18 листопада 2021 року
Київ
справа №580/4158/20
адміністративне провадження №К/9901/39402/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року
у справі № 80/4158/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області
про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якій просив:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 30 квітня 2020 року в проведенні перерахунку пенсії за вислугу років на підставі довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, за №18/309вих20 від 18 березня 2020 року, виданої прокуратурою Черкаської області відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(ІI)/2019 та постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату йому , пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 90% від розміру місячної заробітної плати, зазначеної у довідці про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, №18/309вих20 від 18 березня 2020 року, виданої прокуратурою Черкаської області відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 №7-р(ІІ)/2019 та постанови Кабінету Міністрів, України від 30 серпня 2017 року №657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури", з 13 грудня 2019 року без обмеження граничного розміру пенсії та виплатити йому , різницю між фактично отриманою та належною до сплати суму пенсії за вислугу років за період з 13 грудня 2019 року до моменту здійснення перерахунку пенсії.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною відмову відділу з питань перерахунків пенсії №14 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області викладену у листі від 30 квітня 2020 року № 2300-0316-8/17873 у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки прокуратури Черкаської області від 18 березня 2020 року №18/309вих20. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з 13 грудня 2019 року відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII на підставі довідки прокуратури Черкаської області від 18 березня 2020 року №18/309вих20 з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з 13 грудня 2019 року відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII на підставі довідки прокуратури Черкаської області від 18 березня 2020 року №18/309вих20 з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії та прийнято в цій частині нову постанову, якою позовну вимогу задоволено частково. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 90% від розміру місячної заробітної плати, визначеної у довідці про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, № 18/309 вих.20 від 18 березня 2020 року, виданої прокуратурою Черкаської області відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-з(ІІ)/2019 та постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури, з 13 грудня 2019 року та виплатити ОСОБА_1 , різницю між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 року залишено без змін.
29 жовтня 2021 року відповідачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу відповідача на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року у справі № 80/4158/20.
Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам ст. 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) колегія суддів приходить до висновку, що вказана скарга підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Приписами пп. 1-4 ч. 4 ст. 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі п. 2 ч. 4 ст. 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у ч. ч. 2 і 3 ст. 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Справа №580/4158/20 розглядалася судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
При касаційному оскарженні судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження скаржник повинен обґрунтувати підстави для відкриття касаційного провадження відповідно до ч. 4 ст. 328 та п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
В касаційній скарзі скаржник посилається на те, що дана справа підлягає касаційному оскарженню на підставі пп. "а" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, зазначаючи, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на положення пп. "а" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України є необґрунтованими, оскільки на поточний день ухвалені у цій справі судові рішення не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її.
Інші обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених пп. "а" - "г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.
При цьому використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Також, у касаційній скарзі скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питань застосування норми права у подібних правовідносинах.
При цьому, колегія суддів зазначає, якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України, він повинен зазначити конкретну норму права, практику застосування якої необхідно сформувати, правовідносини, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає його неправильність.
Однак, вказуючи наведене скаржник не конкретизував щодо питання застосування яких конкретно норм матеріального та/або процесуального права Верховний Суд не сформулював правової позиції, а також не вказав, у межах яких саме подібних правовідносин немає висновку Верховного Суду (охарактеризувати зміст відносин (певний їхній аспект), яких (якого) стосується касаційна скарга, для можливості чіткого визначення відсутності правових висновків Верховного Суду за критерієм подібності предмету спірних відносин).
Отже, посилання на відсутність певних висновків Верховного Суду мають супроводжуватись вмотивованими аргументами неправильного застосування певної (певних) норми (норм) права у конкретних правовідносинах.
Тож, саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 26 квітня 2021 року у справі № 120/2243/20-а, від 12 травня 2021 року у справі № 488/1644/16-а від 14 травня 2021 року у справі № 240/16944/20 від 19 травня 2021 року у справі № 280/160/20.
Отже, у касаційній скарзі не обґрунтовано наявності підстав касаційного оскарження згідно з ч. 4 ст. 328 КАС України та виняткових обставин передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 330 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 цього Кодексу, а саме така касаційна скарга залишається без руху.
Виходячи з наведеного, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати строк для усунення недоліків касаційної скарги особі, яка її подала, шляхом надання до суду обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження згідно з ч. 4 ст. 328 КАС України та виняткових обставин передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
У випадку неусунення недоліків касаційної скарги, така буде повернута особі, яка її подала, відповідно до п. 1 ч.4 ст. 169 та ч. 2 ст. 332 КАС України.
Керуючись ст. ст. 169, 328, 330, 332 КАС України,
Залишити без руху касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року у справі № 80/4158/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити певні дії.
Надати скаржнику строк десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Желєзний
Судді Я. О. Берназюк
Н. В. Коваленко