10.11.2021 Справа №607/16030/21
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Герчаківської О. Я.,
з участю секретаря судового засідання Киреньки Г. Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних у регламентною виплатою,
Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних у регламентною виплатою.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29 червня 2020 року о 17 год. 30 хв. в м. Тернополі по вул. Слівенській, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом «Nissan Vanette», д.н.з. НОМЕР_1 , не був достатньо уважний, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом «Subaru Forester», д.н.з. НОМЕР_2 , який був припаркований. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 липня 2020 року у справі № 607/11104/20 відповідача визнано винним вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 липня 2020 року у справі № 607/11120/20, якою відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, було залишено без змін. Згідно з постановами, на підставі досліджених доказів судом встановлено, що водій автомобіля «Nissan Vanette», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 2.3 «б», п.п.2.10 «а», п.п.12.1 та п.п.13.3 Правил дорожнього руху України, що призвело до ДТП.
Огляд пошкодженого транспортного засобу проведено 02 вересня 2020 року. Згідно з висновками звіту про оцінку автомобіля «Subaru Forester», д.н.з. НОМЕР_2 , від 15 вересня 2020 року вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників автомобіля без включення в розрахунку ПДВ складає 20 742,82 грн. Вартість такого дослідження, щодо визначення розміру збитків становила 1 330,00 грн. Зазначена шкода, у визначеному спеціалістом розмірі, потерпілій особі особисто винуватцем ДТП відшкодована не була.
Тому 06 серпня 2020 року власник пошкодженого автомобіля з метою отримання відшкодування збитків, на виконання вимог ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), звернувся до МТСБУ з відповідною заявою. На момент ДТП власник автомобіля «Subaru Forester», д.н.з. НОМЕР_2 , мав чинний договір ОСЦПВ. Договірних зобов'язань між МТСБУ, потерпілою особою та відповідачем не виникало.
Згідно з повідомленням про ДТП, довідкою про обставини ДТП від НПУ та інформацією наявною в Централізованій базі даних МТСБУ винуватець ДТП ОСОБА_2 керував автомобілем засобом «Nissan Vanette», д.н.з. НОМЕР_1 , без полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
У зв'язку з настанням події, передбаченої п.п. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону, МТСБУ 16 жовтня 2020 pоку здійснило виплату відшкодування потерпілій особі в розмірі 20 742,82 грн за шкоду заподіяну в результаті пошкодження транспортного засобу потерпілого. Відповідно до ст. 1191 ЦК України та п.п. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону, після проведення виплати потерпілій особі у МТСБУ виникло право зворотної вимоги до відповідача. Тобто, позивач набув право вимоги, яке потерпіла особа ОСОБА_3 мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки. МТСБУ направляло відповідачу лист-претензію щодо компенсації витрат в добровільному порядку, однак відповіді відповідач на вказаний лист на надіслав, як і не здійснював жодних перерахунків на реквізити позивача.
Оскільки відповідач витрати в добровільному порядку не відшкодував, МТСБУ було змушене звернутися за наданням правової допомоги для стягнення понесених витрат в судовому порядку, і, як наслідок, понесло додаткові витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги у розмірі 2 335 грн.
На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь МТСБУ кошти в розмірі понесених витрат: 20 742,82 грн - регламентована виплата МТСБУ; 1330,00 грн - витрати, пов'язані зі встановлення вартості відновлювального ремонту; 2 335,00 грн - витрати на правову допомогу та 2 270,0 грн сплаченого судового збору.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 вересня 2021 року відкрито провадження в справі за позовом МТСБУ до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних у регламентною виплатою. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача МТСБУ в судове засідання не з'явився, надіслав на електронну адресу суду заяву, у якій просив суд розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав, щодо заочного розгляду справи не заперечив.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, відзиву на позовну заяву не надав суду. Тому суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів із винесенням заочного рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги з наступних підстав.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 липня 2020 року у справі № 607/11104/20 встановлено, що 29 червня 2020 року о 17 год. 30 хв. в м. Тернополі по вул. Слівенській, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки «Nissan Vanette», державний номерний знак НОМЕР_1 , не був достатньо уважний, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом марки «Subaru Forester», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який був припаркований та після вчинення ДТП, до якого він був причетний, місце події залишив, чим порушив п.п. 2.3.б., 2.10.а, 13.3 Правил дорожнього руху України. Внаслідок чого дані автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками та згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 29.06.2020р. серії ДПР18 №423469 притягується до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП. Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в користь держави в розмірі 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 255 гривень в дохід держави.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 липня 2020 року № 607/11120/20 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, якою останнього визнано винним, залишено без змін.
Відповідно положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Як вбачається з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого 09 липня 2019 року, транспортний засіб Subaru Forester, р.н. НОМЕР_2 належить ОСОБА_3 .
