СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кп/759/1/21 ун. № 759/3498/15-к
18 листопада 2021 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі суду присяжних:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
судді ОСОБА_2 ;
присяжних: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
при секретарі ОСОБА_6 ,
розглянувши в приміщенні суду під час судового розгляду кримінального провадження за обвинувальним актом стосовно ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 365; ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 258; ч. 4 ст. 41, ст. 340; ч. 4 ст. 41, п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 15, пп. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 2 ст. 262 КК України, ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 365; ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 258; ч. 4 ст. 41, ст. 340; ч. 4 ст. 41, п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, а також за обвинувальними актами в порядку спеціального судового провадження стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які, кожний окремо, обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 365; ч. 4 ст. 41, п. п. 1, 5 та 12 ч. 2 ст. 115; ч. 2 ст. 262 КК України (Пр. № 1кп/759/43/16, ун. № 759/3498/15к, 01.08.2014р. внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014000000000709) та ОСОБА_11 , який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 365; ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 258; ч. 4 ст. 41, ст. 340; ч. 4 ст. 41, п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 1 ст. 263 КК України, клопотання сторони захисту про забезпечення участі обвинувачених під час судового розгляду шляхом відео конференції, а також допит свідків в режимі відео конференції,
сторони: прокурори ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , обвинувачені та цивільні відповідачі ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , їх захисники - ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ; інші учасники: потерпілі ОСОБА_23 та інші (всього 181 особа); представники потерпілих ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та інші; цивільні позивачі ОСОБА_26 та інші (всього 74); представники цивільних відповідачів ГУ МВС України в м. Києві та ГУ НП в м. Києві - ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , а МВС України - ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 ; третя особа, що не заявляє самостійних вимог - Державна Казначейська служба України (ЄДРПОУ 37567646), -
Сторона захисту подала клопотання про забезпечення участі обвинувачених ОСОБА_33 , ОСОБА_34 та ОСОБА_35 під час судового розгляду шляхом відео конференції, посилаючись при цьому на правила ст. 336 КПК України, а також на правові позиції касаційного суду як правову підставу для задоволення поданого клопотання.
Також, сторона захисту подала клопотання про допит свідків ОСОБА_36 , ОСОБА_37 та ОСОБА_38 в режимі відео конференції.
У судовому засіданні сторона захисту повністю підтримала вказані клопотання і просила їх задовольнити з підстав в них наведених.
Сторона обвинувачення та присутня представник потерпілих - ОСОБА_39 заперечували проти задоволення цих клопотань, вважаючи безпідставним клопотання стосовно осіб, щодо яких здійснюється спеціальне судове провадження, а також щодо осіб, про допит яких суд вже приймав відповідні рішення.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, проаналізувавши доводи поданих клопотань, суд присяжних виходить з такого.
Що стосується клопотання про забезпечення участі обвинувачених ОСОБА_33 , ОСОБА_34 та ОСОБА_35 під час судового розгляду у формі дистанційного судового провадження.
Згідно з ухвалою суду присяжних від 02 червня 2021 року стосовно обвинувачених ОСОБА_33 , ОСОБА_34 та ОСОБА_35 здійснюється спеціальне судове провадження в порядку ч. 3 ст. 323 КПК України.
Процедура здійснення такого судового провадження за відсутності обвинувачених (in absentia) неминуче припускає відступ від окремих загальних правил кримінального процесу, зокрема, про обов'язкову участь в судовому засіданні обвинуваченого. Вимушений характер таких особливостей у даному випадку обумовлений конкретними легітимними за внутрішнім та міжнародним правом причинами - переховування обвинуваченого від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, що за будь-яких умов не можна визнати поважною причиною (п. 1 ч. 1 ст. 336 КПК України) чи іншою достатньою підставою для неприбуття до суду (п. 5 ч. 1 ст. 336 КПК України).
Згідно з правилами ч. 1 ст. 336 КПК України судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції (дистанційне судове провадження) виключно у разі: 1) неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров'я або з інших поважних причин; 2) необхідності забезпечення безпеки осіб; 3) проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого; 4) необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження; 5) наявності інших підстав, визначених судом достатніми.
