17 листопада 2021 року
Київ
справа №9901/464/21
адміністративне провадження №П/9901/464/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Гончарової І.А., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, Верховної Ради України про визнання неправомірним рішення та стягнення заподіяної шкоди,
12 листопада 2021 року до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, Верховної Ради України, в якій просить Суд:
- визнати обґрунтування Вищою радою правосуддя рішення від 15 червня 2021 року щодо доведеності рішення Кваліфікаційної комісії суддів військових судів від 20 жовтня 2003 року неправомірним, а висновки Кваліфікаційної комісії суддів військових судів від 20 жовтня 2003 року - недоведеними;
- стягнути з Верховної Ради України та Вищої ради правосуддя на його користь заподіяну незаконним (злочинним) звільненням матеріальну шкоду у солідарному порядку;
- стягнути з Верховної Ради України на користь позивача моральну шкоду у розмірі 369776,00 грн;
- стягнути з Вищої ради правосуддя на користь позивача заподіяну йому моральну шкоду у розмірі 1380688,00 грн.
-з метою встановлення розміру заподіяної матеріальної шкоди, призначити судову експертизу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 листопада 2021 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: Гончарова І.А.- головуючий суддя, судді: Бившева Л.І., Олендер І.Я., Ханова Р.Ф., Хохуляк В.В.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи:
1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;
2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);
3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;
4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;
5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);
6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Перевіряючи позовну заяву на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на те, що вона не відповідає вимогам статей 160, 161 КАС України.
Відповідно до частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти;
3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень;
4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;
10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;
11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач не зазначив свій реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України. Також ОСОБА_1 не вказав ідентифікаційний код Вищої ради правосуддя та Національного агентства з питань запобігання корупції в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України. Крім того, не зазначено офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти позивача, Вищої ради правосуддя та Національного агентства з питань запобігання корупції.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (частина перша статті 5 КАС України).
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів передбачені статтею 266 КАС України.
Статтею 266 КАС України, зокрема частиною першою цієї статті, встановлено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; 3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; 4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат.
Згідно з пунктами 4, 9 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Отже, під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.
У позовній заяві позивач не зазначив чітко зміст позовних вимог і виклад обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги до відповідачів, та не вказав, які рішення, дії чи бездіяльність відповідачів суд повинен визнати протиправними.
Окрім цього, всупереч пункту 11 частини п'ятої статті 160 КАС України позивач не зазначив власне письмове підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Окрім цього, частиною шостою статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята статті 122 КАС України).
Також відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Отже, заявлений позов стосується проходження публічної служби і строк звернення до суду з даним позовом складає один місяць з дня, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів унаслідок прийняття відповідачем оспорюваного рішення.
Відповідно до відтиску штемпеля на конверті позивач 09 листопада 2021 року звернувся до Верховного Суду з позовними вимогами про визнання обґрунтування Вищою радою правосуддя рішення від 15 червня 2021 року щодо доведеності рішення Кваліфікаційної комісії суддів військових судів від 20 жовтня 2003 року неправомірним, а висновки Кваліфікаційної комісії суддів військових судів від 20 жовтня 2003 року - недоведеними, тобто з пропуском місячного строку.
Частиною першою статті 123 КАС України передбачено, що в разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
ОСОБА_1 у позовній заяві не порушує питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Таким чином, в порушення вимог частини шостої статті 161 КАС України позивач до позовної заяви не додав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин пропуску строку.
Разом із цим, згідно з частиною третьою статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Проте матеріали позовної заяви не містять документа про сплату судового збору.
ОСОБА_1 у позові зазначив, що на підставі статей 3, 8, 22 Конституції України, підпункту 1 пункту 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито» від сплати судового збору його звільнено.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Суд ставиться критично до посилання позивача щодо звільнення його від сплати судового збору у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 звертається до суду не з приводу захисту своїх трудових прав, а у справі щодо проходження ним публічної служби, яке регулюється спеціальним законом.
Враховуючи зазначене, підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, розмір судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Також підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що при поданні до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою - підприємцем судовий збір сплачується у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1 січня 2021 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2270 грн.
У позовній заяві позивач визначив ціну позову у розмірі 1750464,00 грн та заявив вимогу немайнового характеру.
Отже, при поданні позовної заяви судовий збір підлягає сплаті у сумі 12258,00 грн ((1750464*1%, але не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) + (2270*0,4)).
Відтак, з огляду на приписи частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» позивач повинен сплатити судовий збір у розмірі 12258,00 грн на рахунок для зарахування судового збору:
Отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783
Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)
Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007
Код класифікації доходів бюджету - 22030102
Найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055)
*;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (дата оскаржуваного рішення) по справі ________ (номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний адміністративний суд) (назва суду, де розглядається справа).
Крім цього, ОСОБА_1 просить Суд призначити судову експертизу з метою встановлення йому розміру заподіяної матеріальної шкоди, проте позивач відповідно до вимог статті 160 КАС України має сам зазначити розмір заподіяної, на його думку, шкоди, яку він просить відшкодувати за рахунок відповідачів та додати її розрахунок.
З урахуванням наведеного, позивачу слід привести позовну заяву у відповідність з процесуальним законодавством, а саме зазначити: ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти; зазначити власне письмове підтвердження про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; зазначити чітко зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідачів, та вказати, які рішення, дії чи бездіяльність відповідачів суд повинен визнати протиправними; звернутися із заявою про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та надати докази на підтвердження поважності причин пропуску цього строку; надати документ про сплату судового збору; зазначити розмір заподіяної, на думку позивача, матеріальної шкоди та додати її розрахунок.
Частинами першою та другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що у разі неусунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява буде повернута з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Керуючись статтями 49, 123, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Встановити позивачу строк протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Роз'яснити позивачу, що у разі неусунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява буде повернута з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.
...........................
І.А. Гончарова,
Суддя Верховного Суду