18 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 340/182/21
адміністративне провадження № К/9901/39282/21
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року у справі №340/182/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кіровоградської обласної прокуратури, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Кіровоградської обласної прокуратури № 397к від 23.12.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Кіровоградської місцевої прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 31 грудня 2020 року;
- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Кіровоградської місцевої прокуратури або на рівнозначній посаді в Кіровоградській окружній прокуратурі з 31 грудня 2020 року;
- стягнути з Кіровоградської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 31.12.2020 по день винесення судом рішення про поновлення.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ керівника Кіровоградської обласної прокуратури №397к від 23 грудня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Кіровоградської місцевої прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 31 грудня 2020 року.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Кіровоградської місцевої прокуратури з 01.01.2021.
Стягнуто з Кіровоградської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.01.2021 по 28.05.2021 в розмірі 97021 грн.
Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку у межах суми 20374,41 грн. звернуто до негайного виконання.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року скасовано рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року в адміністративній справі №340/182/21.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Кіровоградської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.
Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, позивачем подано касаційну скаргу до Верховного Суду.
Ухвалами Верховного Суду від 24 вересня 2021 року та від 21 жовтня 2021 року касаційну скаргу позивача повернуто скаржнику у зв'язку із відсутністю підстав касаційного оскарження.
27 жовтня 2021 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає наступне.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У касаційній скарзі позивачем зазначено, що вона подана на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме неправильне застосування норм матеріального права, яке полягає у помилковому тлумаченні статей 10, 19 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" № 113-ІХ від 19.09.2019, а порушення процесуального права - у недотриманні судами вимог статей 246, 322 КАС України.
Однак, у випадку посилання на статтю 353 КАС України, вона має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення та за умови обґрунтованості такої підстави.
Крім того, скаржник не зазначає жодний із пунктів частини другої чи третьої статті 353 КАС України.
Саме лише зазначення скаржником про неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права не може вважатися самостійною підставою касаційного оскарження. А тому, суд вважає недоведеним наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 4 статті 328 КАС України.
Суд зазначає, що скаржнику уже надавались обгрунтовані пояснення щодо підстав касаційного оскарження в ухвалі Верховного Суду від 24 вересня 2021 року та від 21 жовтня 2021 року, однак останні не були враховані позивачем при складенні даної касаційної скарги.
Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У решті доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Також скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Враховуючи, що касаційна скарга підлягає поверненню на підставі пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження суд не вирішує.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року у справі №340/182/21 за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя В. Е. Мацедонська