18 листопада 2021 р. Справа № 520/7678/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: П'янової Я.В. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2021 року, головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/7678/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними, скасування відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у відмові у наданні інформації стосовно ОСОБА_1 на адвокатський запит вих. №179 від 07.02.2021;
- скасувати лист Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області №2000-0213-8/20857 від 10.02.2021 про відмову у надані інформації стосовно ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області, надати позивачу або його представнику адвокату Сагайдаку Едуарду Сергійовичу доступ до інформації на адвокатський запиг ОСОБА_2 вих. №179 від 07.02.2021 в повному обсязі, а саме: 1) Чи перебуває на обліку ОСОБА_1 у Головному управлінні пенсійного фонду України в Харківській області? 2) Якщо так то в якому районі (відділі, відділенні, тощо) Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області?; 3) Яка пенсія (за віком, по інвалідності, тощо) призначена ОСОБА_1 та з якого часу?; 4) Надані довідку про розмір пенсійного забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2010 по 31.12.2020 (із вказанням розміру пенсійного забезпечення за кожний місяць)?; 5) Чи перераховано відповідно до рішення Київського районного суду м. Харкова від 17.12.2010 у справі №2а-1836/10/02/2018 розмір пенсійного забезпечення ОСОБА_1 ?; 6) Чи виплачується ОСОБА_1 пенсійне забезпечення у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткова пенсія в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком?; 7) Який розмір пенсійного забезпечення ОСОБА_1 станом на сьогодні та яким чином він розрахований?.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2021 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у відмові у наданні інформації стосовно ОСОБА_1 на адвокатський запит вих. №179 від 07.02.2021.
Зобов'язано Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області надати представнику ОСОБА_1 - адвокату Сагайдаку Едуарду Сергійовичу відповідь на адвокатський запит №179 від 07.02.2021, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2021 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове судове рішення яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, не з'ясував зазначені обставини, які мають значення для справи, та не застосував до спірних правовідносин відповідні норми Закону України «Про землеустрій», Закону України «Про основи містобудування» та Земельного кодексу України, що призвело до ухвалення, на думку апелянта, незаконного та необґрунтованого рішення.
Позивач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що адвокат Сагайдак Е.С., діючи в інтересах позивача - ОСОБА_1 , направив адвокатський запит №179 від 07.02.2021 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з проханням протягом п'яти робочих днів надати йому інформацію відносно ОСОБА_1 , а саме:
1) Чи перебуває на обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (інд. Код НОМЕР_1 ) у ГУ ПФУ в Харківській області?;
2) Якщо так, то в якому районі (відділі, відділенні, тощо) ГУ ПФУ в Харківській області?;
3) Яка пенсія (за віком, по інвалідності, тощо) призначена ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (інд. Код НОМЕР_1 ) та з якого часу?;
4) Надати довідку про розмір пенсійного забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2010 року по 31.12.2020 року (із вказанням розміру пенсійного забезпечення за кожний місяць);
5) Чи перераховано відповідно до рішення Київського районного суду м. Харкова від 17.12.2010 у справі №2а-1836/10/02/2018 розмір пенсійного забезпечення ОСОБА_1 .?;
6) Чи виплачується ОСОБА_1 пенсійне забезпечення у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткова пенсія в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком?;
7) Який розмір пенсійного забезпечення ОСОБА_1 станом на сьогодні та яким чином він розрахований (а.с. 7).
До вказаного адвокатського запиту, згідно вимог ст. 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ОСОБА_2 було долучено посвідчені копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордеру на ведення справи.
Листом №2000-0213-8/20857 від 10.02.2021 ГУ ПФУ в Харківській області заявнику - адвокату Сагайдаку Е.С. було відмовлено у наданні запитуваної інформації, посилаючись на те, що запитувана інформація містить персональні дані особи, а тому є інформацією з обмеженим доступом.
Крім того, відповідачем було роз'яснено представнику позивача, що нормами спеціального Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено обмеження у наданні на адвокатський запит інформацію з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом. Окрім цього, у відповіді було зазначено, що ч. 1, 2 ст. 14 Закону України "Про захист персональних даних" встановлено, що поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб'єкта персональних даних. Керуючись вищенаведеним, а також тим, що заява про призначення пенсії містить конфіденційну інформацію про фізичну особу, зокрема, дані про адресу проживання, (реєстрації), дату народження та розмір пенсійної виплати, згода на надання адвокату Сагайдаку Е.С. своїх персональних даних, в пенсійній справі ОСОБА_1 відсутня, тому отримати запитувану інформацію може при наданні відповідної заяви лише особисто ОСОБА_1 (або його законний представник, що діє на підставі довіреності, засвідченої нотаріально). Також запитувану інформацію може бути надано за офіційними запитами органів прокуратури, суду та інших правоохоронних органів у визначених законом випадках.
Позивач, посилаючись на те, що ОСОБА_2 , при надісланні адвокатського запиту, діяв виключно в його інтересах, що підтверджується необхідними документами, вважає відмову пенсійного органу у наданні запитуваної інформації протиправною, звернувся з цим позовом до суду за захистом своїх прав.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI від 05.07.2012, під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що перебуває у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес регулюється Законом України від 13.01.2011 №2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон № 2939-VI).
