Справа №295/15125/21
1-кс/295/7246/21
17.11.2021 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира
в складі: слідчого судді ОСОБА_1
секретаря - ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах власника тимчасово вилученого майна - ОСОБА_4 , про скасування арешту на майно,-
встановив:
Адвокат ОСОБА_3 , діючи в інтересах ОСОБА_4 , звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту на майно.
При цьому зазначив, що 27.09.2021 року близько 15 год. 30 хв. на території ПП «АгроАран» поблизу с. Селянщина, Черняхівського ОТГ, Житомирського р-ну., водій автомобіля «КАМАЗ» моделі «5410» рн НОМЕР_1 ОСОБА_5 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який знаходився поблизу автомобіля. Внаслідок даного ДТП пішохід ОСОБА_6 загинув на місці пригоди.
27.09.2021 року за даним фактом працівниками Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області внесені відомості до ЄРДР за № 120210604100001734 за ч. 2 ст. 286 КК України.
Згідно ухвали слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 30.09.2021 року на автомобіль накладено арешт.
Заявник зауважує на фактичному проведенні огляду транспортного засобу, виконанні необхідних експертиз, слідчого експерименту та, вказуючи на минуванні потреб у подальшому продовженні заходів кримінального забезпечення, просить скасувати арешт на майно, зобов'язати повернути транспортний засіб.
В судове засідання адвокатом подано заяву про можливість розгляду справи у його відсутності.
Слідчий в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином.
Дослідивши зміст клопотання, додані до нього матеріали, слідчий суддя встановив.
В провадженні СВ Житомирського РУП ГУНП України в Житомирській області перебуває кримінальне провадження за № 120210604100001734 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Так, 27.09.2021 року близько 15 год. 30 хв. на території ПП «АгроАран» поблизу с. Селянщина, Черняхівського ОТГ, Житомирського р-ну., водій автомобіля «КАМАЗ» моделі «5410» рн НОМЕР_1 ОСОБА_5 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який знаходився поблизу автомобіля. Внаслідок даного ДТП пішохід ОСОБА_6 загинув на місці пригоди. В ході проведення огляду місця ДТП працівниками СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області було вилучено транспортний засіб, а саме автомобіль марки «КАМАЗ» моделі «5410» рн НОМЕР_1 та поміщено на майданчик тимчасового тримання автомобілів ГУНП в Житомирській області, що за адресою: м. Житомир, вул. Слобідська, 35.
Ухвалою слідчого судді від 30.09.2021 року накладено арешт на автомобіль марки «КАМАЗ» моделі «5410» р/н НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_4 та який перебував в користуванні ОСОБА_5 , позбавлено власника, користувача та третіх осіб права відчужувати, розпоряджатися та користуватися вказаним транспортним засобом.
Відповідно до ч.1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
У відповідності до п.1 ч.1 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів.
Саме з даної норми виходив слідчий суддя при постановленні ухвали про накладення арешту.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У відповідності до ч.1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
За положеннями ч.4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна.
У своєму рішенні від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52).
Згідно з ч.1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
З огляду на викладене, оскільки в необхідності забезпечення збереження речових доказів потреба не відпала, слідчий суддя, з метою забезпечення справедливого балансу інтересів, які полягають, в тому числі, у можливості вільного використання заявником власного майна (ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), вважає за необхідне скасувати арешт на майно, що полягає у забороні володіння та використання транспортного засобу, водночас залишає в силі арешт у вигляді заборони розпорядження майном.
Керуючись ст.ст. 98, 100, 170-174 КПК України, слідчий суддя,-
постановив:
Клопотання задовольнити частково.
Скасувати арешт у вигляді заборони володіння та використання транспортного засобу - автомобіля марки «КАМАЗ» моделі «5410» р/н НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_4 , залишити арешт у вигляді заборони розпорядження (розукомплектування, відчуження) відносно вказаного майна.
Зобов'язати безоплатно повернути майно - «КАМАЗ» моделі «5410» р/н НОМЕР_1 - ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1