КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА
Справа № 488/217/21
Провадження № 2/488/906/21 р.
Іменем України
21.10.2021 року м. Миколаїв
Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючої по справі судді - Чернявської Я.А.,
за участю секретаря судового засідання - Маснюк М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
25.01.2021 року АТ КБ „ПриватБанк" (правонаступник Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк») звернувся в Корабельний районний суд міста Миколаєва з позовом до відповідача ОСОБА_1 , відповідно до якого просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 22.01.2015 року у розмірі 19861,73 грн., а також покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати в сумі 2102,00 грн.
Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 22.01.2015 року, згідно якої відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, у розмірі 500,00 грн., який у подальшому збільшився до 15000,00 грн.
При укладанні договору сторони керувались ч. 1ст. 634 ЦК України і відповідно формулярами та стандартними формами є «Умови та правила надання банківських послуг», «Тарифи Банку». Позивач вказує, що підписаною заявою відповідача підтверджується факт повного інформування останнього про умови кредитування в банку, які були надані відповідачу для ознайомлення в письмовій формі.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на положення ст. ст. 207, 638 ЦК України, а також вказує, що свідченням визнання відповідачем угоди є факт користування картковим рахунком та використання кредитних коштів, що відповідає положенням ч. 2 ст. 642 ЦК України. Позивач зазначає, що свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. При цьому, відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.
Позивач вказує, що з порушенням відповідачем зобов'язань за кредитним договором станом на 30.11.2020 року має заборгованість за кредитним договором у розмірі 19861,73 грн., яка складається з наступного: 15550,03 грн. - заборгованості за тілом кредиту, яка в тому числі є заборгованістю за простроченим та поточним тілом кредиту; 4311,70 - заборгованості за простроченими відсотками.
Внаслідок невиконання відповідачем умов договору, позивач був змушений звернутися з названим позовом до суду.
Ухвалою суду від 08.02.2021 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Відповідачу запропоновано подати відзив в строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження та позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив.
Представник позивача разом з позовною заявою надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи та ухвалення судом заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників справи.
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Так, судом встановлено, що 22.01.2015 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», укладений кредитний договір з відповідачем ОСОБА_1 згідно з умовами якого останній отримав кредит шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до "Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку", отримавши платіжну картку. У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із пам'яткою клієнта, "Умовами та правилами надання банківських послуг" і тарифами становить між ним та банком договір банківського обслуговування, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами банку, які отримав шляхом самостійного роздрукування.
Згідно з наданим банком розрахунком, у відповідача за вказаним кредитним договором станом на 30.11.2020 року утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 19861,73 грн., яка складається з наступного: 15550,03 грн. - заборгованості за тілом кредиту, яка в тому числі є заборгованістю за простроченим та поточним тілом кредиту; 4311,70 - заборгованості за простроченими відсотками.
З доданого розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж на погашення кредиту відповідач здійснив 30.07.2020 р. в сумі 24,34 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У заяві позичальника від 22.01.2015 року відсутні умови договору про встановлення процентної ставки за користування кредитом та за прострочення повернення кредитних коштів.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема відсотки за прострочення виконання кредитних зобов'язань.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 22.01.2015 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з "Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку" як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з "Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку", що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також вони містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, позовну давність щодо вимог банку та інші умови.
Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до "Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку", а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Тому, роздруківка з сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Поряд з цим, неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст. 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин ( 22.01.2015 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Таким чином, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з "Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку", розміщені на сайті, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, а отже, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 22.01.2015 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також процентів за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
За такого, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні вимог про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками, як такими, що не передбачені договором.
Слід також зазначити, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено в ст. 8 Конституції України.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з ч.1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України).
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч.1 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів").
Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийнятій 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН, зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України в рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, слід зазначити, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених ч.2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження з споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Суд також зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 22.01.2015 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому АТ КБ «Приватбанк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - підлягає частковому задоволенню. Ухвалюючи рішення, суд присуджує стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 22.01.2015 року у розмірі 15550,03 грн. заборгованості за тілом кредиту, яка, в тому числі, є заборгованістю за простроченим тілом кредиту. В іншій частині позовних вимог щодо порушення відповідачем зобов'язань за кредитним договором - відмовити
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог, а отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 645,68 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 263-265, 268, 274-275, 280-282, 354 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ: 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; адреса листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50; рахунок № НОМЕР_2 , МФО № 305299) заборгованість станом на 30.11.2020 р. за тілом кредиту, яка в тому числі є заборгованістю за простроченим та поточним тілом кредиту за кредитним договором № б/н від 22.01.2015 року в розмірі 15550,03 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ: 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; адреса листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50; рахунок № НОМЕР_2 , МФО № 305299) судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до суми задоволених позовних вимог в розмірі 1 645,68 грн.
Копію заочного рішення направити відповідачу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ: 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; адреса листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50; рахунок № НОМЕР_2 , МФО № 305299)
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 )
Суддя Яна Анатоліївна Чернявська