Відповідно до ст. 1 Закону № 2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI), адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.
До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.
Згідно із ч. 2 ст. 24 Закону № 5076-VI, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону № 5076-VI, відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.
Відповідно до ст. 6 Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI, інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3)службова інформація.
Згідно ч. 2 ст. 21 Закону України від 02.10.1992 № 2657-XII "Про інформацію", конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
Відповідно до ст. 32, 34 Конституції України, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Згідно офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України рішенням Конституційного Суду України від 20.01.2012 №2-рп/2012, - інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов'язані з особою та членами її сім'ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Частиною 1 статті 22 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках, зокрема: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
Разом з тим, згідно положень частини сьомої статті 6 Закону № 2939-VI обмеженню в доступі підлягає певна інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Статтею 6 Закону України "Про захист персональних даних" встановлені загальні вимоги до обробки персональних даних. Під обробкою, серед іншого, варто розуміти як збирання, так і поширення (розповсюдження, передачу) персональних даних (стаття 2 Закону України "Про захист персональних даних").
Так, зокрема, частиною 5 статті 6 Закону України "Про захист персональних даних" визначено, що обробка персональних даних повинна здійснюватися для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Водночас частина шоста цієї статті дублює конституційні положення та говорить, що обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, не допускається без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Схожі положення містяться у статті 14 Закону України "Про захист персональних даних", якою передбачено поширення відомостей про фізичну особу лише за її згодою або уповноваженої нею особи, крім випадків, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Порядок доступу до персональних даних особи регулюється частиною третьою статті 16 Закону України "Про захист персональних даних", у якій зазначено, що доступ до персональних даних надається у відповідь на запит суб'єкта відносин, пов'язаних з персональними даними, яким відповідно до положень згаданого Закону може бути будь-яка третя особа.
Таким чином висновок посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про те що адвокат, який діє в інтересах свого клієнта (позивача) немає права отримати затребувану інформацію є незаконним.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно з частинами першою, третьою статті 4 Закону № 5076-VI, адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.
Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
За приписами статті 20 Закону № 5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: 1) звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб); 2) представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами; 3) ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом; 4) складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку; 5) доповідати клопотання та скарги на прийомі в посадових і службових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги; 6) бути присутнім під час розгляду своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів та давати пояснення щодо суті клопотань і скарг; 7) збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою; 8) застосовувати технічні засоби, у тому числі для копіювання матеріалів справи, в якій адвокат здійснює захист, представництво або надає інші види правової допомоги, фіксувати процесуальні дії, в яких він бере участь, а також хід судового засідання в порядку, передбаченому законом; 9) посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов'язковий спосіб посвідчення копій документів; 10) одержувати письмові висновки фахівців, експертів з питань, що потребують спеціальних знань; 11) користуватися іншими правами, передбаченими цим Законом та іншими законами.
Статтею 23 Закону № 5076-VI закріплені гарантії адвокатської діяльності, а саме професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами, зокрема: забороняються будь-які втручання і перешкоди здійсненню адвокатської діяльності (пункт 1 частини першої); забороняється вимагати від адвоката, його помічника, стажиста, особи, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням, а також від особи, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю, надання відомостей, що є адвокатською таємницею. З цих питань зазначені особи не можуть бути допитані, крім випадків, якщо особа, яка довірила відповідні відомості, звільнила цих осіб від обов'язку зберігати таємницю в порядку, передбаченому законом (пункт 2 частини першої); забороняється втручання у правову позицію адвоката (пункт 11 частини першої); не можуть бути підставою для притягнення адвоката до відповідальності його висловлювання у справі, у тому числі ті, що відображають позицію клієнта, заяви у засобах масової інформації, якщо при цьому не порушуються професійні обов'язки адвоката (пункт 15 частини першої); забороняється ототожнення адвоката з клієнтом (пункт 16 частини першої); дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється в особливому порядку (пункт 17 частини першої).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 26 Закону № 5076-VI, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно із ст. 12 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.
Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю і посвідчення адвоката України не обмежуються віком особи та є безстроковими.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.
У постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.07.2019 у справі № 855/229/19 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 910/3845/19 міститься висновок про те, що особа адвоката підтверджується посвідченням адвоката України та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю.
Тоді як відомості до Єдиного реєстру адвокатів України вносяться радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.
Стаття 32 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачає порядок припинення права на заняття адвокатською діяльністю.
Отже, до адвокатського запиту та до матеріалів справи долучено копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Доказів того, що вказаний документ визнаний у передбаченому законом порядку недійсним або є скасованим, матеріали справи не містять.
Також відсутні докази щодо припинення права ОСОБА_2 на заняття адвокатською діяльністю у порядку, передбаченому законом.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо відмови у надані відповіді на адвокатський запит, оскільки орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
Таким чином, враховуючи те, що відповідач запитуваної інформації і копій документів представнику позивача не надав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та право позивача, передбачене п. 1 ч. 1 ст. 20 цього Закону, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції що, належним способом захисту є зобов'язання відповідача надати представнику позивача змістовну відповідь на адвокатський запит №179 від 07.02.2021 з урахуванням висновків суду.
Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 229, 238, 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2021 по справі № 520/7678/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді Я.В. П'янова Л.В. Любчич