Справа №:755/17175/21
Провадження №: 2/755/8077/21
"18" листопада 2021 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Гаврилова О.В. вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , в інтересах якої діє опікун ОСОБА_4 , про зміну строку стягнення аліментів,-
До Дніпровського районного суду м. Києва звернулись позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 , в інтересах якої діє опікун ОСОБА_4 , про зміну строку стягнення аліментів.
Згідно заявлених вимог, позивачі просили суд: «звільнити суд від обов'язку отримання матір пожиттєво згідно до рішення Дніпровського районного суду міста Києва, (суддя
Чех Н.А.) у цивільній справі №755/2565/17 за позовом ОСОБА_4 , яка дії в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення аліментів і додаткових витрат позовні вимоги задоволені частково та стягнуто з відповідачів аліменти на користь позивача-опікуна на утримання недієздатної матері ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частини всіх доходів, починаючи з 14.02.2017 р. пожиттєво (довічно); відмінити стягнення аліментів з позивача ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) і ( ОСОБА_2 ) на утримання недієздатної матері ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/6 частини всіх доходів до 1/10 частини всіх доходів на строк не більше трьох років».
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 01 листопада 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків не більше ніж десять днів з дня отримання копії ухвали.
В ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху вказувалось на те, що позивачами не сплачено в повному обсязі судовий збір та позовні вимоги не відповідають положенням ч.3 ст.175 ЦПК України. Зазначалось, що перша вимога викладена позивачами як «звільнити суд від обов'язку отримання матір пожиттєво згідно до рішення Дніпровського районного суду міста Києва, (суддя Чех Н.А.) у цивільній справі №755/2565/17 за позовом ОСОБА_4 , яка дії в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення аліментів і додаткових витрат позовна вимоги задоволені частково та стягнуто з відповідачів аліменти на користь позивача-опікуна на утримання недієздатної матері ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частини всіх доходів, починаючи з 14.02.2017 р. пожиттєво (довічно)», проте позивачі не наділені правом вимоги про звільнення суду від будь-якого обов'язку. Друга вимога викладена позивачами як «відмінити стягнення аліментів з позивача ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) і ( ОСОБА_2 ) на утримання недієздатної матері ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/6 частини всіх доходів до 1/10 частини всіх доходів на строк не більше трьох років» та фактично містить одночасно суперечливі вимоги: відміну стягнення аліментів та зменшення розміру. Крім того перша та друга вимоги позову не узгоджувались між собою та суперечили одна іншій.
З метою усунення недоліків позовної заяви, позивачам було запропоновано подати до суду позовну заяву в новій редакції з урахуванням наведених в даній ухвалі недоліків щодо її змісту, конкретизувавши позовні вимоги та викласти їх у спосіб, що забезпечить поновлення прав позивачів та у спосіб, передбачений законом. Кожен позивач мав долучити оригінал платіжного документа про сплату судового збору за вимогами немайнового характеру в розмірі 1 816,00 грн (з урахуванням сплаченої позивачами суми судового збору в розмірі 980,00 грн).
Копію зазначеної ухвали суду позивачем ОСОБА_2 отримано 05 листопада
2021 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
12 листопада 2021 року копію зазначеної ухвали суду позивачами отримано особисто, що підтверджується відповідною розпискою.
15 листопада 2021 року позивачі подали до суду заяву, до якої долучили позовну заяву в новій редакції та квитанцію про сплату судового збору в розмірі 908,00 грн.
Згідно заявлених вимог, викладених у позовній заяві в новій редакції, позивачі просять суд: «роздивитись рішення про утримання матір пожиттєво згідно до рішення Дніпровського районного суду міста Києва, (суддя Чех Н.А.) у цивільній справі №755/2565/17 згідно ст. СК України 204 Дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялись від виконання своїх батьківських обов'язків. Встановити строк не більше трьох років стягнення аліментів з позивача ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) і ( ОСОБА_2 ) на утримання недієздатної матері ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а не строк (пожиттєво)».
Таким чином, позовні вимоги залишились не конкретизованими, такими що суперечить одна одній та суперечать положенням ст. 5 ЦПК України.
Отже, позивачами прогнівана вимога суду щодо конкретизації позовних вимог та викладення їх у спосіб, що забезпечить поновлення прав позивачів та у спосіб, передбачений законом.
Крім того, позивачами судовий збір не доплачено в розмірі, визначеному законом та вказаному в ухвалі суду.
Судом при постановленні даної ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить із того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. (Рішення Суду у справі Жоффрделя Прадель проти Франції від 16.12.1992 р., (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).
З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до змісту ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи, що недоліки позовної заяви, викладені в ухвалі Дніпровського районного суду м. Києва від 01 листопада 2021 року, позивачами в повному обсязі не усунуті, суд убачає визначені законом підстави для повернення позовної заяви позивачам.
Згідно ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 8, 14, 175, 177, 185, 258-261, 352-354 ЦПК України, суддя -
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , в інтересах якої діє опікун ОСОБА_4 , про зміну строку стягнення аліментів - повернути позивачам.
Роз'яснити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: