18 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 420/11309/20
адміністративне провадження № К/9901/35081/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.,
суддів: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса)
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року
та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року у справі № 420/11309/20 за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) про визнання протиправним та скасування наказу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ від 16 жовтня 2020 року №68-дв про звільнення позивача з посади заступника начальника Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за перевищення службових повноважень, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року, яке залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року, позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано наказ Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529, місцезнаходження: 65091, м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, 34) від 16 жовтня 2020 року №68-дв "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ";
- поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з 16 жовтня 2020 року;
- стягнуто з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529, місцезнаходження: 65091, м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, 34) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі: 50 368,61 грн за період з 16 жовтня 2020 року до 12 лютого 2021 року.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення: 12 743,87 грн (дванадцять тисяч сімсот сорок три гривні 87 копійок) за один місяць.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду, надіславши її 23 липня 2021 року за допомогою засобів поштового зв'язку.
Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2021 року скаржнику повернуто касаційну скаргу у зв'язку із відсутністю підстав касаційного оскарження.
21 вересня 2021 року до Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга.
Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2021 року касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) залишено без руху із наданням скаржнику строку у 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, протягом якого скаржник має право надати/надіслати суду касаційної інстанції обґрунтовану заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, у випадку наявності підстав та доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного звернення до касаційного суду із повторною касаційною скаргою у строк, визначений законом, та документ про сплату судового збору в розмірі 1 681, 20 грн.
18 жовтня 2021 року скаржником отримано копію вказаної ухвали.
01 листопада 2021 року від скаржника поштою надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено оригінал платіжного доручення про сплату судового збору.
Разом з тим, заява про поновлення строку на касаційне оскарження обгрунтована тим, що повний текст оскаржуваної постанови складено 18 червня 2021 року, та отримано Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України (м. Одеса) 23 червня 2021 року, що підтверджується штампом реєстрації вхідної кореспонденції. 23 липня 2021 року скаржником вперше подано касаційну скаргу до Верховного Суду, яку ухвалою від 10 серпня 2021 року було повернуто скаржнику, та роз'яснено, що повернення касаційної скарги не позбавляє скаржника права повторного звернення до Верховного Суду.
Дослідивши вказану заяву та матеріали касаційного провадження, суд зазначає, що ухвалу Верховного Суду від 10 серпня 2021 року скаржником отримано 16 серпня 2021 року. Скаржник повторно звернувся із касаційною скаргою до суду 16 вересня 2021 року. При цьому, відповідачем жодних чином не обґрунтовано та не надано доказів неможливості подання повторної касаційної скарги у розумний строк з дня отримання ухвали Верховного Суду від 10 серпня 2021 року.
Зважаючи на те, що ухвала Верховного Суду від 10 серпня 2021 року отримана скаржником 16 серпня 2021 року, останній не був позбавлений права в розумний строк подати касаційну скаргу повторно.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, в частині строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Також Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі "Перес де Рада Каванілес проти Іспанії" зазначає, що право на доступ до суду, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема, коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні.
У цій справі у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України.
Сукупність цих обставин свідчить про допущення відповідачем необґрунтованих зволікань щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України. Отже, враховуючи обставини справи, відсутні підстави вважати, що скаржником пропущено строк з поважних причин, оскільки такі не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
За таких обставин, суд касаційної інстанції зазначає, що неналежне використання наданих процесуальних прав не може визнаватись судом як поважна причина пропуску процесуального строку, а відтак зазначені скаржником причини пропуску строку касаційного оскарження є неповажними.
Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Отже, учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Установлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних обов'язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Разом з тим, Суд зазначає, що невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Слід зазначити, що право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
У контексті наведеного, зважаючи на приписи вказаних правових норм законодавства, невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Ураховуючи зазначене, зважаючи на те, що з моменту прийняття оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції до моменту подання повторної касаційної скарги пройшло майже 4 місяці, доводи заяви про поновлення строку на касаційне оскарження є необґрунтованими та не можуть бути визнані Судом поважною причиною пропуску строку, встановленого КАС України.
Посилання скаржника на те, що законом не встановлено строк для повторного подання касаційної скарги, але виходячи із загальних засад він повинен бути розумним з огляду на сукупність усіх обставин, колегія суддів вважає недоречним у даній конкретній ситуації, оскільки це не є належним обгрунтуванням заяви про поновлення строку на касаційне оскарження.
Крім того, колегія суддів зазначає, що повторна касаційна скарга подана 16 вересня 2021 року після отримання 16 серпня 2021 року ухвали про повернення касаційної скарги, що перевищує строк на касаційне оскарження, встановлений статтею 329 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, наявні підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 121, 333, 355, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2021 року у справі № 420/11309/20 за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) про визнання протиправним та скасування наказу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді Н. А. Данилевич
Н. В. Шевцова