18 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 440/7223/20
адміністративне провадження № К/9901/41700/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Чумаченко Т.А.
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2021 року в справі №440/7223/20 за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
16 листопада 2021 року на адресу Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2021 року в справі №440/7223/20.
Вирішуючи питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд встановив наступне.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає:
1) пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України з посиланням на незастосування судами попередніх інстанцій висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08 липня 2021 року у справі №440/7223/20;
2) пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України - необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, оскільки касаційна скарга має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
У касаційній скарзі скаржником викладено обставини справи, процитовано норми Податкового кодексу України, зроблено вказівку на постанову Верховного Суду без будь-якого обґрунтування подібності правовідносин із загальним посиланням на ухвалення судами рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Водночас скаржник не зазначає від якого саме висновку Верховного Суду застосованого судом апеляційної інстанції у спірному судовому рішенні слід відступити, не зазначає обґрунтувань необхідності відступлення від цього висновку Верховного Суду, не зазначає і чому, його переконання, норми права застосовано неправильно, а також не конкретизує норму права, від висновку щодо застосування якої належить відступити. Крім того контролюючий орган не зазначає, який саме висновок він вважає правильним.
Також касаційна скарга містить посилання на пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, який застосовується лише у випадку оскарження справ незначної складності. При цьому справа розглянута судами в порядку загального провадження, малозначною не визнавалася.
Таке формальне зазначення підстав касаційного оскарження не може бути оцінено як дотримання відповідачем вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України.
Скаржник не виконав роз'яснення Верховного Суду, наведені в ухвалі від 28 вересня 2021 року про повернення касаційної скарги, щодо викладення підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, які визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, які визначені статтею 330 КАС України.
Отже, касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
Керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2021 року в справі №440/7223/20 - повернути скаржнику.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя Т.А. Чумаченко