Станом на 29 червня 2020 року вказаний автомобіль був застрахований на підставі поліса № АО6149607 у АТ «СГ «ТАС».
Поліс на транспортний засіб № НОМЕР_1 не знайдено.
06 серпня 2020 року ОСОБА_3 звернувся до МТСБУ із заявою, у якій просив відшкодувати шкоду, заподіяну в результаті ДТП, яка мала місце 29 червня 2020 року о 17 год. 30 хв. в м. Тернополі по вул. Слівенській за участю автомобіля «Nissan Vanette», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля «Subaru Forester», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , яка полягає у пошкодженні останнього автомобіля.
06 серпня 2020 року ОСОБА_3 звернувся до МТСБУ із повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, у якому повідомив, що 29 червня 2020 року о 17 год. 30 хв. в м. Тернопіль на вул. Слівенській на його припаркований автомобіль «Subaru Forester», реєстраційний номер НОМЕР_2 було здійснено наїзд з пошкодженнями лівої частини авто, винуватець покинув місце ДТП. ОСОБА_4 .
Згідно специфікації замовлення № 96907, електронного повідомлення № 000494, ОСОБА_5 повідомляла ОСОБА_1 про те, що 02 вересня 2020 року об 11 год. 00 хв. за адресою вул. Танцорова, 51/607, м. Тернопіль відбудеться огляд транспортного засобу Subaru Forester, НОМЕР_2 .
02 вересня 2020 року складено протокол огляду транспортного засобу Subaru Forester, н.з. НОМЕР_2 . Під час складання вказаного акту був присутній власник ОСОБА_3 .
Із звіту про оцінку автомобіля Subaru Forester, реєстраційний номер НОМЕР_2 , виготовленого 02 вересня 2020 року суб'єктом оціночної діяльності, приватним підприємцем ОСОБА_5 вбачається, що ринкова вартість (С) автомобіля Subaru Forester, реєстраційний номер НОМЕР_2 складає: 297885,06 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля Subaru Forester, реєстраційний номер НОМЕР_2 з включенням в розрахунку ПДВ, складає: 25 496,22 грн. Вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного складників автомобіля Subaru Forester, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з включенням в розрахунку ПДВ складає: 21128,93 грн. Вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного складників автомобіля Subaru Forester, реєстраційний номер НОМЕР_2 , без включення в розрахунку ПДВ складає: 20742,82 грн. Коефіцієнт фізичного зносу (Ез) автомобіля Subaru Forester, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає: 0,6534.
Із рахунку-фактури № 29 від 15 вересня 2020 року вбачається, що постачальником ФОП ОСОБА_5 надано одержувачу МТСБУ послуги: огляд автомобіля Subaru Forester, реєстраційний номер НОМЕР_2 , Справа № 69789 - 300,00 грн; Визначення розміру завданих збитків автомобіля Subaru Forester, реєстраційний номер НОМЕР_2 - 800,00 грн; Виїзд на місце огляду ТЗ в межах міста - 100,00 грн; Виклик зацікавлених сторін - 130,00 грн; Всього на суму без ПДВ - 1 330,00 грн.
Додаток до договору № 20/008 від 01 січня 2020 року - акт виконаних робіт відповідно до листа МТСБУ № 3.1-02/69789/вих./3 від 27 серпня 2020 року по справі МТСБУ № 69789 складено про те, що замовник МТСБУ прийняв, а ФОП ОСОБА_5 виконала наступні роботи: огляд ТЗ з фото фіксацією, визначення розміру збитків, нанесених власнику ТЗ та передала звіт про оцінку автомобіля.
Згідно платіжного доручення № 2543342 від 21 жовтня 2020 року МТСБУ переказало на рахунок ФОП ОСОБА_5 1 330,00 грн, призначення платежу: оплата послуг аваркома (експерта) по справі № 69789, згідно рах. № 39 від 15 вересня 2020 року, т.з. НОМЕР_2 .
Згідно з наказом МТСБУ «Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_3 », № справи 69789, довідкою № 1 від 12 жовтня 2020 року про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих та платіжним дорученням № 2543151 від 16 жовтня 2020 року, ОСОБА_3 відшкодовано шкоду у розмірі 20 742,82 грн.
19 жовтня 2020 року ОСОБА_1 було надіслано повідомлення МТСБУ про необхідність компенсації витрат у розмірі 22 072,82 грн., однак така вимога відповідачем не була виконана, що стало причиною звернення МТСБУ до суду за захистом своїх прав.
За вказаних обставин до правовідносин, що виникли між сторонами, підлягають застосуванню наступні норми матеріального права.
Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
За правилом передбаченим ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 1 статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 липня 2020 року, яка залишена без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року, винним у вчиненні адміністративного правопорушення, за обставин, на які посилається позивач,передбаченого ст. 124 КУпАП, визнано відповідача ОСОБА_1 .
