Справа № 545/2471/21 Номер провадження 11-кп/814/1105/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
18 листопада 2021 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
засудженої ОСОБА_7 ,
представника ВК ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з ДУ «Надержинщинська виправна колонія (№65)» провадження за апеляційною скаргою засудженої ОСОБА_7 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 16 серпня 2021 року,
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою суду
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженій вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.09.2019 за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік, ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18.08.2020 на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.09.2019, більш суворим, призначеним вироком Черкаського апеляційного суду від 26.05.2020, визначено остаточне покарання у виді 2 років позбавлення волі,
відмовлено у задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Приймаючи вказане рішення суд вказав, що наявність одного заохочення за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки, встановлених КПК України та Правилами внутрішнього трудового розпорядку та вимог безпеки праці, за весь період відбуття покарання може свідчити лише про позитивні тенденції у поведінці засудженої, проте не дає підстави вважати, що засуджена сумлінною поведінкою і ставленням до праці довела своє виправлення і до неї може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі засуджена ОСОБА_7 не погоджується з ухвалою районного суду та просить застосувати до неї умовно-дострокове звільнення.
Вказує, що вона працевлаштована в бригаді № 11 закрійницею, характеризується позитивно, ні з ким не конфліктує, до роботи ставиться сумлінно, має 1 заохочення.
Позиції учасників судового провадження.
В суді апеляційної інстанції засуджена ОСОБА_7 підтримала подану нею апеляційну скаргу та просила її задовольнити. Представник установи виконання покарань ОСОБА_8 повідомила, що ОСОБА_7 не довела своє виправлення, після отримання заохочення припинила працювати та наразі два місяці суспільно-корисною працею не займається. Прокурор в суді апеляційної інстанції заперечила проти доводів апеляційної скарги, просила ухвалу суду залишити без змін.
Мотиви суду.
Згідно з ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-дострокове звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
У відповідності до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» від 26.04.2002, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Як вбачається з матеріалів провадження та особової справи засудженої ОСОБА_7 , суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно дослідив дані про особу засудженої.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності існування обставин, які відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України є підставою для застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
При цьому, з огляду на дані про особу засудженої ОСОБА_7 в цілому, колегія суддів вважає, що вона не досягла необхідного ступеню виправлення.
Так згідно з останньою характеристикою від 02.08.2021 ОСОБА_7 характеризується неоднозначно.
Вбачається, що ОСОБА_7 перебуває в місцях позбавлення волі з 27.01.2020.
За час перебування у Черкаському слідчому ізоляторі характеризувалась негативно, мала 1 стягнення яке погашено в установленому законом порядку, заохочень не мала.
З 23.12.2020 відбуває покарання в ДУ «Надержинщинська виправна колонія (№ 65)» де за час відбування покарання характеризується задовільно, має одне заохочення у виді подяки від 01.07.2021, стягнень не має.
Працевлаштована на підприємстві установи у виробничій бригаді № 11 розкрійницею. До виконання поставлених завдань ставиться задовільно.
У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктна, спілкується з обмеженим колом осіб. Намагається дотримуватись правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи, з метою мати поблажливе ставлення до себе. Виконує передбачені законом вимоги персоналу установи. До виконання робіт із благоустрою установи ставиться не завжди сумлінно. Під контролем з боку представників адміністрації не допускає порушень вимог пожежної безпеки і безпеки праці.
Крім того, приймає участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу на засуджених «Фізкультура і спорт». Участь приймає не завжди.
За висновком характеристики, адміністрація установи не впевнена в правослухняній та самокерованій поведінці засудженої ОСОБА_7 після звільнення та вважає, що засуджена за час відбування покарання не стала на шлях виправлення і не заслуговує на умовно-дострокове звільнення.
З наведеного вбачається, що поведінка та ставлення до праці збоку засудженої ОСОБА_7 є нестабільними, засуджена допускала порушення режиму утримання, та має лише одне заохочення яке отримано незадовго до звернення з клопотанням про умовно-дострокове звільнення.
Поміж тим, в ході апеляційного розгляду представник виправної колонії повідомив, що після звернення з клопотанням до суду, ОСОБА_7 працювати перестала, про що також свідчить опитувальний аркуш оцінювання засудженої (т. 2 а.о.с. 155).
За таких обставин, аналізуючи поведінку засудженої ОСОБА_7 та її ставлення до праці протягом всього строку відбування покарання, колегія суддів вважає, що на даний час рішення про її умовно-дострокове звільнення є передчасним та засудженою не доведено сумлінною поведінкою та ставленням до праці свого виправлення.
На підставі викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, а отже підстави для задоволення апеляційних вимог відсутні.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу засудженої ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 16 серпня 2021 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4