Як випливає з обставин даного судового провадження, жодна з вказаних умов у даному випадку відсутня, а підстави для постановлення вказаної ухвали суду присяжних про спеціальне судове провадження існувати не перестали.
Зважаючи на викладене, відсутні правові підстави для забезпечення участі обвинувачених ОСОБА_33 , ОСОБА_34 та ОСОБА_35 під час судового розгляду у дистанційному судовому провадженні, а тому клопотання захисту задоволенню не підлягає.
До того ж у згаданій ухвалі суду присяжних від 02 червня 2021 року аналогічне клопотання вже було предметом розгляду і також залишено без задоволення.
Натомість, суд присяжних створюючи всі наявні, хоча і не з достатньою повнотою формалізовані у законі можливості для того, щоб кожний з обвинувачених мав право при розгляді пред'явленого йому кримінального обвинувачення як мінімум на таку гарантію - право бути вислуханим з приводу висунутого обвинувачення, за власною ініціативою вважає за необхідне надати стороні захисту таку можливість згідно із встановленим порядком дослідження доказів на стадії допиту обвинувачених.
Оскільки суд не наділений правом визначати стороні захисту спосіб, у якій вона може забезпечити зв'язок із обвинуваченими, які перебувають у розшуку, тому залишає вирішення цього питання на розсуд сторони захисту, тим самим не створюючи штучні перешкоди для реалізації нею своїх повноважень.
Що стосується клопотання про допит свідків ОСОБА_36 , ОСОБА_37 та ОСОБА_38 в режимі відео конференції.
Згідно з ухвалою суду присяжних від 19 грудня 2017 року клопотання захисту про допит свідків ОСОБА_40 та ОСОБА_41 в порядку міжнародної правової допомоги шляхом проведення відеоконференції з території іншої держави було задоволено із покладенням обов'язку на сторону захисту забезпечити явку до компетентного органу вказаних свідків.
Приймаючи таке рішення та встановлюючи для його реалізації розумний час, суд присяжних, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами провадження їхніх процесуальних прав та виконання обов'язків, в тому числі і щодо збирання, подання та оцінки доказів. Однак, вказане рішення суду залишилося без виконання у зв'язку із поданням з боку цих осіб недостовірної інформації про місце їх перебування на час звернення до суду.
Ухвалами суду присяжних від 19 березня та 18 квітня 2019 року лише з вказаних підстав повторне клопотання захисту про допит свідка ОСОБА_41 , а також з наведенням інших мотивів і таке клопотання про допит свідків БЕЖИТАШВИЛИ та БАДЖАЛАДЗЕ в порядку міжнародної правової допомоги шляхом проведення відеоконференції з території іншої держави - залишено без задоволення.
Як видно з поданих на даний час разом з повторним клопотанням захисту документів, свідки ОСОБА_36 , ОСОБА_37 та ОСОБА_38 були допитані під час досудового розслідування у межах кримінального провадження ЄРДР № 12014100100001455 від 16 лютого 2014 року за зверненням Генеральної прокуратури України в порядку надання міжнародної правової допомоги компетентними органами Республіки Білорусь - наявні протоколи допитів вказаних свідків, відеозаписи та стенограми цих допитів.
Отже, до суду у даному випадку подані матеріали міжнародної правової допомоги про виконання допиту свідка ОСОБА_41 ( ОСОБА_42 ), що було предметом обговорення суду присяжних в ухвалі від 19 грудня 2017 року.
Згідно з листом Генеральної прокуратури Республіки Білорусь від 29 травня 2020 року та Офісу Генерального прокурора від 17 липня 2020 року вказані компетентні органи (запитувана та запитуюча сторони відповідно) досягнули домовленості про можливість використання матеріалів виконаного міжнародного правового запиту, а саме, протоколів допитів вказаних свідків, відеозаписів та стенограм цих допитів в інших кримінальних провадженнях, предметом яких є схожі факти (масовий розстріл людей на вул. Інститутська в м. Києві під час акцій протесту 20 лютого 2014 року), чим дотримано умови передбачені ч. 1 ст. 553 КПК України, за якою докази та відомості, одержані від запитуваної сторони в результаті виконання запиту про міжнародну правову допомогу, можуть бути використані лише у кримінальному провадженні, якого стосувався запит, крім випадків, коли досягнуто домовленості про інше із запитуваною стороною.
Згідно із загальними засадами кримінального провадження (ч. 2 ст. 23 КПК України) суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, у випадках, передбачених цим Кодексом.
Так, за правилами ч. 2 ст. 550 КПК України, які відіграють роль спеціальних у регулюванні питання доказової сили відомостей, які містяться в матеріалах, отриманих у результаті виконання дій, передбачених у запиті про міжнародне співробітництво, органами іноземної держави та за процедурою, передбаченою законодавством запитуваної держави, такі відомості не потребують легалізації і визнаються національним судом України, як запитуючої сторони, допустимими, якщо під час їх отримання не було порушено засади справедливого судочинства, права людини і основоположні свободи.
Таким чином, суд присяжних, створюючи належні умови для реалізації стороною захисту своїх прав щодо збирання доказів вважає за необхідне на стадії доповнень частково задовольнити вказане клопотання захисту, а саме, в частині визнання прийнятними матеріалів допиту свідка ОСОБА_41 одо подій 20 лютого 2014 року, оскільки такі відомості не потребують легалізації і можуть бути визнані судом допустимими, якщо під час їх отримання не було порушено засади справедливого судочинства, права людини і основоположні свободи. Зважаючи на це, належить розпочати процедуру відкриття вказаних матеріалів, які мають статус додаткових, в порядку ч. 11 ст. 290 КПК України.
В іншій частині заявлене клопотання захисту про допит свідків задоволенню не підлягає, оскільки по суті є проявом збору нових доказів на підтвердження чи спростування показань свідка ОСОБА_43 , допит якого в режимі відео конференції втратив свою актуальність у зв'язку із прийнятим судом присяжних рішенням. Крім того, суд присяжних вкотре наголошує, що його завданням не може бути і не є встановлення та збір свідчень від всіх можливих учасників подій 20 лютого 2014 року в центральній частині міста Києва, кількість яких перевищує тисячі, а список - не є визначеним, суд оцінює на предмет доведеності вже висунуте обвинувачення чітко визначеному колу конкретних осіб.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 336, 369-372 КПК України, суд присяжних, -
Клопотання сторони захисту про забезпечення участі обвинувачених ОСОБА_33 , ОСОБА_34 та ОСОБА_35 під час даного судового розгляду шляхом відео конференції (дистанційне судове провадження) - залишити без задоволення.
Надати стороні захисту можливість згідно із встановленим порядком дослідження доказів на стадії допиту обвинувачених реалізувати право обвинувачених ОСОБА_33 , ОСОБА_34 та ОСОБА_35 за їх бажанням надати показання суду з приводу висунутого обвинувачення у будь-якій прийнятній для вказаних осіб та їх захисників спосіб звернення до суду, в тому числі з використанням будь-яких технічних засобів дистанційного відео зв'язку за умов можливості їх ідентифікації.
Клопотання сторони захисту про допит свідків ОСОБА_36 , ОСОБА_37 та ОСОБА_38 в режимі відео конференції - задовольнити частково.
Розпочати процедуру відкриття матеріалів виконаного міжнародного правового запиту, а саме, протоколу допиту свідка ОСОБА_37 , відеозапису та стенограми цього допиту, предметом яких є масовий розстріл людей на вул. Інститутська в м. Києві під час акцій протесту 20 лютого 2014 року, які мають статус додаткових, в порядку ч. 11 ст. 290 КПК України.
В іншій частині клопотання захисту про допит вказаних свідків - залишити без задоволення.
Ухвала суду присяжних окремому оскарженню не підлягає
ПРИСЯЖНІ: ОСОБА_44 ,
ОСОБА_45 ,
ОСОБА_46 ;
СУДДІ: ОСОБА_47 ,
ОСОБА_48