Пунктом 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована не була.
Згідно ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 39 Закону, Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту.
Згідно з ч. 39.2.1. ст. 39 Закону, основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.
Частина 41.1. статті 41 Закону вказує, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Стаття 38 Закону передбачає право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов.
Згідно п. «в» п.п. 38.1.1. п. 38.1 ст. 38 Закону, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).
Відповідно до абз. 1 п. 36.1 ст. 36 Закону , страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Згідно з наказом МТСБУ «Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_3 », № справи 69789, довідки № 1 від 12 жовтня 2020 року про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих та платіжного доручення № 2543151 від 16 жовтня 2020 року, ОСОБА_3 відшкодовано шкоду у розмірі 20 742,82 грн.
За змістом платіжного доручення № 2543342 від 21 жовтня 2020 року МТСБУ переказало на рахунок ФОП ОСОБА_5 1 330,00 грн, призначення платежу: оплата послуг аваркома (експерта) по справі № 69789, згідно рах. № 39 від 15 вересня 2020 року, т.з. НОМЕР_2 .
Відтак, у МТСБУ виникло право зворотної вимоги до відповідача, що відповідає змісту ч. 1 ст. 1191 ЦК України.
Регресне зобов'язання виникає лише у випадках, передбачених законом, і має похідний характер, оскільки підставою його виникнення є виконання іншою особою відповідного зобов'язання.
Підставою регресного позову є відповідальність заподіювана шкоди за завдану шкоду та факт виплати позивачем, що пред'явив регресну вимогу, певної грошової суми в рахунок відшкодування завданої шкоди.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як убачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ураховуючи, що винним у вчиненні ДТП, яка мала місце 29 червня 2020 року визнано відповідача та внаслідок вказаної події спричинена матеріальна шкода в загальному розмірі 22 072,82 гривень і ця сума виплачена МТСБУ, позивач набув право зворотної вимоги до відповідача у розмірі виплаченого страхового відшкодування.
На адресу відповідача 19 жовтня 2020 року направлялась претензія про регресні вимоги, однак станом на час розгляду справи відповідачем ОСОБА_1 не відшкодовано позивачу понесені витрати.
Отож, позовні вимоги МТСБУ підлягають задоволенню в повному обсязі, шляхом стягнення із відповідача в користь позивача 20 742,82 грн регламентної виплати та 1 330,00 грн витрат, пов'язаних зі встановленням вартості відновлювального ремонту.
Щодо вимоги про стягнення витрат, пов'язаних із оплатою професійної правової допомоги.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Згідно з частиною 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
Зазначений висновок відповідає позиції Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» тлумачить «гонорар успіху» як домовленість, згідно з якою клієнт зобов'язується виплатити адвокату як винагороду певний відсоток від присудженої йому судом грошової суми, якщо рішення буде на користь клієнта. Якщо такі угоди є юридично дійсними, то визначені суми підлягають сплаті клієнтом (§ 55). Водночас відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, необхідність і, крім того, умова розумності їх розміру.
03 червня 2021 року між МТСБУ та адвокатом Бондаром В. Б. укладено додаткову угоду № 58 до Договору про надання послуг в сфері права № 4.1/16-05-19/17 від 16 травня 2017 року, згідно якої адвокат прийняв завдання щодо справи № 69789, ОСОБА_1 , 22 072,82 грн - сума боргу.
Із попереднього (орієнтованого розрахунку) суми судових витрат, понесених і, які очікується понести у зв'язку з розглядом справи, вбачається, що адвокатом виконано такі роботи: отримання та вивчення матеріалів справи про виплату МТСБУ страхового відшкодування потерпілому - 1200, грн; підготовка позовної заяви до суду - 454 грн; підготовка та формування пакету подання позову до суду - 681 грн. Всього - 2335,00 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відтак враховуючи складність справи та обсяг виконаних робіт, дотримуючись принципів співмірності та розумності судових витрат, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 335,00,00 грн.
Решту судових витрат суд розподіляє у відповідності до змісту ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 206, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України,
Позов задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 в користь моторного (транспортного) страхового бюро України кошти в розмірі понесених витрат: 20 742 (двадцять тисяч сімсот сорок два),82 грн - регламентована виплата; 1 330 (одну тисячу триста тридцять),00 грн - витрати, пов'язані зі встановленням вартості відновлювального ремонту, а всього 22 072 (двадцять дві тисячі сімдесят дві),82 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 в користь моторного (транспортного) страхового бюро України 2 335 (дві тисячі триста тридцять п'ять),00 грн витрат на правову допомогу та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят),00 грн сплаченого судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: моторне (транспортне) страхове бюро України, код ЄДРПОУ: 21647131, адреса місцезнаходження: Русанівський бульвар, буд. 8, м. Київ, 02002.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Головуючий суддяО. Я. Герчаківська