18 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 200/8357/19-а
адміністративне провадження № К/9901/36437/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2019 року у справі за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до Державного підприємства «Селидіввугілля» про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі,
ГУ ДПС у Донецькій області звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ДП «Селидіввугілля» (далі - Підприємство) про надання дозволу на погашення податкового боргу у сумі 4 065 811,43 грн за рахунок майна платника податків, що перебуває в податковій заставі.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2019 року, у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ГУ ДПС у Донецькій області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а позов задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Підприємство є юридичною особою та перебуває на податковому обліку у ГУ ДПС у Донецькій області.
У зв'язку з несплатою відповідачем узгоджених податкових зобов'язань, податковим органом були виставлені податкові вимоги від 06.07.2005 року №1/47, від 11.08.2005 року №2/193. Зазначені податкові вимоги отримані платником податків. Податкові вимоги не оскаржувались та не відкликались.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23.01.2017 року у справі №805/98/17-а з ДП «Селидіввугілля» стягнуто заборгованість з рентної плати за користування надрами для видобутку корисних копалин з рахунків у банках які обслуговують платника податків в розмірі 4 450 871,06 грн.
Рішенням №2 від 07.02.2011 року здійснено опис майна ДП «Селидіввугілля».
Майно ДП «Селидіввугілля» перебуває в податковій заставі та зареєстроване у відповідному державному реєстрі обтяжень.
Рішенням №2 від 07.02.2011 року здійснено опис майна Державного підприємства «Селидіввугілля». Складено акти опису майна:
- від 28.05.2013 року №20 на загальну суму 135 696 606,16 грн;
- від 02.05.2013 року №24 на загальну суму 802 748,14 грн;
- від 28.02.2019 року №3/16 на загальну суму 119 375,42 грн.
Позивачем на виконання постанови суду від 23.01.2017 року у справі №805/98/17-а про стягнення коштів за податковим боргом направлені до установ банків інкасові доручення (розпорядження) з метою стягнення коштів з рахунків банку, що обслуговує рахунки ДП «Селидіввугілля»:
АТ «Укрексімбанк» інкасові доручення за номерами: 3319/99, 585/16;
ПАТ «АЛЬФА - Банк» інкасові доручення за номерами: 3306/99;
АТ «Ощадбанк» інкасові доручення за номерами: 518/16, 520/16, 522/16, 515/16, 516/16, 514/16, 521/16, 517/16.522/16,519/16;
ПАТ «ПРОМІНВЕСТБАНК» Інкасові доручення за номерами: 583/16, 584/16;
ПАТ «Укрсоцбанк» інкасові доручення за номерами: 3320/99;
ПАТ КБ «Приватбанк» інкасові доручення за номерами: 527/16;
ПАТ «ВБР» інкасові доручення за номерами: 526/16.
Інкасові доручення повернуті АТ «Укрексімбанк», ПАТ «АЛЬФА - Банк», АТ «Ощадбанк», ПАТ «ГІРОМІНВЕСТБАНК», ПАТ «Укрсоцбанк», ПАТ КБ «Приватбанк», ПАТ «ВБР» без виконання згідно із ст.59 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та п.12.11 гл.12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, в зв'язку з відсутністю коштів на рахунках.
Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що контролюючим органом не дотримана процедура погашення податкового боргу, визначена ПК України, а саме інкасові доручення (розпорядження) про безспірне списання з рахунків позивача суми боргу виставлено не на всі відомі контролюючому органу рахунки; контролюючим органом не доведено відсутність коштів на рахункам платника податків станом на час подання позову.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується із таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.
Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Підпунктом 14.1.152 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.
Порядок погашення податкового боргу і відповідні дії податкового органу визначаються главою 9 ПК України.
Так, відповідно до п.87.2 ст.87 ПК України, погашення податкового боргу платника податків здійснюється податковим органом за рахунок будь-якого майна такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Згідно із п.89.1 ст.89 ПК України, право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
За приписами п.89.2 ст.89 ПК України, право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
В свою чергу, відповідно до п.89.3 ст.89 ПК України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Порядок продажу майна, що перебуває у податковій заставі, врегульовано положеннями ст.95 ПК України, відповідно до п.п.95.1, 95.2, 95.3 якої контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
При цьому, процедура стягнення з платника податків податкового боргу за рахунок грошових коштів у судовому порядку передує виникненню права податкового органу на звернення до суду щодо надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.
Таким чином, ПК України визначені обов'язкові умови (обставини), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом, а саме: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.
Лише сукупність вказаних обставин наділяє податковий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.
При зверненні до суду з вимогою про надання дозволу на погашення заборгованості за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, податковий орган повинен обґрунтувати в першу чергу недостатність у такого платника грошових коштів - готівкових чи на рахунках у банку, достатніх для повного погашення його боргу перед бюджетом, а також зазначити, які заходи вжив податковий орган для того, щоб погасити борг платника за рахунок належних йому коштів та чим це підтверджується.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем до матеріалів справи надана інформація про відсутність грошових коштів у ДП «Селидіввугілля» на рахунках у банківських установах, зокрема, в Маріупольській філії ПАТ КБ «Приватбанк» шляхом надання копії інкасового доручення за номером 527/16 від 06.11.2018 року.
Відповідачем, в свою чергу, доведено наявність грошових коштів на його рахунку у Маріупольської філії ПАТ КБ «Приватбанк» шляхом надання платіжних доручень за період з лютого 2018 року по травень 2019 року з призначенням платежу сплата податку за користування надрами, а саме: №118 від 19.02.2018 року на суму 60 000 грн, №119 від 19.02.2018 року на суму 60 000 грн, №120 від 19.02.2018 року на суму 30 000 грн, №153 від 06.03.2018 року суму 82 147,73 грн, №154 від 06.03.2018 року суму 217 852,27 грн, №211 від 30.03.2018 року суму 67 852,27 грн, №212 від 30.03.2018 року суму 60 000 грн, №213 від 30.03.2018 року на суму 60 000 грн, №214 від 30.03.2018 року на суму 30 000 грн, №215 від 30.03.2018 року на суму 82 147,73 грн, №286 від 23.04.2018 року на суму 100 000 грн, №551 від 16.08.2018 року на суму 30 000 грн, №552 від 16.08.2018 року на суму 30 000 грн, №553 від 16.08.2018 року на суму 40 000 грн, №1184 від 29.11.2018 року на суму 50 000 грн, №1342 від 28.12.2018 року на суму 135 000 грн, №446 від 21.03.2019 року на суму 1 837,13 грн, №467 від 21.03.2019 року на суму 298 162,87 грн, №751 від 26.04.2019 року на суму 98 162,87 грн, №752 від 26.04.2019 року на суму 1 837,13 грн, №885 від 24.05.2019 року на суму 20 000 грн, №881 від 27.05.2019 року на суму 1 837,13 грн, №882 від 27.05.2019 року на суму 178 162,87 грн.
З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачем не доведено відсутність коштів на рахунках відповідача станом на час подання позову, а тому судами попередніх інстанцій обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову.
З урахуванням встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що в межах даної справи оцінка доказів судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі яких суди встановили обставини у справі, відповідає правилам оцінки доказів, зокрема правилам оцінки судом належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, вмотивованого відхилення або врахування кожного доказу.
Встановлення або визнання доведеними обставин, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додаткова перевірка доказів, відповідно до частини другої статті 341 КАС України, знаходиться поза межами касаційного перегляду справи.
В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин, колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Доводи, які містяться у касаційній скарзі, правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та обставин справи не спростовують.
Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В.Білоус
Судді Н.Є.Блажівська
І.Л.Желтобрюх