Справа № 755/15396/21
Провадження №: 3/755/8131/21
"17" листопада 2021 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Старовойтова С.М., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Управління патрульної поліції в м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,
ОСОБА_1 03 вересня 2021 року о 08 годин 45 хвилин, керуючи транспортним засобом «Daewoo Lanos», державний номер НОМЕР_1 , по вул. Микільсько-Слобідська в місті Києві, не надав перевагу в русі, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Fiat 500», державний номер НОМЕР_2 , чим заподіяв транспортним засобам пошкодження.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 10.3 Правил дорожнього руху України.
В судові засідання, призначені на 23.09.2021 року, 29.09.2021, 17.11.2021 року ОСОБА_1 не з'явився, повідомлявся належним чином, однак 17.11.2021 року через канцелярію Дніпровського районного суду м. Києва подав клопотання, в якому просив про перенесення розгляду адміністративного матеріалу відносно нього на іншу дату, у зв'язку із його хворобою, проте підтверджуючих доказів суду не надав.
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суд при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
В той же час, Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Заборона зловживання правом знайшла своє закріплення у статті 17 Конвенції, згідно якої жодне з положень Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Враховуючи зазначене суд, вважає, що ОСОБА_1 зловживає своїм процесуальним правом з метою затягнути розгляд справи, уникнути адміністративної відповідальності, а тому вважає за можливе розглянути справу у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, схему ДТП, письмові пояснення учасників ДТП, приходить до висновку, що в діях водія ОСОБА_1 , вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
За таких обставин, відповідно до ст. 33 КУпАП, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь її вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, суд вважає, що на неї має бути накладено стягнення у виді штрафу.
Крім того, згідно ст. 40? КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку його накладено у розмірі визначеному ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року (зі змінами і доповненнями).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 40?, 124, 252, 283-285, 289, 291, 294 КУпАП, суд, -
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що на день винесення постанови становить 454 гривень.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її винесення через Дніпровський районний суд м. Києва.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.
Суддя: