04.10.2021 Справа № 756/9028/20
Справа № 756/9028/20
Провадження 2/756/1307/21
4 жовтня 2021 року Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Жука М.В.,
при секретарі Шершньові В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
В обґрунтування позову зазначає, що 28.06.2017 року між нею та ОСОБА_2 укладений договір позики, за яким вона надала ОСОБА_2 у борг грошові кошти у розмірі 47 490 доларів США, які він зобов'язався повернути через шість місяців. В подальшому сума позики була збільшена та вона передала ОСОБА_2 ще грошові кошти у розмірі 44 990 доларів США.
Оскільки ОСОБА_2 за договором позики від 28.06.2017 року повернув лише 11 500 доларів США, а за договором позики від 28.12.2017 року - 34 500 доларів США, залишок неповернутих коштів становить 31 000 доларів США, від повернення решти боргу він ухиляється, ОСОБА_1 просить суд стягнути на її користь з відповідача 860 870 грн. 00 коп. заборгованості за договором позики.
У поданому відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на його безпідставність, оскільки 28.06.2017 року та 28.12.2017 року ОСОБА_1 йому грошові кошти не передавала, в цей час він перебував за кордоном. Розписки він писав на підтвердження існування його боргових зобов'язань, що виникли раніше.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник позовні вимоги підтримали, позов просили задовольнити у повному обсязі, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини.
У судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник просили у позові відмовити, посилаючись на його безпідставність.
Заслухавши пояснення учасників процесу, показання свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами та показаннями свідків (п.п. 1 та 2 ч. 2 ст. 76 ЦПК України).
Судом установлено, що за змістом розписки від 28.06.2017 року ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_1 47 490 доларів США строком на шість місяців, які зобов'язався виплатити частинами протягом указаного строку. Також цією розпискою ОСОБА_2 підтверджує наявність спірної заборгованості по взаємовідносинам сторін за 2015 рік, що підлягає перерахунку після надання сторонами розписок про отримання грошових коштів (а.с. 18).
За змістом розписки від 28.12.2017 року ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_1 44 990 доларів США строком на шість місяців. Також цією розпискою він підтверджує наявність незясованой заборгованості по взаєморозрахункам між сторонами за 2014 та 2015 роки, яка підлягає перегляду після надання сторонами розписок про отримання коштів (а.с. 20).
Після тексту розписки ОСОБА_2 від 28.12.2017 року, а також на її зворотному боці містяться відмітки ОСОБА_1 про отримання коштів 14.06.2018 року у сумі 10 000 доларів США, 28.12.2017 року - 3 000 доларів США, 27.07.2018 року - 3 000 доларів США, 28.12.2018 року - 3 000 доларів США та 5 000 доларів США, 11.10.2018 року - 8 500 доларів США та 01.12.2018 року 2 000 доларів США (а.с. 19, 20).
Тобто за розписками ОСОБА_1 , ОСОБА_2 повернуто їй борг у сумі 34 500 доларів США (10 000 + 3 000 + 3 000 + 3 000 + 5 000 + 8 500 + 2 000).
Крім того, у судовому засіданні ОСОБА_2 , допитаний у якості свідка надав показання про те, що у серпні та вересні 2017 року перерахував у рахунок погашення боргу ОСОБА_1 відповідно 1 500 та 1 000 доларів США.
Як вбачається із письмової заяви ОСОБА_1 вона визнає, що 19.08.2017 року ОСОБА_2 перерахував їй 1 500 доларів США, а 05.09.2017 року - 1 000 доларів США (а.с. 224).
Таким чином, обставини повернення ОСОБА_2 позивачці 2 500 доларів США сторонами визнаються, а тому відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягають.
Як вбачається з відміток у паспорті ОСОБА_2 для виїзду за кордон у червні та грудні 2017 року він перебував за межами України (а.с. 143-159).
Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні надала показання про те, що ОСОБА_1 знає десь з 1993-1995 років, була її сусідкою. З ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі 27 років, шлюб розірваний минулого року. ОСОБА_2 брав у борг грошові кошти на будівництво значно раніше за написання боргових розписок. Розписку датовану 28.06.2017 року ОСОБА_2 передав із-за кордону поштою та вона відвезла її ОСОБА_1 . Оскільки зміст цієї розписки ОСОБА_1 не влаштував, ОСОБА_2 написав та передав через неї ще одну розписку датовану 28.12.2017 року.
Допитаний у судовому засіданні у якості свідка відповідач ОСОБА_2 надав суду аналогічні показання щодо обставин написання та передачі ОСОБА_1 боргових розписок від 28.06.2017 року та від 28.12.2017 року.
Показання свідка ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_2 в частині обставин складення спірних боргових розписок суд не зважаючи на те, що вони перебували у шлюбі, сприймає, як правдиві, оскільки вони в цілому узгоджуються між собою та дослідженими письмовими доказами по справі.
До показань свідка та відповідача ОСОБА_2 в частині повернення позики у повному обсязі суд ставиться критично та не бере їх до уваги при вирішенні спору, оскільки ці показання не підтверджуються будь якими іншими об'єктивними доказами.
За змістом п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є добросовісність учасників цивільних правовідносин.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 1 ст. 11 ЦК України).
Як встановлено ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, у встановлений строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Відповідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики, одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Враховуючи, що у судовому засіданні на підставі досліджених доказів установлено, що ОСОБА_2 склав розписки від 28.06.2017 року та від 28.12.2017 року зміст яких свідчить про одержання від ОСОБА_1 в борг грошових коштів, які зобов'язався повернути, а також неодноразово здійснював платежі в рахунок погашення заборгованості, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли договірні правовідносини, що виникли з укладеного між ними договору позики.
За встановлених обставин суд критично оцінює доводи ОСОБА_2 про те, що грошові кошти за борговими розписками йому ОСОБА_1 в позику не надавались, оскільки це спростовується матеріалами справи.
При цьому, суд вважає, що розписки ОСОБА_2 від 28.06.2017 року та від 28.12.2017 року не є доказом існування окремих договорів позики, а складені на підтвердження існування одного боргового зобов'язання відповідача перед ОСОБА_1 .
Так розпискою від 28.06.2017 року ОСОБА_2 підтвердив наявність у нього боргу перед ОСОБА_1 в сумі 47 490 доларів США, після чого повернув їй двома грошовими переказами 2 500 доларів США, а 28.12.2017 року склав нову розписку на суму 44 990 доларів США, тобто з урахування повернутої заборгованості (47 490 - 2 500).
Таким чином, з урахуванням повернутої суми боргу у розмірі 34 500 доларів США залишок заборгованості ОСОБА_2 за договором позики становить 10 490 доларів США (44 990 - 34 500)
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Як роз'яснено у абз. 2 п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.
Враховуючи, що ОСОБА_1 порушено вимогу про стягнення заборгованості за договором позики предметом якої є іноземна валюта в національній валюті, під час розгляду справи установлено, що залишок неповернутого боргу становить 10 490 доларів США, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позову ОСОБА_1 та стягнення з ОСОБА_2 цієї заборгованості, що за курсом НБУ станом на день вирішення справи, що становить 279 138 грн. 90 коп. (10 490 х 26,61).
Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати у виді судового збору підлягають стягненню на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 133, 141, 209, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 279 138 грн. 90 коп. заборгованості за договором позики, 2 791 грн. 38 коп. судового збору, а всього 281 930 (двісті вісімдесят одна тисяча дев'ятсот тридцять) грн. 28 коп.
В решті вимог позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції в тридцятиденний строк з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя