18 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 761/14913/21
провадження № К/9901/36276/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Шевцова Н. В.,
перевіривши касаційну скаргу Служби безпеки України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправним і скасування рішення,
01 жовтня 2021 року зазначену скаргу подано засобами поштового зв'язку.
04 жовтня 2021 року скарга надійшла до суду касаційної інстанції.
Верховний Суд ухвалою від 20 жовтня 2021 року залишив касаційну скаргу без руху з підстав її невідповідності вимогам статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), визнавши неповажними підстави пропуску Службою безпеки України строку на касаційне оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2021 року та встановив скаржнику строк у десять днів з моменту отримання копії вказаної ухвали для зазначення підстав пропуску процесуального строку на касаційне оскарження за період з 10 вересня 2021 року до 01 жовтня 2021 року та надання відповідних доказів.
На виконання указаного судового рішення 01 листопада 2021 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла заява про усунення недоліків, в якій скаржник вказує, що причини пропуску строку на касаційне оскарження за період з 10 вересня 2021 року до 01 жовтня 2021 року (з моменту отримання ухвали Верховного Суду від 06 вересня 2021 року про повернення касаційної скарги та її повторного подання) зумовлені тим, що в рамках кримінального провадження № 12019100050009001, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 грудня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 194 Кримінального кодексу України, Службою безпеки України разом з Національною поліцією України здійснюється збір доказів щодо причетності ОСОБА_1 до вказаного злочину. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 16 квітня 2021 року надано дозвіл на проведення обшуку у зазначеному кримінальному провадженні за місцем проживання позивача. Під час обшуку були вилучені деякі речі, які можуть мати доказове значення вчинення ОСОБА_1 кримінального провадження, та направлені на експертизу. У зв'язку з цим відпрацьовувалося питання перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, але поки що слідство триває, що зайняло час на з'ясування можливості подачі такої заяви.
Суд наголошує, що пропущений строк касаційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених заявником у відповідній заяві підстав пропуску такого строку, суд дійде висновку про їх поважність.
Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в обґрунтування поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно вбачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку.
При цьому, відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, суд має виходити з того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише у тому випадку, якщо таке недотримання строків касаційного оскарження було зумовлене діями (бездіяльністю) суду апеляційної інстанції, а так само наявністю інших об'єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою.
Дослідивши нові підстави для поновлення строку касаційного оскарження, подані автором касаційної скарги у встановлений строк, варто зазначити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Варто зауважити, що скаржником вчинялися дії щодо касаційного оскарження судових рішень, натомість саме ним не було дотримано вимог КАС України щодо форми і змісту касаційної скарги, зокрема щодо викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, що стало підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги у цій справі.
Ухвалу суду про повернення касаційної скарги від 06 вересня 2021 року скаржник отримав 10 вересня 2021 року, однак повторно із касаційною скаргою звернувся лише 01 жовтня 2021 року.
Значний проміжок часу з моменту отримання ухвали суду про повернення касаційної скарги та повторним поданням касаційної вказує на відсутність процесуальної зацікавленості скаржника у касаційному перегляді судових рішень у даній справі.
Скаржником не наведено об'єктивних перешкод для повторного направлення цієї касаційної скарги у найкоротший термін, який не має перевищувати десяти днів - строк для усунення недоліків касаційної скарги, визначений положеннями статті 332 КАС України.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та №35548/06; пункт 33).
Необхідно зауважити, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, що пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі «Компанія «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А.» проти Іспанії).
Також варто зазначити, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, від 26 квітня 2007 року, «Трух проти України», заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (рішення у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03, від 03 квітня 2008 року, пункт 41).
Водночас, суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічний висновок міститься в ухвалах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 9901/473/18, від 11 березня 2019 року у справі № 9901/95/19, від 08 квітня 2019 року у справі № 9901/138/19, від 03 червня 2019 року у справі № 640/3940/19, від 18 січня 2021 року у справі № 520/7779/20.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, що розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Суд звертає увагу скаржника на те, що пропущений строк касаційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених заявником у відповідній заяві підстав пропуску такого строку, суд дійде висновку про їх поважність.
Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в обґрунтування поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно вбачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку.
З урахуванням наведеного, відсутні підстави для визнавання поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження та підстави для поновлення такого строку.
За правилами пункту 4 частини першої статті 333 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані судом неповажними.
За такого правового регулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 333 КАС України,
1. Визнати неповажними причини пропуску Службою безпеки України строку на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2021 року у справі № 761/14913/21.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Служби безпеки України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2021 року у справі № 761/14913/21 за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправним і скасування рішення.
3. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді Н. А. Данилевич
Н. В. Шевцова