Іменем України
18 листопада 2021 року
м.Київ
справа №808/1586/14
адміністративне провадження № К/9901/33020/20
Головуючого судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року (суддя: Нечипуренко О.М.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року (судді: Іванов С.М., Сафронова С.В., Чепурнов Д.В.) у справі за позовом Державного підприємства "Мелітопольський завод "Гідромаш" до Головного управління ДПС у Запорізькій області, Мелітопольського управління Державної казначейської служби України Запорізької області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,-
Державне підприємство "Мелітопольський завод "Гідромаш" (далі - ДП "Гідромаш", позивач) звернулось до суду з позовом до Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - Мелітопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області, відповідач 1), правонаступником якого є Головне управління ДПС у Запорізькій області, Мелітопольського управління Державної казначейської служби України Запорізької області (далі - Мелітопольське управління ДКСУ Запорізької області, відповідач 2) про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5433679 грн.
Справа неодноразово переглядалась судами різних інстанцій.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року, позов було задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що на час звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом, заявлена до стягнення сума бюджетного відшкодування перебувала в процесі судового оскарження, а, відтак, позов є передчасним та безпідставним.
Як підставу касаційного оскарження відповідач вказав п.1 ч.4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального права при вирішенні цієї справи без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12.02.2019 по справі №826/7380/15 та від 15.03.2019 по справі №822/553/17.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ДП "Гідромаш" подано до Мелітопольської ОДПІ податкову декларацію з ПДВ за квітень 2012 (вх. № 9028070527 від 21.05.2012), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виявленими самостійно помилками (вх. № 90325545750 від 11.06.2012) та розрахунок суми бюджетного відшкодування ПДВ, де визначило суму, що підлягає бюджетному відшкодування на розрахунковий рахунок у розмірі 5470737 грн.
З огляду на вказані обставини, Мелітопольською ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень 2012, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ за серпень 2008, липень - жовтень 2009, січень - травень, серпень - грудень 2010, січень - грудень 2011, лютий, березень 2012? за результатами якої складено Акт перевірки № 436/154/00240106 від 09.07.2012.
Під час проведення перевірки встановлено порушення позивачем, серед іншого, п. 102.5 ст. 102, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, 200.4, 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок завищення бюджетного відшкодування заявленого до відшкодування за квітень 2012 року на 5470737 грн.
У зв'язку з виявленими порушеннями 23.07.2012 відповідачем були прийняті податкове повідомлення - рішення: № 0000061540, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість; № 0000051540, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 550902 грн; № 0000031540, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 5470737 грн та застосовані штрафні санкції у розмірі 2735368,50 грн; № 0000041540, яким збільшено суму бюджетного відшкодування на 5302428,00 грн.
Наведені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в судовому порядку.
Так, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.11.2012 у справі № 0870/8017/12 позов ДП "Гідромаш" було задоволено частково: визнано протиправними та скасовано: податкові повідомлення - рішення від 23.07.2012 №0000061540, № 0000051540 та № 0000031540 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування, заявленого на розрахунковий рахунок з податку на додану вартість за квітень 2012 року в сумі 131251 грн та визначення штрафних санкцій в сумі 65625,50 грн. В задоволені решти позовних вимог судом відмовлено.
За результатом апеляційного перегляду постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.11.2012 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 23.07.2012 № 0000041540 та № 0000031540 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування, заявленого на розрахунковий рахунок з податку на додану вартість за квітень 2012 в розмірі 5302428 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.
Вважаючи протиправнимb дії відповідачів щодо неперерахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5470737 грн у порядку та строки, визначені ПК України, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено право позивача на заявлену суму бюджетного відшкодування, а відтак, оскільки така сума не відшкодована позивачу як платнику податків протягом визначеного ПК України строку, така вважається заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість та підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
Відповідно до пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Згідно з пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.
За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (пункт 200.11 статті 200 Податкового кодексу України).
Пунктом 200.14 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:
а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;
б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.
На підставі пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.
Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Таким чином, суми податку, не відшкодовані протягом визначених статтею 200 ПК України строків, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ.
При цьому, у постанові від 12 лютого 2019 року №826/7380/15 Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання щодо належного способу захисту права платника ПДВ на отримання сум бюджетного відшкодування з ПДВ, зазначила, що, враховуючи відсутність механізму реального відшкодування платнику ПДВ узгодженої суми бюджетного відшкодування цього податку, такі способи захисту порушеного права, як зобов'язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування або внести заяву платника податку до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, не призведуть до ефективного відновлення права платника податку. Ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права платника податку, є стягнення з Державного бюджету України через відповідний контролюючий орган на користь платника податку заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість та пені, нарахованої на суму такої заборгованості. Ухвалюючи зазначену постанову Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постановах від 16 вересня 2015 року у справі № 21-881а15, від 17 листопада 2015 року у справі № 21-4371а15, від 2 грудня 2015 року у справі №21-2650а15, від 20 квітня 2016 року у справі №21-452а16, від 7 березня 2017 року у справі №820/19449/14.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, зверненню позивача до суду з даним адміністративним позовом передувало визнання у судовому порядку постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013 по справі №0870/8017/12, яка набрала законної сили, його права на бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2012 року у розмірі 5 433 679 грн.
Проте, ухвалою Вищого адміністративного суду від 10.12.2016 рішення судів попередніх інстанцій у справі № 0870/8017/12 було скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.
За результатом повторного розгляду справи, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.05.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 адміністративний позов ДП «Мелітопольський завод «Гідромаш» було задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 23.07.2012 №0000041540, №0000051540, №0000061540 та №0000031540 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування, заявленого на розрахунковий рахунок з податку на додану вартість, за квітень 2012 року у розмірі 5 433 679 грн та визначення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 716 839,50 грн. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 24.06.2020 у касаційну скаргу Мелітопольської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області було залишено без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року у справі № 0870/8017/12 - без змін.
Відтак, як на час звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом, так і на час вирішення справи судами попередніх інстанцій право позивача на отримання бюджетного відшкодування в сумі 5 433 679 грн було підтверджено у судовому порядку такими, що набрали законної сили, судовими рішеннями, які мають преюдиційне значення для вирішення цієї справи.
Доводів та відповідних їм доказів наявності у позивача податкового боргу, який в силу приписів пункту 200.12 статті 200 ПК України підлягав би погашенню за рахунок суми заявленого бюджетного відшкодування, відповідачем до суду надано не було.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог ДП «Мелітопольський завод «Гідромаш» та з необхідністю їх задоволення шляхом стягнення відповідної суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з Державного бюджету України.
Постанови Верховного Суду, на які послався скаржник у касаційній скарзі, ухвалені за відмінних обставин справи та не є релевантними у цьому спорі.
Так, Суд не приймає посилання відповідача на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 14.03.2019 по справі №822/553/17, позаяк спірним питанням в межах розгляду такої справи був строк звернення до суду у категорії спорів щодо стягнення пені з Державного бюджету України, нарахованої на суму заборгованості з відшкодування податку на додану вартість.
У постанові ж від 12 лютого 2019 року №826/7380/15 Велика Палата Верховного Суду розглядала питання щодо належного способу захисту права платника ПДВ на отримання сум бюджетного відшкодування з ПДВ.
Таким чином, доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області, - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх
Судді: О.В. Білоус
Н.Є. Блажівська