Справа № 541/691/21 Номер провадження 22-ц/814/2221/21Головуючий у 1-й інстанції Куцин В. М. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.
17 листопада 2021 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді: Абрамова П.С.
Суддів: Дряниці Ю.В., Кривчун Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 20 липня 2021 року,
у справі за позовом Миргородської міської ради Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою
короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції
В квітні 2021 року Миргородська міська рада Полтавської області в особі уповноваженого представника звернулась до суду із вказаним позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 у порядку статті 1212 ЦК України 16 780,48 грн. безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за період користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,0198 га, кадастровий номер № 310900000:50:028:0032, цільове призначення - для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (код КВЦПЗ 12.08), що належить територіальній громаді міста Миргород.
В обґрунтування позовних вимог вказували, що згідно з Договором про поділ нерухомого майна від 17 лютого 2006 року ОСОБА_1 став власником об'єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі (реєстраційний номер 14023866) за адресою АДРЕСА_1 , яка розташована на земельній ділянці комунальної власності за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,0198 га, кадастровий номер № 5310900000:50:028:0032, цільове призначення - для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (код КВЦПЗ 12.08).
Договір оренди вказаної земельної ділянки №984 від 08.08.2007 року, який був укладений між Миргородською міською радою Полтавської області та відповідачем ОСОБА_1 , припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, та, у подальшому, землекористування відповідачем не було оформлено відповідно до чинного законодавства України.
29.01.2021 року Миргородська міська рада Полтавської області звернулась до відповідача з претензією про добровільне повернення безпідставно збережених коштів, на які відповідач безпідставно збільшив вартість свого майна, водночас Миргородська міська рада втратила належне їй майно у вигляді коштів від орендної плати.
Письмова претензія також містила вимогу оформити землекористування у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Вказану претензію отримано відповідачем 02.02.2021 року рекомендованим поштовим відправленням, однак залишено без виконання, що і стало підставою звернення до суду із вказаним позовом.
Сума безпідставно збережених коштів у розмірі 16 780,48 грн. за період з 15.03.2018 року по 31.03.2021 року включно розрахована земельним відділом Миргородської міської ради Полтавської області, виходячи з нормативно грошової оцінки земельних ділянок, яку надано компетентним державним органом - відділом у Миргородському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та у відповідності до ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Миргороді, затверджені рішенням Миргородської міської ради від 10.08.2012 року № 17, які введені в дію з 01.01.2013 року та рішенням Миргородської міської ради №165 від 23.06.2018 року - 9 %, ставка річної орендної плати від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 20 липня 2021 року позов задоволено у повному обсязі, а саме:
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Миргородської міської ради Полтавської області безпідставно збережені кошти у вигляді плати за користування земельною ділянкою в АДРЕСА_1 , площею 0,0198 га, кадастровий номер 5310900000:50:028:0032, цільове призначення - для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій за період з 15.03.2018 по 31.03.2021 в сумі 16 780,48 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Миргородської міської ради Полтавської області судові витрати в сумі 2 270 грн.
короткого змісту вимог апеляційної скарги
Із вказаним рішенням не погодився відповідач ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі прохав скасувати рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 20 липня 2021 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.
узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про неповне з'ясування обставин судом першої інстанції, що мали значення для справи; недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Заявник вказував, що суд першої інстанції не надав належної оцінки відомостям, які вбачаються з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №239775279 від 05.01.2021 (а.с. 11-12), не прийняв до уваги той факт, що у спірний період нежитлова будівля йому не належала, а була відчужена на користь ТОВ «Квадратні метри 77» (Код ЄДРПОУ 41928249), право власності за яким на будівлю було зареєстровано 12.02.2018.
Тобто, у спірний період (з 15.03.2018 року по 31.03.2021) він не був фактичним користувачем земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , у цей період договірних зобов'язань з оренди сказаної земельної ділянки не мав, прав та інтересів територіальної громади не порушував.
Також, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначав, що територіальна громада в особі Миргородської міської ради Полтавської області не зверталась до нього із пропозицією оформити землекористування у відповідності до вимог чинного законодавства України у зв'язку із припиненням дії попереднього договору оренди земельної ділянки.
Правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 № 629/4628/16-ц, на яку посилався суд першої інстанції, щодо стягнення коштів у порядку статті 1212 ЦК України, не може бути застосована до правовідносин у даній справі, оскільки обставини справ не є аналогічними. У даній справі, у 2007 році між ним та Миргородською міською радою Полтавської області раніше був укладений договір оренди земельної ділянки, а тому відсутні підстави для застосування статті 1212 ЦК України.
Також, заявником в апеляційній скарзі викладені заперечення щодо наведеного позивачем розрахунку орендної плати виходячи з 9% від НГО земельної ділянки, що, на його думку, не узгоджується із вимогами Податкового кодексу України, який зазначає, що незалежно від власності і місцезнаходження земельної ділянки, ставка податку на земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки.
Додатково, заявник вказував, що період, за яким нараховано стягнення (15.03.2018-31.01.2021), враховуючи дату звернення до суду із вказаним позовом (01.04.2021), виходить за межі позовної давності; суд допустив порушення правил підсудності, відкривши провадження за адресою місцезнаходження земельної ділянки, а не за зареєстрованим місцем проживання відповідача, а враховуючи те, що наразі власником нежитлової будівлі є юридична особа - справа підсудна господарському суду.
узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи;
Відзив на апеляційну скаргу від представника Миргородської міської ради Полтавської області до Полтавського апеляційного суду не надходив.
встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин;
Місцевим судом установлено, згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон, відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна та згідно договору про поділ нерухомого майна № 239775279 від 05.01.2021 (надалі - Інформаційна довідка № 239775279 від 05.01.2021), 17 лютого 2006 року ОСОБА_1 став власником об'єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі (реєстраційний номер 14023866) за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 11-12).
Вказане нежитлове приміщення знаходиться на земельній ділянці комунальної власності площею 0,0198 га, кадастровий номер: 5310900000:50:028:0032 за адресою АДРЕСА_1 , цільове призначення - для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0006217452020 від 28.12.2020 року (а.с. 13) та Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 241615683 від 25.01.2021 (а.с. 10).
08 серпня 2007 року між Миргородською міською радою в особі міського голови Паутова О.Б. (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки площею 198 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 35-37).
Як вбачається з пункту 3 вказаного Договору, договір укладено на три роки. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк, у цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку лії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.
Жодних доказів, які б підтверджували поновлення строку вказаного договору на новий строк матеріали справи не містять, таким чином, договірні правовідносини між сторонами припинились 08 серпня 2010 року у зв'язку із закінченням строку дії договору.
Подальше землекористування земельною ділянкою не було оформлене у передбаченому законом порядку, орендна плата не сплачувалась, у зв'язку із чим Мирогородська міська рада втратила належне їй майно у вигляді коштів від орендної плати за земельну ділянку, а власник нерухомості, що розташована на вказаній земельній ділянці, будучи фактичним користувачем, безпідставно збільшив вартість цього майна на загальну суму 16 780, 48 грн.
29.01.2021 року Миргородська міська рада надіслала ОСОБА_1 претензію на сплату коштів за фактичне землекористування земельною ділянкою з кадастровим номером 5310900000:50:028:0032, яка отримана останнім 02.02.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак залишена останнім без виконання (а.с. 28-29).
Задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що, як власник нежитлової будівлі реєстраційний номер 14023866 за адресою АДРЕСА_1 , розташованої на земельній ділянці з кадастровим номером 5310900000:50:028:0032 за адресою АДРЕСА_1 (яка належить територіальній громаді міста Миргорода від імені та в інтересах якої діє Миргородська міська рада), ОСОБА_1 є фактичним користувачем вказаної земельної ділянки у спірний період з 15.03.2018 по 31.03.2021 без договірного оформлення землекористування, а тому кошти за користування земельною ділянкою, з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 23.05.2018 №629/4628/16-ц, підлягають стягненню з відповідача у порядку статті 1212 ЦК України.
доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції , мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до таких висновків.
Апеляційний суд вважає, що висновок місцевого суду щодо належного відповідача у справі зроблений судом без повного та всебічного з'ясування обставин, без належної правової оцінки зібраних у справі доказів, зокрема Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №239775279 від 05.01.2021 (а.с. 11-12), відповідно до якої вбачається, що у спірний період з 15.03.2018 по 31.03.2021 нежитлова будівля за адресою АДРЕСА_1 , розташована на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 5310900000:50:028:0032 за адресою АДРЕСА_1 , не належала на праві власності ОСОБА_1 .
Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №239775279 від 05.01.2021 з 12.02.2018 право власності на нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_1 (розмір частки - 1) зареєстровано за ТОВ «Квадратні метри 77» на підставі договору від 17.02.2006 № 582 та акту прийому-передачі до статутного капіталу № 429, 430 від 09.02.2018 (запис про право власності № 24848638 від 12.02.2018).
У відповідності з інформації з Єдиного державного реєстру підприємств установ та організацій ТОВ «Квадратні метри 77» (Код ЄДРПОУ 41928249) на даний час зареєстроване як юридична особа (Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань долучений до матеріалів справи).
Таким чином, у спірний період (15.03.2018 - 31.03.2021) відповідач ОСОБА_1 не був власником нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 на земельній ділянці комунальної власності.
Матеріали справи також не містять доказів, які б свідчили, що ОСОБА_1 є фактичним користувачем земельної ділянки комунальної власності 5310900000:50:028:0032 за адресою АДРЕСА_1 .
Доводи апеляційної скарги в цій частині є слушними та такими, що знайшли своє підтвердження.
Суд першої інстанції вказаної обставини належним чином не дослідив, не надав належної оцінки вказаній Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №239775279 від 05.01.2021 (а.с. 11-12) та не встановив належності відповідача у справі.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).
Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (стаття 51 ЦПК України).
Клопотань про заміну відповідача, залучення співвідповідача під час розгляду стороною позивача не заявлялось.
У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем.
Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.
Визначення позивачем у позові складу сторін у справі має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
Тобто, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (постанови Верховного Суду від 05.03.2021 № 428/8105/19, від 07.06.2021 № 939/2207/19).
Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтованість позовних вимог (невірно обрахованої суми стягнення, пропуску позовної давності, неможливості стягнення коштів у порядку 1212 ЦК України, застосування правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 № 629/4628/16-ц) слід зазначити, що детальної оцінки цим доводам апеляційний суд не надає, оскільки позов пред'явлено до неналежного відповідача, а розгляд справи з неналежним відповідачем позбавляє суд можливості зробити висновок щодо обґрунтованості або необґрунтованості позовних вимог по суті.
Разом із тим, посилання заявника на порушення судом першої інстанції правил підсудності не ґрунтуються на законі, оскільки, спір у справі пов'язаний із нерухомим майном, що розташоване за адресою, яка підпадає під територіальну юрисдикцію Миргородського міськрайонного суду Полтавської області (ч. 1 стаття 30 ЦПК України «Виключна підсудність»).
висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
У відповідності з вимогами ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (абз. 2 ч. 2 статті 376 ЦПК України).
Враховуючи зазначені вище висновки суду, місцевий суд не надав належним чином зібраним у справі доказам, не дослідив належність відповідача у справі, дійшов у судовому рішенні висновків, які не відповідають дійсним обставинам справи, тобто прийняв рішення з порушенням норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, а в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, з Миргородської міської ради Полтавської області на користь відповідача ОСОБА_1 необхідно стягнути суму сплаченого останнім за подання апеляційної скарги судового збору у розмірі 3 405,00 грн.
Керуючись п. 2, ч. 1 ст. 374, п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 20 липня 2021 року - задовольнити.
Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 20 липня 2021 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Миргородської міської ради Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою - відмовити у повному обсязі.
Стягнути з Миргородської міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 3 405,00 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.
Головуючий суддя П.С. Абрамов
Судді
Ю.В. Дряниця
Т.О. Кривчун