передбачено їх солідарне стягнення.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, то з позивача на корить ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені ним судові витрати у сумі 1261, 20 грн.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 травня 2021 року - скасувати в частині стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 на користь фізичної особи - підприємця « ОСОБА_2 » завдану майнову шкоду в порядку регресу в розмірі 16250, 70 грн, сплачений судовий збір у сумі 840,80 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 10757, 60 грн, а всього - 27 849, 10 грн, та ухвалити в цій частині нове рішення.
У задоволенні позову фізичної особи - підприємця « ОСОБА_2 » до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу - відмовити у повному обсязі.
В решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути з фізичної особи - підприємця « ОСОБА_2 » на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у розмірі 1261, 20 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді