Справа № 165/1475/18 Головуючий у 1 інстанції: Василюк А. В.
Провадження № 22-ц/802/1454/21 Категорія: 44 Доповідач: Киця С. I.
18 листопада 2021 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Киці С. І.,
суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 13 вересня 2021 року,
Позивач ОСОБА_1 11 червня 2018 року звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином. Позов мотивовано тим, що вироком Нововолинського міського суду 14 лютого 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковувавних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. ОСОБА_2 підставі п. «в» ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про амністію у 2016 році», було звільнено від відбування покарання. Внаслідок неправомірних дій останнього та згідно з висновком судово-медичного експертизи № 145 від 22 серпня 2017 року, йому було спричинено тілесні ушкодження у вигляді: гематоми лівої орбіти та гематоми верхньої губи, травматичний злам перших зубів зверху, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розладом здоров'я. На час подачі позову до суду, він частково сплатив послуги ТзОВ «Пародент», а також оплатив лабораторні дослідження, всього на суму 31 419 грн. Поніс витрати на проїзд до медичного закладу, які складають 1560 грн. З врахуванням узгодженого плану лікування та його вартості, просить стягнути з відповідача в свою користь 71 210 грн майнової шкоди. Зазначає, що упродовж тривалого часу він вимушений лікуватися, відновлювати своє послаблене здоров'я, а відсутність двох передніх зубів створили дискомфорт в спілкуванні з іншими людьми. Внаслідок побиття його відповідачем він відчув фізичний біль, була принижена його честь та гідність, а тому виникла сильна емоційна напруга, нервозність та дратівливість, змінився звичний ритм життя. З огляду на вищевикладене просить стягнути з відповідача в свою користь 40000 грн моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням. Також просив стягнути з відповідача в свою користь 5954 грн судових витрат, які складаються з 704 грн судового збору та 5250 грн витрат на професійну правничу допомогу.
07 липня 2020 року представник позивача ОСОБА_3 уточнила позовні вимоги. Просила суд стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 76 697 грн майнової шкоди, 40 000 грн моральної шкоди та 5954 грн понесених судових витрат у справі.
Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 13 вересня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 73 847,00 грн (сімдесят три тисячі вісімсот сорок сім гривень 00 коп.) майнової шкоди завданої злочином. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 10 000,00 грн (десять тисяч гривень) моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 986,72 грн (дев'ятсот вісімдесят шість гривень 72 коп.) судового збору та 3675,00 грн (три тисячі шістсот сімдесят п'ять гривень 00 коп.) витрат понесених на професійну правничу допомогу адвоката, а всього 4661,72 грн (чотири тисячі шістсот шістдесят одна гривня 72 коп.). У решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 908 грн судового збору.
Позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 76347,00 грн на відшкодування майнової, 40000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, вирішити питання щодо розподілу судових витрат. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, задовольняючи позов частково в розмірі 73 847,00 грн, помилково частково не врахував 2500,00 грн вартості тимчасової конструкції «Меріленд місток», який був встановлений в стоматологічній клініці «Гармонія», що підтверджується товарним чеком від 07.09.2017. Суд помилково двічі вирахував з суми матеріальної шкоди 150,00 грн, витрачені позивачем на видалення залишків кореня, не взявши до уваги квитанцію № 2538 від 14.08.2017, яку видала стоматологічна поліклініка в м. Нововолинську. Судом першої інстанції помилково з суми заявленої матеріальної шкоди 79697,00 грн була вирахувана сума 3760,00 грн витрат на пальне, які суд не взяв до уваги, замість фактично витрачених 3200,00 грн. Таким чином, стягнута сума матеріальної шкоди в розмірі 73 847,00 грн не є математично підтвердженою відповідно до наданих копій товарних чеків, квитанцій. Математично підтверджений розмір витрат на лікування становить 76 347,00 грн. Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_2 10000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, суд не врахував тривалість часу з моменту вчинення неправомірних дій відповідачем (2017 рік), відсутність відшкодування з сторони відповідача станом на 2021 рік, те, що позивачу завдано відповідачем легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я, втрату двох передніх зубів, їх штучне відновлення, зміну звичного способу життя, витрати часу, біль при лікуванні, тобто суд не застосував принцип розумності та справедливості.
Відповідач ОСОБА_2 через свого представника адвоката Шостака В. В. подав відзив на апеляційну скаргу в якому вказує, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у відшкодуванні витрат на пальне в сумі 3200,00 грн, оскільки витрати на пальне не можна віднести до матеріальної шкоди, завданої злочином, позивач не має документального підтвердження того, що йому до місця лікування потрібно було прибувати саме автомобілем, а не рейсовим автобусом. Щодо відшкодування моральної шкоди, то у вироку Нововолинського міського суду Волинської області від 14 лютого 2018 року встановлено, що конфлікт виник раптово на грунті особистих неприязних стосунків. ОСОБА_1 пояснив, що він словесно образив дружину ОСОБА_2 , висловишись, що вона вигулює свою дитину як собачка на повідку, таким чином саме дії ОСОБА_1 , який був у нетверезому стані, призвели до виникнення конфлікту. Згідно ч. 2 ст. 1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого розмір відшкодування зменшується. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Справа розглядається в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи як малозначна відповідно до норм ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
За змістом ч. ч. 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що неправомірними винними діями відповідача ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 заподіяно майнову шкоду, що визначається підтвердженою позивачем вартістю лікування останнього в сумі 73 847,00 грн. Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд врахував обставини вчиненого кримінального правопорушення, ступінь вини відповідача, глибину фізичних та душевних страждань, які поніс позивач внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 і виходячи із меж розумності та справедливості, стягнув з відповідача ОСОБА_2 в користь позивача ОСОБА_1 10 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.
Встановлено з вироку Нововолинського міського суду від 14 лютого 2018 року, що набрав законної сили, що 11 серпня 2017 року близько 17 години ОСОБА_2 , перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_1 , під час словесного конфлікту, що виник раптово на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, бажаючи їх настання, умисно наніс удар кулаком правої руки в ліву частину обличчя потерпілого ОСОБА_1 , від чого останній впав, після чого знову наніс удар кулаком лівої руки в обличчя потерпілого в область верхньої щелепи та удар кулаком правої руки в ніс потерпілому, в результаті чого спричинив тілесні ушкодження у вигляді гематоми лівої орбіти, які згідно висновку судово-медичної експертизи №145 від 22.08.2017 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, та гематоми верхньої губи, травматичного зламу перших зубів зверху, які згідно висновку судово-медичної експертизи №145 від 22.08.2017 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я. Цим вироком суду відповідача ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України і призначено покарання у виді штрафу. З підстав передбачених п. «в» ч.1 ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ст. 1195 ЦК України фізична особа, яка завдала шкоди іншим ушкодженням здоров'я зобов'язана відшкодувати також додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду, тощо.
14 серпня 2017 року у зв'язку з отриманими травмами, позивач ОСОБА_1 звернувся за медичною допомогою в міську стоматологічну поліклініку та був оглянутий лікарем стоматологом ОСОБА_4 , що підтверджено записами в його медичній картці.
14 серпня 2017 року позивач звернувся в стоматологічну клініку «Гармонія» на підтвердження чого надав довідку без дати за підписом лікаря ОСОБА_5 в якій вказано, що загальна вартість виконаного лікування становить: видалення - 150,00 грн; тимчасовий «Меріленд місток» - 2500 грн.
На підтвердження оплати 2500,00 грн надано товарний чек від 07 вересня 2017 року, який не містить даних про платника. Видалення залишку кореня на суму 150 грн не підтверджено належними доказами (відсутній товарний чек та/або акт виконаних робіт).
Суд першої інстанції підставно не взяв до уваги квитанцію № 2538 від 14 серпня 2017 року про сплату позивачем благодійних внесків на суму 150 грн, оскільки ці витрати позивач поніс з власної ініціативи, тобто в добровільному порядку, відтак їх не можна віднести до майнової шкоди завданої неправомірними діями відповідача.
18 квітня 2018 року з метою відновлення втрачених зубів та встановлення двох імплантів, позивач ОСОБА_1 звернувся в стоматологічну клініку «Пародент». В цій медичній установі він узгодив план лікування. Лікування позивача в ТзОВ «Пародент» в період часу з 18 квітня 2018 року по 24 лютого 2020 року та оплату цього лікування ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами:
-копією акту № 239-Ч від 22.05.2018 на суму 31000,00 грн в т. ч. ПДВ 5166,67 грн роботи по якому оплачені наступним:
-копією фіскального чека № 4882 від 18.04.2018 на суму 280,00 грн;
-копією фіскального чека № 4888 від 18.04.2018 на суму 410,00 грн;
-копією фіскального чека № 5284 від 22.05.2018 на суму 600,00 грн (ультразвук. та механічне зняття зубних відкладень 20х10,00=200,00 грн; зняття зубних відкладень техніка Аіr-floow 20х20,00=400,00 грн); Однак, ці послуги не узгоджені планом лікування та не убачається їхній прямий зв'язок з відновленням 2-х зубів.
-копією фіскального чека № 5288 від 22.05.2018 на суму 29710,00 грн;
-копією акту № 387-Ч від 18.03.2019 на суму 685,00 грн в т. ч. ПДВ 114,16 грн, роботи по якому оплачені наступним:
-копією фіскального чека № 10203 від 18.03.2019 на суму 685,00 грн;
-копією акту № 388-Ч від 22.03.2019 на суму 26060,00 грн роботи по якому оплачені наступним:
-копією фіскального чека № 10334 від 22.03.2019 на суму 26060,00 грн;
-копією акту № 893-Ч від 24.02.2020 на суму 14995,00 грн роботи по якому оплачені наступним:
-копією фіскального чека № 18380 від 24.02.2020 на суму 14995,00 грн.
Всього на суму 72740,00 грн.
Також, документально підтверджуються витрати понесені позивачем на проведення лабораторних досліджень всього на суму 1107 грн. Довідкою-скерування лікаря ОСОБА_6 від 18 травня 2018 року обґрунтовується проведення таких досліджень позивачем.
Тобто судом першої інстанції підставно стягнуто 73847,00 грн (72740,00 грн + 1107,00 грн) матеріальної шкоди.
Є правильними висновки суду першої інстанції про те, що витрати на пальне фіскальний чек від 25.04.2018 на суму 520,00 грн, фіскальний чек від 21.05.2018 на суму 520,00 грн, фіскальний чек від 29.05.2018 на суму 520,00 грн, фіскальний чек від 18.03.2019 на суму 560,00 грн, фіскальний чек від 22.03.2019 на суму 560,00 грн, фіскальний чек від 24.02.2020 на суму 520,00 грн жодним чином не підтверджують понесення транспортних витрат позивачем у зв'язку з лікуванням у м. Львові, оскільки крім як чеків, позивач не долучає доказів в обґрунтування використання цього пального саме з ціллю лікування (яким саме транспортим засобом користувався, його середній розхід пального, маршрут до лікувального закладу тощо) та неможливістю доїзду в медичну установу маршрутним транспортом, відтак суд не вбачає підстав для стягнення цих сум з відповідача в користь позивача.
Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, які вона зазнає.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував обставини вчиненого кримінального правопорушення, а саме підстави виникнення конфлікту, ступінь вини відповідача, глибину фізичних та душевних страждань, які поніс позивач внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 і виходячи із меж розумності та справедливості, підставно стягнув з відповідача ОСОБА_2 в користь позивача ОСОБА_1 10 000 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.
Зміст оскаржуваного судового рішення та доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також про невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 13 вересня 2021 року в цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді