17.11.2021
Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 553/2070/21
Провадження № 1-кп/553/215/2021
17 листопада 2021 року м.Полтава
Ленінський районний суд м.Полтави у складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_5 , її захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021170460000200 від 08.05.2021 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,
На розгляді Ленінського районного суду м.Полтави знаходиться згадане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
В межах даного кримінального провадження до обвинуваченої застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Ухвалою Ленінського районного суду м.Полтави від 28.09.2021, застосований до обвинуваченої ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжений на строк до 27.11.2021 включно.
В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченій, яке вмотивовано наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які продовжують існувати, та неможливістю застосування інших більш м'яких запобіжних заходів.
Копія письмового клопотання про продовження строку запобіжного заходу із детальним обґрунтуванням наявності вказаних ризиків була вручена обвинуваченій та її захиснику.
Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні клопотання прокурора підтримав повністю.
Обвинувачена ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора заперечувала та прохала змінити застосований до неї запобіжний захід на домашній арешт.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_6 у задоволенні клопотання прокурора прохала відмовити та звернулась до суду із письмовим клопотанням про зміну запобіжного заходу.
Клопотання захисника вмотивовано тим, що до обвинуваченої застосовано запобіжний захід 09.05.2021 і з цього часу остання утримується під вартою. Починаючи з 04.08.2021 кримінальне провадження розглядається в суді і наразі докази судом не досліджені. Ризики наголошені стороною обвинувачення не підтверджені, при цьому обвинувачена не має наміру переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчиняти інші злочини. Обвинувачена має постійне місце проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, їй рекомендоване оперативне лікування і сама лише тяжкість інкримінованого злочину не може бути підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За посиланням сторони захисту достатнім та ефективним заходом забезпечення кримінального провадження буде застосування до обвинуваченої домашнього арешту у період з 21 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв.
Обвинувачена клопотання свого захисника підтримала повністю та звернулась до суду із самостійним усним клопотанням про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.
Потерпілий проти клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу заперечив.
Прокурор прохав у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу відмовити, посилаючись на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Вирішуючи заявлені клопотання, з'ясувавши позиції учасників судового провадження, суд вказує, що у відповідності до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Водночас, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців (ч.3 ст.331 КПК України).
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який відповідно до ст.183 КПК України може бути застосований, зокрема, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, серед іншого, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення тощо.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Згідно положень п."С" ст.5 вказаної Конвенції, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177,178,183 КПК України.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази, обставини, які свідчать, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор і недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченої, на які посилається прокурор, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Встановлені судом обставини свідчать про те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке згідно із положенням ст.12 КК України віднесене до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше 10 років, вона обвинувачується у вчиненні насильницького злочину від якого настали невідворотні наслідки у виді смерті людини, у зв'язку з чим даному злочину притаманний високий ступінь суспільної небезпеки. При цьому більшість свідків у кримінальному провадженні є рідними та близькими обвинуваченої, частина яких судом ще не допитана.
З огляду на вищенаведене, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у разі доведення винуватості, її вік, репутацію, майновий стан, процесуальну поведінку під час розгляду справи, суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про наявність підстав стверджувати, що перебуваючи на волі вона може ухилятись від суду, незаконно впливати на свідків, з метою зміни їх показів на свою користь та вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Сам факт перебування обвинуваченої в умовах ізоляції певний період часу не свідчить про те, що ризики, передбачені ст.177 КПК України зменшились чи відпали, і більш м'який запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої.
Наведені стороною захисту обґрунтування клопотання, на думку суду, не є достатніми підставами для зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на інший більш м'який, в тому числі домашній арешт.
При цьому суд вказує, що згідно із відомостями наданими медичною частиною №23 стан здоров'я обвинуваченої є задовільним, остання перебуває під динамічним наглядом і оперативне лікування ОСОБА_5 рекомендоване у плановому порядку.
З огляду на викладене, з урахуванням того, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення насильницького характеру у відношенні до особи похилого віку, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченій у разі доведення її винуватості, віку, міцності соціальних зв'язків в місці проживання, репутації, майнового стану, та оцінюючи встановлені обставини у сукупності, суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про те, що ризики визначені ст.177 КПК України, не зменшились і продовжують існувати, й інший, більш м'який запобіжний захід, є недостатнім для запобігання встановленим ризикам та не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої, тому доходить висновку про відсутність підстав для зміни застосованого до обвинуваченої запобіжного заходу та необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів без визначення застави.
Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
У відповідності до ч.4 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів тощо.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.318,331 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу задовольнити.
Продовжити застосований до обвинуваченої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк шістдесят днів, до 15 січня 2022 року включно.
У задоволенні клопотання захисника та обвинуваченої про зміну запобіжного заходу відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, в той самий строк з моменту вручення йому копії судового рішення.
Суддя
Ленінського районного суду м.Полтави ОСОБА_1