нп 2/490/772/2021 Справа № 490/2511/20
Центральний районний суд м. Миколаєва
16 листопада 2021 року Центральний районний суд м. Миколаєві в складі:
головуючого судді Гуденко О.А.,
за участю секретаря Волошиної Я.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
30.04.2020 року АТ КБ «ПриватБанк» (далі - Банк) звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу у сумі 5666, 80 грн. В обґрунтування вимог посилається на те, що ОСОБА_2 (далі - Позичальник) з метою отримання банківських послуг звернувся до Банку, у зв'язку з чим підписав заяву №б/н від 10.03.2011 р., згідно якої отримав кредит в розмірі 8500, 00 грн. Також було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що визначений у довідці Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", «Правилами користування платіжною карткою» та "Тарифами Банку", складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі встановленому договором. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Посилаючись на вимоги ч.3 ст. 1268 ЦК України, позивач вважає, що відповідач прийняв спадщину, так як не відмовився від спадщини у передбачені цивільним законодавством строки. при цьому зазначає, що згідно із ч.3 ст. 1296 УК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. У даній справі спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_1 . Вказана обставина підтверджується копіями паспортів Позичальника та Відповідача, де в якості адреси реєстрації зазначена: АДРЕСА_1 . Позивачем 31.05.2017 року була направлена претензія кредитора до Першої Миколаївської державної нотаріальної контори. 20.06.2017 року Позивачем було отримано відповідь нотаріальної контори, що нотаріус перед заведенням спадкової справи та реєстрації її в паперових книгах, повинен здійснити пошук в Спадковому реєстрі наявності заведеної спадкової справи іншим нотаріусом або іншою нотарііальною конторою. Пошук робиться за умови наявності квитанції з оплатою проведення перевірок в Спадковому реєстрі. Станом на дату смерті заборгованість позичальника становить 5666, 80 грн., яка складається із заборгованість за простроченим тілом кредиту у сумі 5666, 80 грн. Тому позивач просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2020 року визначено головуючого по справі суддю Чулуп О.С.В
Згідно частини 6 статті 187 ЦПК України, в порядку досудової підготовки 08.05.2020 року судом надіслано запити до відповідних органів щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача, відповідь на який надійшла 29.05.2020 року.
Ухвалою від 02.06.2020 року відкрито провадження по справі.
Розпорядженням керівника апарату Центрального районного суду м. Миколаєва від 29.12.2020 р. призначено повторний автоматизований розподіл справи на підставі Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя України від 25.11.2020 р. №3242/3дп/15-20.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2021 року визначено головуючого по справі суддю Гуденко О.А.
15.01.2021 року матеріали справи передані на розгляд судді Гуденко О.А.
Ухвалою від 18.01.2021 року прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити в загального позовного провадження.
Протокольною ухвалою суду від 16.11.2021 року закрито підготовче провадження по справі та ухвалено перейти до рзгляду справи по суті.
Представник позивача просив суд розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся судом повторно через оголошення на офіційному сайті суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Ухвалою суду справу розглянуто за відсутності сторін в порядку заочного розгляду, оскільки у відповідності до вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання (зворотні повідомлення наявні в матеріалах справи), відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, відповідач не подав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи, а також у справі достатньо даних про права та взаємини сторін.
Фіксація судового розгляду справи технічними засобами не проводилась, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.
ОСОБА_2 з метою отримання банківських послуг звернувся до Банку, у зв'язку з чим підписав заяву №б/н від 10.03.2011 р., та було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що визначений у довідці Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", «Правилами користування платіжною карткою» та "Тарифами Банку", складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Банком на підставі Договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі , що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позову, а відповідачу надано у користування кредитну картку (номери та строк дії отриманих кредитних карток зазначено у довідці про отримані картки, що додається).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис №4405.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість станом на дату смерті позичальника становить 5666, 80 грн., яка складається із заборгованість за простроченим тілом кредиту у сумі 5666, 80 грн.
31.05.2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» направив на адресу Першої Миколаївської державної нотаріальної контори претензію кредитора в порядку ст. 1281 Цивільного кодексу України, у якій просив: повідомити чи заводилась спадкова справа після смерті ОСОБА_2 ; включити кредиторські вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до спадкової маси; повідомити спадкоємців померлої про наявність заборгованості перед банком у розмірі 6416, 80 грн.; надіслати інформацію стосовно звернення з заявою або про відмову від прийняття спадщини, видачу свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям померлого боржника, відомості про осіб, які подали заяву про прийняття або відмову від прийняття спадщини після смерті боржник.
Згідно повідомлення Першої Миколаївської державної нотаріальної контори від 20.06.2017 р. №1533/01-16, спадкова справа після смерті ОСОБА_2 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у конторі не заводилась.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені у частинах третій, четвертій статті 1268, статті 1269 ЦК України.
Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Так, статтею 1281 ЦК України визначено порядок та строки пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців, згідно якого спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги (частина перша). Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги (частина друга). Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Як вбачається із матеріалів справи, ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до нотаріальної контори із претензією кредитора в порядку ст. 1281 ЦК України 28.12.2018 року.
Як вбачається із відповіді Першої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 не заводилась.
Разом з тим, відповідно до положень статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК України щодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.
Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно із ч.3 ст.1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Однак матеріали справи не містять відомостей про звернення відповідача до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За положеннями ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
А тому, виходячи із наведеного, при вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора, судом підлягає встановленню, яке саме майно спадкоємець отримала у спадщину та яка його вартість.
У пункті 32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" № 5 від 30.03.2012 року роз'яснено, що з урахуванням положення ст. 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.
Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що спадкоємці можуть задовольняти вимоги кредиторів лише: у разі прийняття майна у спадщину; у межах вартості успадкованого майна; у розмірі, яка виникла за життя спадкодавця.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частини 1 та 3 ст. 12 ЦПК України).
Таким чином, АТ КБ «ПриватБанк», як позивач, зобов'язаний довести, що саме відповідач прийняв спадщину та вартість майна, прийнятого спадкоємцем у спадщину.
Враховуючи наведене та те, що спадкоємці померлого ОСОБА_2 з заявами про прийняття спадщини до органів нотаріату не звертались, свідоцтво про право на спадщину спадкоємцям померлого не видавалось, перелік та вартість майна, що перейшло до спадкоємців невідомі, відтак відсутні підстави для задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 608, 1218, 1219, 1220, 1221, 1223, 1268, 1270 ЦК України, ст.ст.12, 13, 76, 81, 223,263-266, 280-282 ЦПК України, суд ,
В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.А. Гуденко