18 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 640/3909/21
провадження № К/9901/35185/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.,
перевіривши касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просила:
визнати протиправною та скасувати постанову від 15 березня 2016 року виконавчого провадження № 49499305 про стягнення виконавчого збору.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2021 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено частково.
Скасовано постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 15 березня 2016 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 49499305.
У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовити.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху. Скаржнику надано десять днів з моменту отримання вказаної ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із належним обґрунтуванням підстав на яких подається касаційна скарга, із визначенням передбачених статтею 328 КАС України підстав, з-поміж іншого, визнано неповажними причини пропуску скаржником строку на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції, та надано заявникові строк для зазначення обґрунтованих підстав пропуску процесуального строку на касаційне оскарження за період з 08 вересня 2021 року до 21 вересня 2021 року (з моменту отримання ухвали Верховного Суду від 02 вересня 2021 року про повернення касаційної скарги та її повторного подання) та надання відповідних доказів.
На виконання указаного судового рішення 01 листопада 2021 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла уточнена касаційна скарга Міністерства юстиції України та заява про усунення недоліків, в якій скаржник вказує, що причини пропуску строку на касаційне оскарження за період з 08 вересня 2021 року до 21 вересня 2021 зумовлені обмеженнями, впровадженими державою для запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2.
Дослідивши касаційну скаргу та подану на виконання вимог ухвалою від 12 жовтня 2021 року уточнену касаційну скаргу на предмет відповідності вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, суд установив, що її автор посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначаючи, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував висновків щодо застосування положення статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», викладених у постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року у справі № 819/2389/15, від 23 квітня 2018 року у справі № 912/3234/14, від 18 січня 2019 року у справі № 826/19730/16.
Відтак, суд дійшов висновку про усунення недоліків касаційної скарги в частині обґрунтування підстав на яких подається касаційна скарга передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Однак Суд наголошує, що пропущений строк касаційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених заявником у відповідній заяві підстав пропуску такого строку, суд дійде висновку про їх поважність.
Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в обґрунтування поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно вбачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку.
При цьому, відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, суд має виходити з того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише у тому випадку, якщо таке недотримання строків касаційного оскарження було зумовлене діями (бездіяльністю) суду апеляційної інстанції, а так само наявністю інших об'єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою.
Дослідивши нові підстави для поновлення строку касаційного оскарження, подані автором касаційної скарги у встановлений строк, варто зазначити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Відповідно до пункту 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України, в редакції Закону № 731-IX під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Водночас колегія суддів відзначає, що самого лише посилання на існування карантину та запроваджених у зв'язку з цим обмежень, без аргументованих доводів та обґрунтованих доказів, не може вважатись, з огляду на зміни до законодавства, поважною причиною пропуску строку для усунення недоліків касаційної скарги.
Варто зауважити, що скаржником вчинялися дії щодо касаційного оскарження судових рішень, натомість саме ним не було дотримано вимог КАС України щодо форми і змісту касаційної скарги, зокрема щодо викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, що стало підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги у цій справі.
Ухвалу суду про повернення касаційної скарги від 02 вересня 2021 року скаржник отримав 08 вересня 2021 року, однак повторно із касаційною скаргою звернувся лише 21 вересня 2021 року.
Значний проміжок часу з моменту отримання ухвали суду про повернення касаційної скарги та повторним поданням касаційної вказує на відсутність процесуальної зацікавленості скаржника у касаційному перегляді судових рішень у даній справі.
Скаржником не наведено об'єктивних перешкод для повторного направлення цієї касаційної скарги у найкоротший термін, який не має перевищувати десяти днів - строк для усунення недоліків касаційної скарги, визначений положеннями статті 332 КАС України.
Посилаючись на надання нормами процесуального закону можливості у випадку повернення касаційної скарги повторно звернутися до суду касаційної інстанції, зазначає, що законодавцем не визначено конкретні строки для такого звернення.
Згідно статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Положеннями частини другої статті 44 КАС України закріплено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Отже, нормами процесуального закону учасників справи зобов'язано діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку касаційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалах Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі №810/4224/17, від 16 жовтня 2019 року № №808/1937/17.
Як зазначено в пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України» (№32053/13), право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обґрунтованого рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).
З огляду на вказане, Суд дійшов висновку про те, що при належному добросовісному відношенні касатор не був позбавлений можливості подати касаційну скаргу в найкоротший строк після отримання ухвали Верховного Суду від 02 вересня 2021 року про повернення касаційного скарги, проте, таким правом не скористався, а тому обставина, зазначена скаржником в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, не може бути підставою для поновлення такого строку.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 333 КАС України,
1. Визнати неповажними причини пропуску Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України строку на касаційне оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року у справі № 640/3909/21.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року у справі № 640/3909/21 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови.
3. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді Н. А. Данилевич
Н. В. Шевцова