18 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 380/10053/20
адміністративне провадження № К/9901/40469/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Данилевич Н.А.,
суддів: Мацедонської В.Е., Кашпур О.В.
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року у справі №380/10053/20 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 (оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ") про визнання протиправним та скасування наказу,
08 листопада 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 "), в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ командувача повітряного командування Захід від 30 вересня 2020 року №71 в частині притягнення його до повної матеріальної відповідальності за заподіяння ним прямої дійсної матеріальної шкоди у вигляді неналежних виплат грошової компенсації за піднайом (найом) жилих приміщень у сумі 38237,72 грн за період з 21.03.2019 по 31.12.2019 та з 01.01.2020 по 31.03.2020.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ командувача повітряного командування Захід від 30 вересня 2020 року №71 в частині притягнення ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності за заподіяння ним прямої дійсної матеріальної шкоди у вигляді неналежних виплат грошової компенсації за піднайом (найом) жилих приміщень у сумі 38237,72 грн за період з 21.03.2019 по 31.12.2019 та з 01.01.2020 по 31.03.2020.
Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 (оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ") за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,0 грн.
В задоволенні вимог про стягнення 2000,0 грн витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року у справі № 380/10053/20 було скасовано та прийнято постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
Суд апеляційної інстанції вказав, що відповідно до свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 12.06.2013 № 3703 та 19.10.2011 № 3471 отримані від держави в особі Міноборони дві квартири (на увесь склад сім'ї військовослужбовця - ОСОБА_1 , дружина та 2-є синів), було приватизовано згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», правом на приватизацію якої скористалися члени його сім'ї (2-а сини).
Враховуючи встановленні обставини справи, колегія суддів прийшла до неспростовного переконання про відсутність у позивача права на грошову компенсацію за піднайом (найом) жилих приміщень у сумі 38237,72 грн за період з 21.03.2019 по 31.12.2019 та з 01.01.2020 по 31.03.2020, оскільки йому було надано службове житло, що знаходиться в безпосередній близькості від розташування військових частин Львівського гарнізону, а саме дві квартири, які відповідають встановленим санітарним і технічним вимогам згідно норм чинного житлового законодавства, котрі були в подальшому не були здані, а приватизовані його синами, а, відтак, спірний наказ є правомірним та не підлягає скасуванню.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції відніс цю справу до справ незначної складності та вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Оскаржуючи судове рішення, розглянуте за правилами спрощеного позовного провадження, позивач зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених підпунктами «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а також про незастосування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду у справі №686/8440/16-ц (п.1 ч.4 ст.328 КАС України).
А саме, у касаційній скарзі скаржник вказує, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для нього, а також стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Твердження заявника касаційної скарги, що справа становить значний суспільний інтерес, не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів або свідчили про наявність заінтересованості необмеженої кількості осіб в результатах розгляду саме цієї справи.
Наведені скаржником в касаційній скарзі обставини є загальними і в контексті обставин справи зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновками суду апеляційної інстанції щодо визначення базового місяця для перерахунку індексації.
Також, Суд касаційної інстанції відхиляє доводи касаційної скарги про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, з огляду на те, що в обґрунтування вказаного твердження скаржник жодним чином не обґрунтував в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Доводи заявника касаційної скарги, що справа має виняткове значення для нього, Суд оцінює критично.
При цьому, Суд враховує, що для кожної із сторін справа, в якій він є учасником має виняткове значення, оскільки спірні правовідносини, що склались потребують судового втручання.
Разом з тим, скаржник повинен довести, що спірні правовідносини є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків.
Таким чином, оскаржуючи судове рішення, прийняте у справі, що розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, скаржник у касаційній скарзі не довів підстав, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції підлягає перегляду в касаційному порядку.
Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Отже, характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі за позовом ОСОБА_1 , як у справі, що розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, не підлягають касаційному оскарженню.
Суд ураховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) в ухвалі від 09 жовтня 2018 року, щодо неприйнятності заяви у справі “Азюковська проти України” (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалася відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, ЄСПЛ указав, що застосування критерію малозначності у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зважаючи на те, що оскаржуване судове рішення, ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження, а з наведених у касаційній скарзі мотивів й доданих до неї матеріалів не вбачається наявності передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткових обставин, у відкритті касаційного провадження у даній справі необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 2 частини п'ятої статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року у справі №380/10053/20 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 (оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ") про визнання протиправним та скасування наказу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді В.Е. Мацедонська
О.В. Кашпур