Єдиний унікальний номер: 378/330/21
Провадження № 2/378/158/21
"18" листопада 2021 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді: Скороход Т. Н.
за участю секретаря: Соколової О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Ставище справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , треті особи: Ставищенська селищна рада та Ставищенська районна державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним, -
До суду з вказаним позовом звернувся ОСОБА_1 з посиланням на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_5 , єдиним спадкоємцем за законом після смерті якої є він, її син. До спадкового майна померлої належать два житлові будинки, розташовані: по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 . У встановлений законом шестимісячний термін він звернувся до Ставищенської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, де дізнався про існування заповітів, посвідчених Розкішнянською сільською радою, відповідно до яких його мати заповіла вказані будинки відповідачам. Вважає, що дані заповіти є недійсними і порушують його права як єдиного спадкоємця за законом після смерті матері ОСОБА_5 , оскільки вони були складені при невідомих йому обставинах та, напевно, хворобливому стану здоров'я спадкодавці, що могло відобразитися на здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. Він з матір'ю був у нормальних стосунках і про плани заповідати будь-кому своє майно вона йому не повідомляла. За три тижні до смерті мати перенесла інсульт, який вплину на її психічний стан, вона не могла піднятися з ліжка без сторонньої допомоги, тому він з племінницею доглядали її по черзі. Вважає, що заповіт був складений в момент, коли спадкодавець не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.
З урахуванням уточнених позовних вимог (а. с. 153-155) просить суд визнати недійсними заповіт від 21 липня 2020 року складений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідченого секретарем виконкому Розкішнянської сільської ради Ставищанського району Київської області Губською Л. М. за реєстром № 55.
Ухвалою судді Ставищенського районного суду від 9 червня 2021 року відкрито провадження по даній справі, справу призначено до підготовчого судового засідання на 1 липня 2021 року та витребувано у Ставищенській районній державній нотаріальній конторі копію спадкової справи щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 (а.с. 28-29).
Ухвалою суду від 29.07.2021 року строк проведення підготовчого судового засідання продовжено на 30 днів (а. с. 112).
Ухвалою Ставищенського районного суду від 14 вересня 2021 року витребувано у Комунальному некомерційному підприємстві «Ставищенська лікарня» Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області медичну картку амбулаторного хворого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 173-174), на виконання якої КНП «Ставищенська лікарня» повідомило суд про відсутність у них даної медичної картки (а.с. 186).
Ухвалою Ставищенського районного суду від 28 вересня 2021 року в задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи, відмовлено, оскільки позивач та його представник не надали суду документи, що містять інформацію про стан здоров'я ОСОБА_5 , які необхідні для призначення даної експертизи, а у разі неможливості самостійно надати докази, не подали клопотання про їх витребування судом у установі, в якій вони знаходяться.
Ухвалою Ставищенського районного суду від 28 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду (а. с. 199).
В судове засідання позивач та його представник втретє не прибули, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 235, 240). Представник позивача направив до суду клопотання про розгляд справи в судовому засіданні без його участі та без участі позивача (а.с. 247).
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не прибули про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а. с. 236, 237, 238). Відповідач ОСОБА_2 направила до суду відзив на позовну заяву (а. с. 48-51), в якому позовні вимоги не визнала, просить в задоволенні позову відмовити і справу розглядати без її участі. Відповідач ОСОБА_3 направив до суду заяву, в якій позовні вимоги не визнав, просить справу розглядати без його участі (а. с. 89). Відповідач ОСОБА_4 про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов не направила.
Представники третіх осіб: Ставищенської селищної ради та Ставищенської районної держаної нотаріальної контори в підготовче засідання не прибули, направили до суду заяви, в який просять справу розглядати без участі їх представників (а. с. 144, 185).
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_5 , про що 24 листопада 2020 року складено відповідний актовий запис № 27, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого повторно Ставищанським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с.23).
Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на спадкове майно, яке належало померлій за життя.
Як вбачається з матеріалів справи, померлою ОСОБА_5 за життя було складено заповіт щодо розпорядження її майном, у тому числі, житловими будинками та земельними ділянками, розташованим за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , на випадок її смерті (а.с. 44).
Так, згідно копії заповіту від 21 липня 2020 року, посвідченого секретарем виконкому Розкішнянської сільської ради Губською Л.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 55, який посвідчений на дому за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з хворобою заповідача, ОСОБА_5 на випадок своєї смерті зробила таке заповітне розпорядження: належний їй житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 - заповіла ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; належний їй житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 - заповіла своїм племінникам ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в рівних частинах кожному (а.с.44).
Зі змісту вказаного заповіту також вбачається, що заповіт записаний секретарем виконкому Розкішнянської сільської ради Губською Л.М. зі слів ОСОБА_5 , до підписання прочитаний останньою вголос, відповідає її волі та підписаний особисто в присутності ОСОБА_8 . Особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено.
З копії спадкової справи (а.с. 38-45) встановлено, що до Ставищенської районної державної нотаріальної контори в передбачений чинним законодавством строк із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернулися позивач, син померлої та спадкоємець за законом, а також відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , які є спадкоємцями за заповітом. Відповідач ОСОБА_3 , спадкоємець за заповітом, подав заяву про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_2 .
У статті 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до вимог статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені статтею 1247 ЦК України, згідно якої загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем.
Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині 3 статті 203 ЦК України.
Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).
Зі змісту наведених норм вбачається, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.
Форма заповіту передбачає обов'язковість його посвідчення нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 ЦК України (частина третя статті 1247 ЦК України).
Позивач в позові зазначає, що заповіт є недійсним на підставі статті 225 ЦК України, оскільки його мати, ОСОБА_5 , через хворобливий стан здоров'я, який у неї був за три тижні до смерті, а саме перенесений інсульт, який вплинув на її психічний та фізичний стан, могла не розуміти значення своїх дій та не могла керувати ними.
Правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені (ч.1 ст.225 ЦК України).
Згідно постанов Верховного Суду України №6-1531цс16 від 28.09.2016 року, №36-9цс12 від 29.02.2012 року, №6-9цс12 від 29.02.2012 року підставою для визнання правочину недійсним може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент його вчинення розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Відповідно до п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів. При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК України суд відповідно до статті 105 ЦПК України за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов'язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.
На виконання ухвали Ставищенського районного суду від 14 вересня 2021 року, КСП «Ставищенська лікарня» Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області повідомило суд про відсутність у них медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 173-174, 186).
Ухвалою Ставищенського районного суду від 28 вересня 2021 року в задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи, відмовлено, оскільки позивач та його представник не надали суду документи, що містять інформацію про стан здоров'я ОСОБА_5 , які необхідні для призначення даної експертизи, а у разі неможливості самостійно надати докази, не подали клопотання про їх витребування судом у установі, в якій вони знаходяться.
Таким чином, призначення відповідачів спадкоємцями є виключним правом заповідача, визначеним частиною першою статті 1235 ЦК України.
Оскільки зміст заповіту прочитано заповідачем та підписано безпосередньо ним у присутності секретаря виконкому Розкішнянської сільської ради Губської Л.М., яка є посадовою особою, уповноваженою посвідчувати заповіти, відповідно до ст. 1251 ЦК України (а. с, 62), яка перевірила дієздатність заповідача і з'ясувала його дійсну волю щодо розпорядження майном на випадок її смерті, тому відсутні правові підстави вважати оскаржуваний заповіт недійсним.
Доводи позивача та його представника про те, що заповіт від 21 липня 2020 року був складений в той час коли ОСОБА_5 хворіла і не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, суд відхиляє, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами вищезазначені твердження.
При цьому матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_5 в момент підписання заповіту не усвідомлювала значення своїх дій або не могла ними керувати.
Положеннями ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами у цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 81 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищевикладене, відсутність жодного належного та допустимого доказу порушення вимог чинного законодавства при складанні та посвідченні заповіту, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання заповіту недійсним, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Судовий збір слід покласти на позивача, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.202, 215, 225, 1233, 1247, 1251, 1257 ЦК України, ст. ст. 2, 12, 81, 141, 247, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , треті особи: Ставищенська селищна рада та Ставищенська районна державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Суддя Т. Н. Скороход